Головуючий у суді першої інстанції Коренюк А.М.
Єдиний унікальний номер справи № 753/4965/23
Апеляційне провадження № 22-з/824/151/2024
(Додаткове судове рішення)
29 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Олешко Л.Ю.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 и про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни, заінтересована особа ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перерахунок розміру заборгованості по аліментам.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, -
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк О.Б., заінтересована особа - ОСОБА_1 .
У прохальній частині скарги просив:
- визнати неправомірним обрахування розрахунку заборгованості по аліментам від 14 лютого 2023 року, у виконавчому провадженні № 5302799;
- зобов'язати головного державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції ( м. Київ) Данилюк О.Б. здійснити перерахунок розміру заборгованості з урахуванням обставин, зазначених у скарзі, а саме, виходячи із приписів ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», з 03 вересня 2018 року здійснити перерахунок заборгованості, й стягувати не більше 50% заробітної плати чи 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину за період з 03 вересня 2028 року по квітень 2022 року включно.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його вимоги.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року залишено без змін.
До Київського апеляційного суду 05 грудня 2023 року надійшла заява представниці ОСОБА_1 - адвоката Рожиної О.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі.
У заяві вказує, що, ухвалюючи рішення по справі, суд не вирішив питання розподілу судових витрат, про що ОСОБА_1 заявляла у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Просить стягнути з ОСОБА_2 6250 грн на відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_2 - адвокат Любченко Т.С. проти стягнення витрат на правову допомогу заперечила. Вважає, що заявниця не надала належних доказів оплати судових витрат на правову допомогу, просить у задоволенні заяви відмовити.
Колегія суддів доходить висновку про задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 12 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ухвалюючи по справі судове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , суд не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Разом з цим, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 (стягувачка у виконавчому провадження) понесла витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 .
На підтвердження розміру понесених ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги суду надано: договір про надання правової допомоги №14-10/22 від 14 жовтня 2022 року, додаткову угоду №3 до вказаного договору від 04 жовтня 2023 року, акт прийому надання правової (правничої) допомоги від 30 листопада 2023 року на суму 6250 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, враховує, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення.
За таких обставин, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат та вважає за необхідне прийняти постанову, якою стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6250 грн.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст.133, 137, 246, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Заяву ОСОБА_1 и про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ровенець Ксенїя Михайлівни в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу 6250 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 30 січня 2024 року.
Головуючий
Судді