Справа № 320/127/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
29 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Сорочко Є.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №262240017903 від 02.12.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» стаж роботи на посаді інспектора прокуратури Київської області з 09.11.1994 по 29.12.1996; стаж роботи на посаді старшого інспектора прокуратури Київської області з 30.12.1996 по 05.08.1997; стаж роботи на посаді спеціаліста 2 категорії прокуратури Броварського району Київської області з 06.08.1997 по 30.01.2003; стаж роботи на посаді інспектора Секретаріату прокуратури міста Києва з 31.01.2003 по 24.06.2003; стаж роботи на посаді інспектора Управління справами прокуратури міста Києва з 25.06.2003 по 19.01.2004; стаж роботи на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату прокуратури міста Києва з 20.01.2004 по 09.02.2005; стаж роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 10.02.2005 по 25.11.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 25.11.2022 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням наявного на день звернення стажу роботи за вислугу років 28 років 0 місяців 15 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 17 років 9 місяців 14 днів, з розрахунку 60% від суми складових заробітної плати, зазначених у довідках Київської міської прокуратури №21/198 від 17.11.2022 «Про складові заробітної плати / грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та №12/199 від 17.11.2021 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №262240017903 від 02.12.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог частини 1 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 25.11.2022;
- в іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано неправильну правову оцінку діям відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Разом з тим, рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 950/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно п. 3.3.3 Засад використання автоматизованої системи у Шостому апеляційному адміністративному суді у випадках, передбачених п. «б» п. 3.3.1, передача справи до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу здійснюється суддею (помічником судді) за актом прийому-передачі. У разі, якщо залишок нерозглянутих справ, що передаються до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу з підстав, передбачених п. «б» п. 3.3.1, перевищує 5 справ, повторний автоматизований розподіл здійснюється виключно на підставі відповідного рішення зборів суддів.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 у цій справі визначено наступний склад колегії суддів: суддя-доповідач Грибан І.О., судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.
18 жовтня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України. Згідно записів трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 09.11.1994, остання працювала: на посаді інспектора прокуратури Київської області з 09.11.1994 по 29.12.1996; на посаді старшого інспектора прокуратури Київської області з 30.12.1996 по 05.08.1997; на посаді спеціаліста 2 категорії прокуратури Броварського району Київської області з 06.08.1997 по 30.01.2003; на посаді інспектора Секретаріату прокуратури міста Києва з 31.01.2003 по 24.06.2003; на посаді інспектора Управління справами прокуратури міста Києва з 25.06.2003 по 19.01.2004 ;на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату прокуратури міста Києва з 20.01.2004 по 09.02.2005; на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 10.02.2005 по 25.11.2022.
25.11.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області було прийнято рішення від 02.12.2022 №262240017903 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VІІ.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Частиною 2 статті 86 Закону №1697-VІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страховий стаж особи становить 27 років 6 місяців 21 день. За наданими документами вислуга років відповідно до частини 6 статті 86 Закону №1697-VІІ становить 17 років 06 місяців 25 днів.
Крім того, в спірному рішенні також зазначено, що за наданими документами до розрахунку страхового стажу та стажу за вислугу років враховано всі періоди.
Одночасно рекомендовано надати документи про надання заявниці відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також звернута увага на те, що довідки про складові заробітної плати від 17.11.2022 №21/198 та 21/199 надані в копіях та не містять підстави видачі.
При цьому вказано, що прийнято рішення в призначенні пенсії за вислугу років відмовити, оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону №1697-VІІ.
Не погодившись з рішенням відповідача № 262240017903 від 02.12.2022 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, на час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
З огляду на набрання чинності Законом № 1697-VII, втратили чинність положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, саме в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років, та розміру такої пенсії.
Своєю чергою, підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 86 Закону № 1697-VII,за змістом якої збільшено стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Зокрема, відповідно до вимог чч.1,2 вказаної норми прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною 5 ст.86 вказаного Закону, працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;
56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.
Відповідно до вимог частин 6-8 ст.86, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 25.11.2022. Отже, на день звернення вона повинна мати 25 років вислуги років та стажу роботи на посадах прокурорів на менше 15 років.
Наразі, суд першої інстанції врахував, що вислуга років на посадах прокурорів, що дає право позивачу на пенсію згідно зі статтею 86 Закону №1697-VІІ складає 17 років 06 місяців 25 днів, тобто більше 15 років. Також враховано, що загальний страховий стаж позивача станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років складає 27 років 6 місяців 21 день, тобто більше, ніж 25 років.
Втім, колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття загальний трудовий стаж і вислугу років.
Стаття 86 Закону України «Про прокуратуру», визначає необхідність наявності двох складових для призначення пенсії за вислугу років, а саме, вислуги років (25 років) та роботи на посадах прокурорів (15 років).
