23 січня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31.07.2023, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.311 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75, 76, 77 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, діючи умисно, з метою виготовлення психотропних речовин, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пакет, всередині якого знаходився прозорий поліетиленовий пакет із вмістом кристалоподібної речовини жовтого кольору, в складі якої міститься прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен, загальною масою 135,7 г, що є особливо великим розміром, який в подальшому заховав до власного рюкзака, тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі прекурсор, з метою використання його для виготовлення психотропних речовин.
Продовжуючи свої протиправні дії, незаконно зберігаючи при собі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен, загальною масою 135,7 г, що є особливо великим розміром, ОСОБА_6 23.03.2023 приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 94, був зупинений працівниками поліції.
В подальшому ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції пакет, всередині якого знаходився прозорий поліетиленовий пакет із вмістом кристалоподібної речовини жовтого кольору, в складі якої міститься прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен, загальною масою 135,7 г, який ОСОБА_6 незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі, з метою використання його для виготовлення психотропних речовин.
Заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.311 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд залишив поза увагою дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, який придбав та зберігав прекурсори в особливо великих розмірах, з метою використання для виготовлення психотропних речовин. Вказує, що в матеріалах провадження відсутні конкретні дані про активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочину та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Стверджує, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу веде злочинний спосіб життя та ігнорує ухвалені щодо нього судові рішення. Звертає увагу, що ОСОБА_6 двічі притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та відмову від проходження освідування. Також вважає, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, наявності обставини, яка пом'якшує покарання - щирого каяття, відсутності обставин, що обтяжують покарання, ненастання тяжких наслідків, суд першої інстанції правильно визначив йому розмір покарання в межах санкції статті та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Також, суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 положень ст.75 КК України, врахував позицію прокурора, який в судових дебатах просив суд призначити обвинуваченому покарання із звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Висновки суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання до реального відбування, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Також колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки відповідно до ст. 77 КК України конфіскація майна не належить до переліку додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31.07.2023 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3