Справа № 320/5021/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
29 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просила суд:
- визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 05.01.2020 №23 та №24.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позвоних вимог.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачка хоча і мала станом на 01.05.2016 стаж державного службовця більш ніж 10 років і працювала на посаді державного службовця, вона не має права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, оскільки на час звернення до Відповідача із відповідною заявою не досягла шістдесятирічного віку.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 06.06.2001.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1057433 від 24.06.2021 позивачці з 24.06.2021 довічно призначено другу групу інвалідності.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.08.2021 позивачка отримує пенсію по інвалідності, яка була призначена їй за Законом №1058.
Згідно з трудовою книжкою позивачка працювала:
- з 07.09.1995 по 30.11.1995 - помічником начальника відділу соціально-психологічного забезпечення бойової, мобілізаційної готовності Управління виховної роботи Військової частини НОМЕР_3 ;
- з 01.12.1995 по 20.10.1996 - помічником начальника відділення професійного аналізу кадрів Управління виховної роботи Військової частини НОМЕР_3 ;
- З 21.10.1996 по 29.04.1999 - психологом соціально-психологічного забезпечення військової дисципліни Управління виховної роботи Військової частини НОМЕР_3 ;
- з 30.04.1999 по 11.11.2002 - методистом відділення аналізу і профілактики правопорушень відділу соціально-психологічного забезпечення військової дисципліни Управління виховної роботи Військової частини НОМЕР_3 ;
- з 01.06.2009 по 28.02.2013 - спеціалістом І категорії відділу з обслуговування пенсіонерів, інвалідів війни та праці, зі збереженням 9 рангу державного службовця як така, що пройшла за конкурсом;
- з 01.01.2013 по 18.10.2018 - головним спеціалістом відділу з обслуговування пенсіонерів, інвалідів війни та праці Управління соціального захисту населення, зі збереженням 9 рангу державного службовця як така, що пройшла за конкурсом;
- з 19.10.2018 по 31.03.2021 - заступником начальника відділу з обслуговування пенсіонерів, інвалідів війни та праці Управління соціального захисту населення, як така, що пройшла за конкурсом;
- з 02.04.2021 по 17.01.2022 - заступником начальника відділу з обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці в порядку переведення з Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області зі збереженням 6 рангу державного службовця;
- з 18.01.2022 по 31.01.2022 - начальником відділу з обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці в порядку переведення з Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області зі збереженням 5 рангу державного службовця, з посадовим окладом згідно штатного розпису;
- з 01.02.2022 по теперішній час - начальником відділу у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 05.01.2022 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом №1058, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Позивачкою до вказаної заяви були додані, зокрема, довідка Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області про складові заробітної плати державного службовця від 05.01.2022 №23 та довідка Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 05.01.2022 №24.
За результатами розгляду її заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення №104650003796 від 13.01.2022, яким відмовлено позивачці у переході з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
Так, відповідач у спірному рішенні зазначив, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37.
Пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону №889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723.
Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії державним службовцям, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, призначаються за нормами Закону №1058, що передбачено статтею 90 Закону №889-VIII.
Відповідач дійшов висновку, що Законом №889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності державним службовцям,
Позивачка, вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначались Законом № 3723-ХІІ, а з 01.05.2016 - Законом 889-VIII.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також частина шоста вказаної статті передбачала, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Статтею 90 Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що на Законом № 3723-Х11 було передбачено призначення державним службовцям пенсії за віком та пенсії по інвалідності І і ІІ груп.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-V111 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому, Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що Позивачка є інвалідом ІІ групи, станом на 01.05.2016 мала стаж державного службовця більш ніж 10 років і працювала на той час на посаді державного службовця, а тому вона набула право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11 на підставі п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області у здійсненні переведення Позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та наявності достатніх і необхідних правових підстав для відновлення її порушеного права шляхом зобов'язання Відповідача здійснити переведення Позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця з 05.01.2022, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області від 05.01.2022 №23 та від 05.01.2022 №24 та зобов'язати Відповідача з 05.01.2022 здійснити нарахування і виплату Позивачці пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 в розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області від 05.01.2022 №23 та від 05.01.2022 №24.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма