Справа № 357/9536/23
30 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, суддя Цукуров В.П., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції Вінницької області Департаменту патрульної поліції, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7446919 від 02.08.2023 року; закрити провадження по адміністативній справі відносно ОСОБА_1 про адміністативне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки позивачка не порушувала Правила дорожнього руху України. Також позивачка зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували скоєння адміністративного правопорушення не існує, оскільки адміністративного правопорушення про яке нібито йдеться в постанові, вона не вчиняла.
Так, 02.08.2023 року позивачка разом із своєю матір'ю та подругою направлялася із міста Біла Церква до міста Чернівці. На дорозі, де її зупинив інспектор, не було встановлено дорожнього знаку 5.70 «Фото, відеофіксування порушень ПДР», до неї підійшов поліцейський, у руках у якого був прилад який він назвав TruCAM , представився ім'ям ОСОБА_2 , повідомив що вона перевищила дозволену швидкість, але інформацію з приладу їй не показав, узяв її документи для складання протоколу. Потім підійшов інший поліцейський, який не представився, та роздрукував два примірника постанови про порушення позивачем ПДР. При цьому він не повідомив позивачці про її права. Коли позивач написала на його примірнику постанови «заперечую», поліцейський розірвав постанову і роздрукував нову, при цьому заборонив позивачці надати будь-які пояснення. Його прізвище позивачка дізналася лише із тексту постанови.
Позивачка вважає, що при винесені оскаржуваної постанови поліцейський грубо порушив її права з огляду на наступне: 1) дорожній знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень ПДР» на місці зупинки її транспортного засобу, який надає право працівнику поліції здійснювати контроль швидкості руху саме в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху, був відсутній; 2) у поліцейського були відсутні правові підстави для використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM, оскільки автоматичний режим передбачає роботу виключно з триноги або штативу, обирається за допомогою системних опцій і не допускає втручання людини в процес фіксації правопорушень, інакше результат виміру швидкості можна поставити під сумнів. Також, вимірювач швидкості руху TruCAM є виключеним з Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху; 3) поліцейський Ачук Богдан Олександрович не назвав своє прізвище та ім'я, не роз'яснив позивачу її права, не відібрав пояснень від неї і від свідків, а коли вона написала у постанові «заперечую» - розірвав цей примірник і роздрукував новий.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7446916 від 02.08.2023 року - скасовано.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 02.08.2023 року поліцейським УПП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Ачук Богданом Олександровичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАС №7446916 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП за порушення п.12.4 ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 гривень.
У вказаній постанові зазначено, що 02.08.2023 року о 16 год. 57 хв. с. Якушинці, вул. Зарічна 10 Вінницької області, водій керуючи ТЗ в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 в с.Якушинці Вінницькому районі перевищив дозволену швидкість на 61 км, рухався зі швидкістю 111 км/год.
Швидкість вимірювалася приладом TruCam, 000804.
Щодо номеру приладу TruCam, то колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено саме номер 000804, тоді як І є розділовим знаком, а не цифрою 1.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною, позивачка звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі частини перша і друга статті 178.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.4 - ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
З метою забезпечення безпеки дорожнього руху на дорогах встановлюється безпечна та максимальна швидкість з якою дозволено рухатися транспортним засобам на певних ділянках доріг.
Відповідно до п. 1.9 - ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Так, пунктом 12.4 ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Положення ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM ІІ для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача TruCam ІІ LTІ 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Слід зазначити, що відповідно до наведеної інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному так і в статичному положенні. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Закон №1314-VI не передбачає повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як сертифікація взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься і вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam. Міжповірочний інтервал для нього становить не більше одного року.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/25700, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 22.06.2022 року та чинного до 22.06.2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000804 є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимах.
Окрім того, відповідачем до матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку від 18 жовтня 2023 року №22-01/26208.
Також той факт, що лазерний вимірювач TruCam ІІ LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху, тобто створений для утримання в руках під час вимірювання підтверджується листом ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 №22-38/49.
У вищезазначеному листі проінформовано також, що прилад ТшСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлено на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Посилання позивачки на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM належить до технічних засобів, що дають змогу в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень та має бути зафіксований стаціонарно, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як було підкреслено вище, лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Отже, доводи позивачки щодо неналежності лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів спростовані матеріалами справи.
Щодо доводів позивачки про те, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які обладнані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР України), колегія суддів зазначає наступне.
Вказаний дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки.
Прилад ТruCam, як вже було зазначено вище, не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.70 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.
Окрім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком.
При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, Департамент патрульної поліції не надав до суду доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме порушення п. 12.4 ПДР України.
Так, із посиланням на приписи наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 року відповідач зазначив, що через тридцятиденний строк збереження відповідної інформації відеозапис події адміністративного правопорушення відсутній.
При цьому, відповідачем до суду надано фотокопію з приладу TruCAM та диск на йому міситься дане фото, копію документації на прилад TruCAM ТС000804, копію листа служби автомобільних доріг у Вінницькій області, щодо наявності дорожніх знаків на А/Д М-30 в селі Якушинці, Вінницького району (а.с. 47-59).
Разом з тим, з наданої фотокопії вбачається, що прилад TruCam №ТС000804 закріплений за особою на прізвище « ОСОБА_4 », тоді як оскаржувану постанову винесено поліцейським Ачук Богданом Олександровичем .
Крім того на указаному фото зазначено, що обмеження швидкості становить 73 км/годину, а не 50 км/годину, як зазначено в оскаржуваній постанові.
При цьому, на фото вказано час вчинення адміністративного правопорушення « 16:59:36», тоді як в оскаржуваній постанові зазначено, що правопорушення було вчинено об « 16:57:17».
Водночас колегія суддів зазначає, що з даного фото не можливо ідентифікувати модель, марку та державний номерний знак автомобіля, що рухається (а.с 47).
Таким чином, надані відповідачем докази вчинення позивачкою адміністративного правопорушення мають суперечливі відомості щодо даних, зазначених в оскаржувані постанові та не містять будь-яких об'єктивних і беззаперечних доказів правопорушення, тому не можуть бути належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення.
Враховуючи вищевикладене та, зважаючи на ту обставину, що апелянтом не доведено у встановленому законом порядку факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, колегія суддів вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автомативному режимі, є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.
Згідно з частинами 1-3 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов'язок, передбачений частиною другою статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідач не довів, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Постанову виготовлено: 30 січня 2024 року.