Так, за змістом норм ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Тобто, для набуття необхідної для призначення пенсії вислуги років за Законом України «Про прокуратуру», враховується не будь-яка робота та посада (загальний страховий стаж), а лише та, що передбачена ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Загальний трудовий стаж - це загальна тривалість як трудової, так і іншої суспільно корисної діяльності особи, з якою законодавство України пов'язує певні правові наслідки в пенсійному забезпеченні.
Разом з тим, статтею 15 Закону №1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
В Законі України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Частиною 8 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.
За приписами статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3724-XII (чинної на час проходження служби) встановлено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на працівників державних органів Республіки Крим, органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно статті 2 Закону України «Про державну службу» посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Згідно статті 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Згідно статті 24 Закону України «Про державну службу» прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.
Відповідно статті 25 Закону України «Про державну службу» основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Установлюються такі категорії посад державних службовців:
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) в тому числі: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Згідно пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Як убачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , позивач з 09 листопада 1994 року до 29 грудня 1996 року працювала в прокуратурі Київської області на посаді інспектора ( 2 роки 1 місяць 21 день); з 30 грудня 1996 року до 05 серпня 1997 року працювала в прокуратурі Київської області на посаді старшого інспектора ( 7 місяців 6 днів); з 06 серпня 1997 року до 30 січня 2003 року працювала в прокуратурі Броварського району Київської області на посаді спеціаліста 2 категорії ( 5 років 5 місяців 24 дні ); з 31 січня 2003 року до 24 червня 2003 року працювала в прокуратурі міста Києва на посаді інспектора Секретаріату ( 4 місяці 25 днів ); з 25 червня 2003 року до 19 січня 2004 року працювала в прокуратурі міста Києва на посаді інспектора Управління справами ( 6 місяців 25 днів ); з 20 січня 2004 року до 09 лютого 2005 року працювала в прокуратурі міста Києва на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату ( 1 рік 20 днів ); з 10 лютого 2005 року до 25 листопада 2022 року (дата звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років) - безперервна служба на посадах прокурорів в органах прокуратури України;
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з тих підстав, що позивачем не надано документи про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та звернуто увагу на те, що довідки про складові заробітної плати від 17.11.2022 №21/198 та 21/199 надані в копіях та не містять підстави видачі.
Таким чином, прийнято рішення в призначенні пенсії за вислугу років відмовити, оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону №1697-VІІ.
З даного приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1, встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області при прийнятті рішення про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» стаж роботи на посаді інспектора прокуратури Київської області з 09.11.1994 по 29.12.1996; стаж роботи на посаді старшого інспектора прокуратури Київської області з 30.12.1996 по 05.08.1997; стаж роботи на посаді спеціаліста 2 категорії прокуратури Броварського району Київської області з 06.08.1997 по 30.01.2003; стаж роботи на посаді інспектора Секретаріату прокуратури міста Києва з 31.01.2003 по 24.06.2003; стаж роботи на посаді інспектора Управління справами прокуратури міста Києва з 25.06.2003 по 19.01.2004; стаж роботи на посаді завідуючої друкарським бюро Секретаріату прокуратури міста Києва з 20.01.2004 по 09.02.2005; стаж роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури України з 10.02.2005 по 25.11.2022, не досліджувались належним чином періоди її роботи, а також, пенсійним органом, у разі наявності сумнівів не було витребувано інших додаткових документів на підтвердження стажу роботи, що в свою чергу призвело до того, що пенсійний орган уникнув обов'язку щодо надання належної оцінки таким документам.
В свою чергу, колегія суддів зауважує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не містить жодного обґрунтування щодо відмови у зарахуванні стажу, окрім формулювання що, позивачем не надано документів про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та звернуто увагу на те, що довідки про складові заробітної плати від 17.11.2022 №21/198 та 21/199 надані в копіях та не містять підстави видачі.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів для призначення пенсії, а прийняте рішення щодо відмови у її призначенні є необґрунтованим та передчасним.
Поряд із цим, при вирішенні позовних вимог та обранні належного засобу відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію враховуючи спірні періоди.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем за результатами розгляду звернення позивача не було надано обґрунтування підстав неврахування періодів роботи позивача, не здійснено аналізу наданих разом з трудовою книжкою підтверджуючих довідок та не обраховано стаж, який враховується до вислуги років та який не враховано в розрізі періодів праці.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
В даному конкретному випадку, призначенню пенсії передує встановлення наявності права на таку пенсію, а саме: вислуги років та стажу роботи.
За таких обставин, найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог частини 1 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 25.11.2022 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
Є.О. Сорочко
(повний текст постанови складено 29.01.2024р.)