справа №761/14524/22 Головуючий у суді І інстанції: Сіромашенко Н.А.
провадження №22-ц/824/5877/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
29 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Орел Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 6047,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачуються кошти за наданні йому комунальні послуги по обслуговуванню будинку, прибудинкової території та комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 , власником якої він є, в зв'язку з чим за період з 01.07.2019 року по 31.05.2022 року виникла заборгованість в розмірі 60477,55 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» заборгованість за надані послуги в сумі 60477 (шістдесят тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 55 коп., судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп..
Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Орел Інна Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 16 серпня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та недоведені обставини, що мають істотне значення для справи.
Вказує, що позивачем ніколи не надавалось жодної пропозиції щодо укладання договору про надання послуг. В свою чергу скаржник також не надавав ніяких пропозицій щодо укладання договору з позивачем. Не було жодних зборів власників, об'яв, виборів управляючої компанії. Фактично всіх жителів будинку поставили перед фактом про зміну управляючої компанії.
Зазначає, що позивачем не надано вичерпний перелік житло-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг.
Звертає увагу суду на те, що в наданий розрахунок позивачем включені лютий, березень, квітень, і травень 2022 року. 24 лютого 2022 року розпочалась збройна агресія проти України. Оскільки будинок, в якому надаються послуги знаходиться на території із стратегічним об'єктом, всіх мешканців будинку евакували. Доступу до будинку не було до травня 2022 року включно. Також не надано жодних доказів, що послуги надавались не лише у вище визначений період, але й в цілому.
На адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» в якому зазначає, що споживач не звільняється від оплати житло-комунальних послуг, отриманих ним до укладання відповідного договору. Вказує, що скаржник наголошує про зміну управляючої компанії, хоча жодних доказів на підтвердження зміни обслуговуючої компанії до апеляційної скарги надано не було.
Звертає увагу суду на те, що ТОВ «Житло-Сервіс» прийняв в обслуговування житлові будинки в тому числі і будинок АДРЕСА_2 відповідно до акту приймання-передачі житлових будинків від 01.03.2010 року.
Також зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів, щодо не отримання житлово-комунальних послуг.
Також на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від адвоката Орел І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , де зазначає, що судом першої інстанції не встановлювався факт надання житлово-комунальних послуг в цілому, а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання таких послуг. Окрім цього, звертає увагу, що одним із доказів не споживання послуг є довідка внутрішньо-переміщеної особи, про яку скаржник повідомляв суд першої інстанції та факт наявності якої залишився поза увагою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 60477,55 грн.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
За змістом зазначених норм закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц та постановах Верховного Суду України від 18 червня 2016 року у справі №922/5923/14, №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, №6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.
Верховний Суд України у постанові від 25 листопада 2014 року у справі №3-184гс14 вказав, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться, в тому числі і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.12.2010 серія ВРД № 998783, зареєстроване в реєстрі за № 2630 (а.с 7).
ТОВ «Житло-Сервіс надає власникам житлових та нежитлових приміщень будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги та забезпечує належне утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду, відповідно до акту приймання-передачі житлових будинків від 01.03.2010 року (а.с. 6).
З метою надання житлово-комунальних послуг позивачем було укладено договори з підрядними організаціями - виробниками послуг: КП «Київтеплоенерго» - постачання теплової енергії; ТОВ «Спецкомунтехніка» - вивезення твердих побутових відходів (ТВП); ТОВ «ВіЕс Ліфт» - технічне обслуговування ліфів.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги (за послуги з утримання будинку та прибудинкової території) за період часу з 01.07.2019 року по 31.05.2022 року в розмірі 60477,55 грн відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 5).
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 08.04.2016 року внесено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунком (а.с. 8).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звертання відповідача, як споживача послуг, до позивача щодо не якісного нарахування послуг або не надання послуг, як на підставу для здійснення перерахунку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач отримує від позивача (виконавця) послуги і являється споживачем
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем ніколи не надавалось жодної пропозиції щодо укладання договору про надання послуг. В свою чергу скаржник також не надавав ніяких пропозицій щодо укладання договору з позивачем, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в наданий розрахунок позивачем включені лютий, березень, квітень, і травень 2022 року, 24 лютого 2022 року розпочалась збройна агресія проти України. Оскільки будинок, в якому надаються послуги знаходиться на території із стратегічним об'єктом, всіх мешканців будинку евакували. Доступу до будинку не було до травня 2022 року включно. Також не надано жодних доказів, що послуги надавались не лише у вище визначений період, але й в цілому, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований за вказаною адресою, а також не проживання у квартирі в зазначений період не звільняє власника квартири від обов'язку утримувати своє майно. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17.
Крім того відповідач не позбавлений можливості звернення з заявою щодо перерахунку заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.07.2019 року по 31.05.2022 року в розмірі 60477,55 грн.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості за період з 01.07.2019 року по 31.05.2022 року в розмірі 60477,55 грн та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст. 322, 526 ЦК України та положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Орел Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «29» січня 2024 року.
Головуючий суддя СуддіЛ.П. Сушко Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник