справа №362/6660/21 Головуючий у І інстанції - Ковбель М.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/5365/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу скарги ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -
установив:
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона має з відповідачем спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Посилалась на те, що стягнутого з відповідача за рішенням суду розміру аліментів в розмірі 500 грн. недостатньо для належного утримання дитини.
Просила суд збільшити розмір аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до законодавства, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року зазначений вище позов задоволено.
Змінено розмір аліментів визначений рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області 23 листопада 2010 року у справі №2-3095-10 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та судовий збір у сумі 908грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувсядо суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що він має на утримання інших малолітніх дітей.
Крім того, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, постійними ракетними обстрілами та вилученням Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки автомобільної техніки, вітчизняні та іноземні компанії вимушені припинити свою діяльність.
Внаслідок цього, відповідача було звільнено з посади водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля) ТОВ «Юнігран».
Таким чином, він є безробітнім.
Вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували його доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, доказів, щодо зміни його доходу, також не наведено жодної підстави для збільшення розміру аліментів.
Наголошує, що позивач не позбавлена права звернутися до державного виконавця, в провадженні якого знаходиться виконавчий лист з виконання рішення про стягнення аліментів, із заявою про проведення індексації розміру призначених судом аліментів.
Просив суд, скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що вона в доводах обґрунтування своїх позовних вимог зазначила всі докази, які були наявні в неї, та ті докази, обставини, які є загальновідомими та не потребують доказуванню в силу закону.
Вказує, що хоч відповідач і зазначив, що він є безробітнім та надав копію наказу про припинення трудового договору, проте доказів, що він отримав статус безробітного відповідач не надав.
Більше того, посилання відповідача на наявність у нього інших дітей, не звільняє його від обов'язку, щодо утримання доньки ОСОБА_3 .
Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
У період перебування у шлюбі у сторін по справі народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2010 року шлюб між сторонами було розірвано.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2010 року у справі №2-3095-10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду (тобто з 23 листопада 2010 року) і до повноліття дитини.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 27 квітня 2011 рокузареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Від вказаного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають двох дітей : ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Разом з тим, апелянтом було надано копію наказу №121-К/ТР від 26 червня 2023 року про припинення трудового договору (контракту).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам не відповідає, а тому з вказаних підстав розмір присуджених аліментів підлягає збільшенню.
Суд першої інстанції зазначив, що також було враховано розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків, щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін.
Апеляційний суд повністю не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Щодо заявлених позовних вимог про збільшення розміру аліментів, то апеляційний суд керується наступним.
Факт проживання спільної дитини з матір'ю відповідачем не заперечується та не було спростовано в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до положень ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому суд має виходити з матеріального становища обох сторін.
Апеляційний суд враховує, що у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів стягувач має надати докази не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а і які він мав доходи, на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 був звільнений з посади водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля), таким чином він є безробітнім та не має офіційного заробітку.
Будь-яких належних та допустимих доказів, щодо доходів відповідача позивачем до суду надано не було, як і не було надано доказів того, що відповідач по справі має у власності майно, з якого може отримувати прибуток для сплати підвищеного розміру аліментів.
Однак, враховуючи інтереси дитини, а також той факт, що розмір аліментів, який було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області 23 листопада 2010 року у розмірі 500 грн., є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку їх спільної дитини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку проте, що існують правові підстави для збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
Апеляційний суд при перевірці рішення суду першої інстанції, щодо вирішення питання про збільшення розміру аліментів враховує, що на утриманні відповідача перебувають також ще двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу: для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень.
Таким чином, враховуючи положення статті 182 СК України, де передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то мінімальний гарантований розмір аліментів, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача становить 1 600 грн.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем по справі не було надано належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 має змогу сплачувати аліменти у розмірі 3 500 грн. щомісячно.
Отже, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню, колегія суддів, враховуєматеріальний стан відповідача; наявність у відповідача на утриманні інших дітей; відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо зареєстрованого за відповідачем права власності на нерухомість, грошові кошти, корпоративні права, об'єкти інтелектуальної власності, автомобілі, інше, а також відсутність доказів про витрати відповідача більше десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Крім того, визначаючи такий розмір аліментів, колегія суддів також враховує, що законодавець покладає обов'язок з утримання дитини на обох батьків.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір аліментів необхідно визначити в розмірі 1600 грн., що відповідатиме 50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, станом на 1 січня 2024 року.
Водночас, суд звертає увагу, що у разі зміни майнового стану відповідача, а саме в разі його покращення,позивач має право звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2023 рокускасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області 23 листопада 2010 року у справі №2-3095-10, а саме стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1 600 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даною поставою і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягає.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба