Справа № 320/11800/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Лисенко В.І.
Іменем України
30 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 протиправною;
- зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення відповідачем строків виплати перерахованої пенсії є неправомірним, а тому ГУ ПФУ в м. Києві слід зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.11.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.11.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером органів МВС і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
При цьому, виплата позивачу перерахованої пенсії здійснювалась з урахуванням розстрочки.
26.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просить здійснити нарахування та виплатити заявнику компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.11.2022 відповідач повідомив, що доплата виплачувалась до пенсії позивача в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зобов'язане нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати з листопада 2020 року по червень 2021 року.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків 'їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №2050-ІІІ), Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У силу ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенси, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №159), компенсація громадян; втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
З аналізу викладеного вбачається, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №522/9778/16-а.
При цьому, слід зазначити, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно зі змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 51 Закону №2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 3 якої було передбачено, що з 01.01.2018 підлягають перерахуванню пенсії, призначені згідно із Законом № 2226-ХІІ особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний відсоток на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 скасовано.
24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», частиною другою пункту 1 якої встановлено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20 (яке набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.
Таким чином, з 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Таким чином доводи відповідача про відтермінування виплати пенсії (викладені у листі відмові від 11.11.2022) мають нормативне підґрунтя лише щодо періоду такого відтермінування із моменту перерахунку (березень 2018 року) по момент визнання нечинною частини другої пункту 1 Постанови № 1088 (29.09.2020).
Після визнання нечинною частини другої пункту 1 Постанови № 1088 дії Головного управління щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, оскільки жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Отже, після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
Таким чином, у випадку бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо виплати сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Норми п.3 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 та ч.2 п.1 Постанови КМУ від 24.12.2019 № 1088 (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.
Однак, починаючи із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», які встановлювали «відтермінування» у виплаті перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії. До 29.09.2020 (моменту набрання законної сили рішенням у справі № 640/620/20) норми постанови Уряду правомірно застосовувалися органом Пенсійного фонду.
Після 29.09.2020 у Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві виник обов'язок виплатити перераховану суму пенсії, а дії щодо такої невиплати є неправомірними.
Судом першої інстанції вірно вказано, що право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що відкладена виплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачу проведена в червні 2021 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зобов'язане нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати з 01.11.2020 по 30.06.2021.
Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких