29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 818/1697/16
адміністративне провадження № К/9901/33194/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 (суддя Соп'яненко О.В.)
постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С., Старостін В.В.),
у справі № 818/1697/16
за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Сумський облавтодор») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016: № 0002001401, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 676 180 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 163 925 грн.; № 0001991401, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 738 301 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 184 575,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки між позивачем та його контрагентами: ТОВ Будортранс та ТОВ Джейсієс Вуд укладалися господарські договори, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень податкового законодавства та безпідставне віднесення сум, сплачених ТОВ «Будортранс» та ТОВ «Джейсієс Вуд» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, а сум ПДВ, сплачених в ціні послуг до податкового кредиту.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задоволено частково та скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 по справі № 818/1697/16 в частині задоволення позову про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002001401 від 08.12.2016 в розмірі 16 594 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. за основним платежем та 3 982 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 56 коп. штрафних санкцій.
В цій частині прийнято нову постанову, якою у позові Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 - залишено без змін.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно скасовано донарахування з податку на прибуток в розмірі 16 594 грн., оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено та не заперечувалося сторонами, що донарахування з податку на прибуток в розмірі 16 594 грн. (11 200 грн. - за основним платежем, 5394 грн. - штрафні санкції) позивачем не оскаржувалось, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0002001401 від 08.12.2016 в частині донарахування з податку на прибуток в розмірі 16 594) грн. за основним платежем та 3 982 грн. 56 коп. штрафних санкцій.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ГУ ДФС у Сумській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було повністю з'ясовано обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення спору.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що надані та досліджені в судовому засіданні документи повністю підтверджують господарські відносини позивача з його контрагентами, а саме: ТОВ «Будортранс» та ТОВ «Джейсієс Вуд», однак, в обґрунтування касаційної скарги податковий орган, покладає обставини, які були зазначені в акті перевірки та наголошує, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких ДП «Сумський облавтодор» просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій, без змін.
У зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Сумській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.
За результатами перевірки складено акт від 24.11.2016 № 227/1401/31931024/92, яким було встановлено наступні порушення: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п/п. 138.2 ст. 138, п/п. 139.1.5, п/п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 року в сумі 676 180 грн., в т.ч. за 2014 рік - 10788 грн., за 2015 рік - 348330 грн., за І півріччя2016 р. - 317062 грн.; - п.44.1 ст.44, 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.5 ст. 198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 738 301 грн., в т.ч. за червень 2015 року - 102740 грн., за липень 2015 року - 60517 грн., за серпень 2015 року - 32581 грн., за вересень 2015 року 10672 грн., за листопад 2015 року - 303892 грн., за квітень 2016 року - 79254 грн., за травень 2016 року - 148645 грн.
За наслідками перевірки 08.12.2016 винесено податкові повідомлення-рішення № 0002001401, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 676 180 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 163 925 грн.; № 0001991401, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 738 301 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 184 575,25 грн.
Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При цьому, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно з статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 ПК України).
Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.
Підпунктами 198.1-198.3 ст. 184 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності реальності господарських операцій позивача, за укладеними з контрагентами ТОВ «Будортранс» та ТОВ «Джейсієс Вуд» договорами, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з акту перевірки, підставою для спірних рішень став висновок відповідача про заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в зв'язку з віднесенням до складу витрат та податкового кредиту сум, що не підтверджуються належними документами по відносинах з ТОВ «Будортранс» та ТОВ «Джейсієс Вуд», у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про те, що фактично наведеними контрагентами послуги позивачу не надавались, а документи складались виключно для отримання податкової вигоди.
Разом з тим, як свідчать письмові докази, протягом 2015 року Службою автомобільних доріг у Сумській області укладено з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ряд договорів про закупівлю робіт за державні кошти, а саме: від 27.07.2015 № 30Е-ДД2281 (том 1 а.с. 187-192), від 05.02.2015 №; 1Е-ДД/2281 (том 1 а.с. 193-199) та від 11.02.2015 № 4Е-МД/2281 (том 1 а.с. 200-207), відповідно до яких ДП «Сумський облавтодор» як Підрядник зобов'язався надавати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування в Сумській області.
Щодо взаємовідносин ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з ТОВ «Будортранс» суди встановили, що 30.04.2015 між ДП «Сумський облавтодор», як Генеральним підрядником з ТОВ «Будортранс», як Субпідрядником, укладено договір підряду № 238 (том 1 а.с. 96-100), відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується протягом дії договору виконати роботи Генерального підрядника, а Генеральний підрядник прийняти і оплатити роботи, які Субпідрядник виконує на автомобільних дорогах загального користування державного та місцевого значення Сумської області, а саме: ліквідація пошкоджень, руйнувань та деформацій основи дорожнього одягу та покриття проїзної частини доріг та місцевих проїздів, перехідно-швидкісних смуг, зупинкових майданчиків, зупинкових смуг, майданчиків для стоянок та відпочинку, розділювальних смуг, укріплених смуг узбіч, тротуарів (ямковість, просадка, здимання).
При цьому, як вірно встановлено судами, в ході перевірки самим відповідачем встановлено отримання послуг за цим договором належним чином відображено позивачем в бухгалтерському обліку, приймання виконаних робіт проводилось за актами, що відображено відповідачем в акті перевірки (том 1 а.с. зворотній бік 17-49). Розрахунки проводились в безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано виписку з рахунку в банку (т. 2 а.с. 8-11. Для спростування припущень відповідача про виконання робіт самим позивачем надано подорожні листи автомобілів, що використовувались ТОВ «Будортранс» при виконання робіт (т. 1, а.с., 214-250, т. 2 а.с. 1-7).
Виконані роботи були прийняті від позивача замовником - Службою автомобільних доріг в Сумській області, що підтверджується актами приймання-виконання будівельних робіт (т. 2 а.с. 19-224, т. 3 а.с. 1-238, т. 4 а.с. 1-169).
Більш того, у додатку до акту перевірки самим відповідачем викладено перелік актів приймання виконаних робіт, що були досліджені, зазначено найменування субпідрядника, період, за який складено акт, вартість робіт, їх найменування, ділянку дороги на якій роботи виконано, площу та період в якому роботи виконувались (т. 1 а.с. 76-91).
Також, з витягу з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 вбачається, що ним встановлюються правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури (том 1 а.с. 183-186).
Застосування даного стандарту обумовлюється договором Роботи з ліквідації пошкоджень, руйнувань та деформації основи дорожнього одягу та покриття проїзної частини доріг, які зобов'язалось виконувати ТОВ «Будортранс» за договором, укладеним з позивачем за № 238 від 30.04.2015. При цьому, п. 2.1. Договору передбачено, що підрядник виконує передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає вимогам будівельних норм та правил державних та галузевих стандартів, нормативних документів з безпеки дорожнього руху, кошторисної документації (том 1 а.с. 96).
При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, висновки про формальне складання позивачем документів на підтвердження отримання послуги від ТОВ «Будортранс» без реального виконання робіт відповідачем жодними належними доказами не підтверджено, а відтак не спростовано реальності проведення такої господарської операції.
Щодо взаємовідносин ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з ТОВ «Джейсієс Вуд», то суди вірно встановили, що між ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», як Замовником та ТОВ «Джейсієс Вуд», як підрядником укладено договір від 02.11.2015 № 2/11-15 на послуги по проведенню порубки дерев (том 1 а.с. 111-114), відповідно до умов якого, Замовник доручив, а Підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по вирубці дерев в кількості 851 шт. на автомобільній дорозі Київ-Суми-Юнаківка (том 1 а.с. 111).
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що Підрядник мав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (том 1 а.с. 115). Службою автомобільних доріг України для проведення робіт видано відповідний лісорубний квиток (т. 1 а.с. 116). Виконані роботи передано позивачем замовнику - Службі автомобільних доріг за актами приймання виконаних робіт. Розрахунок за виконані роботи з ТОВ «Джейсієс Вуд» проведено деревиною з видалених дерев (т. 1 а.с. 144-158).
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вказані первинні документи податковим органом ніякими доказами не спростовано, а відтак не спростовано реальності проведення такої господарської операції.
Разом з тим, податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку, що фактично ТОВ «Джейсієс Вуд» роботи не виконувались, а були передоручені приватному підприємцю, який не мав можливості виконати такі обсяги робіт у зазначені в актах строки.
В той же час, слід звернути увагу на те, що зі змісту договору між позивачем та ТОВ «Джейсієс Вуд» (том 1 .а.с. 111-114) вбачається, що сторонами укладено договір підряду. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, проаналізувавши зміст договору від 02.11.2015 № 2/11-15 на послуги по проведенню вирубки дерев, укладеного між ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», як Замовником та ТОВ «Джейсієс Вуд», як підрядником (том 1 а.с. 111-114), вказаний договір не містить заборони залучення до виконання робіт інших осіб.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Джейсієс Вуд», як Замовником та ФОП ОСОБА_1 , як підрядником укладено договір від 03.11.2015 на послуги про проведенню вирубки дерев (том 1 а.с. 122-124), який в свою чергу уклав ряд договорів на виконання окремих видів робіт перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи, послуги трактора та ін. з рядом інших фізичних осіб -підприємців (т. 1 а.с. 127-143).
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій відносини між ТОВ «Джейсієс Вуд» та ФОП ОСОБА_1 та його відносини з іншими фізичними особами не охоплюються договором між ДП «Сумський облавтодор» та ТОВ «Джейсієс Вуд». За змістом договору підряду позивач як замовник, не зобов'язаний, не наділений для цього будь-якими повноваженнями контролювати хід виконання робіт підрядником та з'ясовувати якими саме засобами такі роботи виконуються. Доказів вчинення порушень позивачем при вчиненні господарський операцій з ТОВ «Джейсієс Вуд» відповідачем не надано, а надані позивачем документи, жодними доказами не спростовано.
При цьому, ознайомившись із наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704), що свідчить про те, що спірні господарські операції позивача у перевіреному періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За правилами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі № 818/1697/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк