1[1]
Номер справи : 361/7626/23
Номер провадження : 33/824/199/2024
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
26 січня 2024 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю захисника особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шимка А.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимка А.О., на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року,
Відповідно до постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року,
ОСОБА_1 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою суд стягнув із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Як встановлено постановою судді, 02.09.2023 року о 06 год. 15 хв., на автошляху Київ-Чернігів, 60 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Хюндай Сантафе», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager», результати огляду становлять 0,84 % проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шимко А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року, прийняти нову постанову, згідно якої провадження у справі закрити за відсутності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи та ненаданням належної правової оцінки доказам у справі.
Зокрема, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо причини зупинки транспортного засобу під керування водія ОСОБА_1 .
Посилаючись на обставини даної справи, а також на вимоги ст. 266 КУпАП та положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, апелянт зазначає про те, що всупереч вказаним нормам закону, працівники поліції не направили ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп'яніння до медичного закладу, незважаючи на те, що він висловив свою незгоду з результатом огляду за допомогою приладу Драгер.
При цьому, захисник зауважує, на те, що ОСОБА_1 , є професійним водієм, працює на регулярних пасажирських перевезеннях у ТОВ «Фірма Мрія», та менш ніж за дві години, після складення на нього протоколу, під час перевірки лікарем водія ОСОБА_1 , було складено дорожній лист від 02.09.2023 з відміткою про проходження огляду ОСОБА_1 о 08 год. 05 хв., та дозволено входити на маршрут, відповідно жодних ознак алкогольного сп'яніння встановлено не було.
Вважаючи помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник також звертає увагу на те, що суд не дослідив та не взяв до уваги фактичні обставини справи, які детально наведені у скарзі, в тому числі ряд грубих порушень чинного законодавства, допущених поліцейськими, як при проведенні огляду на стан сп'яніння, так і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому всі зазначені у ньому відомості є лише припущеннями поліцейського та записані в незаконний спосіб.
За таких обставин, на думку апелянта, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шимко А.О., які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя обґрунтувала тим, що наявність вини у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доводиться наданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 509785 від 02.09.2003, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- актом огляду водія на стан сп'яніння;
- відеозаписи з нагрудної камери співробітників Національної поліції, записані на лазерний компакт-диск, де зафільмовано обставини, що мали місце при встановленні події адміністративного правопорушення, момент оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які були переглянуті і досліджені судом під час розгляду справи на робочому комп'ютері в залі судового засідання.
Разом з тим, незважаючи на таке обґрунтування, а також висновок судді про те, що досліджені файли не викликають сумніву у достовірності відображених на них подій та у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не може з ними погодитися, з огляду на таке.
Як прямо передбачено ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення такого огляду, крім положень зазначеної вище статті, регламентується також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 № 1452/735).
Відповідно до вимог п. 2 розділу І. Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки, зокрема алкогольного сп'яніння, наведені у п. 3 розділу І. згаданої вище Інструкції.
Водночас, всупереч наведеним вище вимогам законодавства, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на блок-посту для перевірки документів, поліцейський не повідомляв останньому про виявлені ним підстави вважати, що він, ОСОБА_1 , перебуває у стані алкогольного сп'яніння, так само як і про ознаки такого сп'яніння, що давали законні підстави для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як встановлено апеляційним судом за наслідками дослідження відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейський після питання про вживання алкоголю одразу запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Drager», без повідомлення жодної ознаки алкогольного сп'яніння, на що водій погодився, оскільки заявив про те, що алкоголь не вживав.
Крім цього, незважаючи на результат тесту, який мав цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові, а саме 0,84 %, вказана обставина не давала поліцейському достатніх правових підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами його огляду, що також зафіксовано на відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та який було досліджено під час апеляційного розгляду.
Згідно вимог, передбачених ч. 3 ст. 266 КУАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
При цьому, у відповідності до вимог ч. 4 вказаної вище статті, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Між тим, незважаючи на вказані вимоги законодавства та обставини, які беззаперечно свідчили при незгоду ОСОБА_1 з результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager», поліцейський не тільки не забезпечив проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я, як це прямо передбачено законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП), а й навіть не запропонував останньому пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення таких оглядів, чим порушив, встановлений законодавством, порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, ці та інші, встановлені під час апеляційного розгляду, обставини проведення оглядуОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволяють зробити висновок про те, що цей огляд було проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, а тому його результати, відповідно до вимог ч. 5 вказаної вище статті та п. 22 розділу ІІІ згаданої Інструкції, незважаючи на висновки, наведені в оскаржуваній постанові, слід вважати недійсними.
З огляду на це, постанова судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним та його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а також на вимогах норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимка А.О. підлягаєзадоволенню, а постанова судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року- скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимка А.О. задовольнити.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Писанець Н.В.