Головуючий у суді першої інстанції Журавський В.В.
Єдиний унікальний номер справи № 359/5416 /23
Апеляційне провадження №22ц/824/2578/2024
25 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.
секретар - Кролівець О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі до подання позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
В червні 2023 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову до подання позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначив, що він має намір звернутись до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку від 11 жовтня 2021 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., зареєстрований в реєстрі за №1455.
Заявник зазначив, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року частково задоволено його вимоги про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 40 756 доларів США, судовий збір в сумі 5 675 грн . рішення набрало законної сили , ОСОБА_3 його не оскаржував.
Так, ОСОБА_3 обізнаний про наявність заборгованості перед ОСОБА_2 за договором позики, з метою ухилення від виконання грошового зобов'язання здійснив відчуження частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .
На думку ОСОБА_2 власник ОСОБА_1 може в будь-який час відчужити дане нерухоме майно на користь інших осіб. У такому випадку ОСОБА_2 буде змушений додатково звертатись до суду з позовом про визнання недійсними договорів про відчуження спірного нерухомого майна. Тому, невжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист прав заявника. У зв'язку з цим вважає, що до вирішення даного спору по суті є необхідним вжиття заходів забезпечення позову.
У прохальній частині заяви просив:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .
За правилами ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Тому, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без виклику учасників справи.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 року заяву задоволено.
Накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував обставин, а тому безпідставно наклав арешт на майно.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 25 січня 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.
Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, клопотань про відкладення розгляду справи від інших осіб не надходило, а відтак відсутні підстави вважати поважними причини неявки осіб до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Як видно із тексту заяви , ОСОБА_2 має намір пред'явити позов про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку від 11 жовтня 2021 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г., зареєстрований в реєстрі за №1455.
Зі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, відсутні записи про арешт чи інші обтяження спірного нерухомо майна.
З доводів заявника вбачається, що ОСОБА_3 , відчужуючи частину вказаного житлового будинку, на користь ОСОБА_1 за договором дарування фактично ухилився від виконання своїх боргових зобов'язань перед ОСОБА_2 .
Дана обставина переконливо вказує про те, що ОСОБА_1 може безперешкодно відчужити вказаний об'єкт нерухомого майна у власність третіх осіб.
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду у гіпотетичному випадку задоволення позову.
Зважаючи на те, що станом на час слухання справи, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є особа, якій на думку ОСОБА_2 , незаконно було подаровано частину будинку, з огляду на наявність у ОСОБА_3 боргових зобов'язань перед ОСОБА_2 , існує вірогідність того, що ОСОБА_1 може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування частиною будинку, зокрема, відчужити його іншим особам, що призведе до безконтрольного розширення кола осіб, які можуть претендувати на майно, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі.
У даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину будинку, ніяким чином не створює перешкоди у обмеженні можливості власнику користуватися майном, та не призведе до невідворотніх наслідків.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.
Враховуючи наведені заявником ОСОБА_2 докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позову ,який він має намір подати, суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви.
Такий висновок суду є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не наведено реальних причин та не надано відповідних доказів необхідності забезпечення позову ,є безпідставними.
Такі заходи допоможуть зберегти у незмінному стані як саме спірне майно, так і коло осіб, що можуть претендувати на нього, а також допоможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.
Висновок суду, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на час вирішення спору в суді
За таких обставин ухвала суду є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 30 січня 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова