П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 380/538/23
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 06.10.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Чоран А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року по справі за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди, -
В січні 2023 року військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 170 752,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що НОМЕР_2 прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України. В ході проведення Адміністрацією Державної прикордонної служби України позапланового внутрішнього аудиту НОМЕР_2 прикордонного загону встановлено, що на виконання судового рішення по справі №380/12275/21 наказом начальника прикордонного загону від 16.09.2022р. №615-ос поновлено на військовій службі головного сержанта ОСОБА_2 та 04.11.2022р. виплачено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 170 752,62 грн. у зв'язку з його неправомірним звільненням. Аудитом рекомендовано, на підставі частини другої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до відповідальності в судовому порядку полковника ОСОБА_1 (виконувача обов'язки начальника прикордонного загону), як посадову особу, винну у незаконному звільненні зі служби головного сержанта ОСОБА_2 , за шкоду, завдану у зв'язку з виплатою останньому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. У зв'язку з цим, 13.12.2022р. ОСОБА_1 було направлено лист з пропозицією добровільно відшкодувати збитки. Відповідь на вказаний лист від відповідача не надійшла, матеріальну шкоду, заподіяну державі, в добровільному порядку не відшкодовано, у зв'язку з чим у військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) виникли підстави для стягнення заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 170 752,62 грн. в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 170752,62 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 06.10.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін).
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо можливості стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів необхідним є встановлення наявності умов для притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», чого судом першої інстанції не зроблено. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022р. по справі №380/12275/21 не є належним та допустимим доказом наявності вини ОСОБА_1 у незаконному звільненні з військової служби головного сержанта ОСОБА_2 . При ухваленні вказаного судового рішення судом не враховано, що Положення від 29.12.2009р. №1115/2009 не містить строків попередження про звільнення з військової служби, а також не передбачає необхідність письмового ознайомлення з таким попередження, як і вказівки на ньому про відмову військовослужбовця в такому ознайомленні.
Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що зі змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022р. по справі №380/12275/21 слідує, що підставою для задоволення позову головного сержанта ОСОБА_2 стало посилання на дефектність процедури прийняття наказу про його звільнення. Посадою виконувача обов'язки начальника прикордонного загону на ОСОБА_1 було покладено обов'язок підписання наказів щодо накладення дисциплінарних стягнень та звільнення з військової служби. Однак, безпосередньо процес щодо оформлення порушень умов контракту військовослужбовцями, в тому числі щодо дотримання строків попередження, дат видання наказів, їх передачі на підпис покладається на посадових осіб кадрового підрозділу.
В обґрунтування своїх доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням ОСОБА_1 на пропуск військовою частиною НОМЕР_1 тримісячного строку звернення з даним позовом до суду, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України. У спірних правовідносинах строк звернення до суду підлягає обчисленню з моменту винесення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 06.09.2022р. по справі №380/12275/21 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення на його користь середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. А відтак, строк звернення до суду збіг 06.12.2022р., тоді як з даним позовом військова частина звернулася 02.01.2023р. Запровадження на території України воєнного стану та картинних обмежень не є підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки останній не надає доказів, що саме у зв'язку з вказаними обставинами він не мав об'єктивної можливості подати позов у строк, встановлений процесуальним законом.
Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22.08.2019р. №222-ОС «Про особовий склад» підполковник ОСОБА_1 з 22.08.2019р. приступив до виконання службових обов'язків першого заступника начальника загону - начальника штабу.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.11.2021р. №396-ос «По особовому складу» полковника ОСОБА_1 , першого заступника начальника загону - начальника штабу, з 21.11.2021р. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Південного регіонального управління, м. Одеса.
З матеріалів справи, також, вбачається, що наказом №178-ос від 04.06.2021р., за підписом в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби старшину ОСОБА_2 , техніка - водія пункту технічного обслуговування та ремонту об'єднаної ремонтної ремонтно-технічної майстерні відділення технічного забезпечення, за п.п. «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.06.2021р. №195-ос «По особовому складу» старшина ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Не погоджуючись з правомірністю наказів №178-ос від 04.06.2021р. та від 18.06.2021р. №195-ос ОСОБА_2 оскаржив їх в судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2022р. по справі №380/12275/21 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022р. скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2022р. по справі №380/12275/21 та задоволено частково позов ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 04.06.2021р. №178-ос «Про особовий склад», яким ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) пункту 2 частини 5 статі 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; визнано протиправним та скасовано наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.06.2021р. №195-ос «По особовому складу», яким позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік; зобов'язано поновити ОСОБА_2 на посаді техніка-водія пункту технічного обслуговування та ремонту об'єднаної ремонтно-технічної майстерної відділення технічного забезпечення прикордонного загону з 19.06.2021р.; стягнуто з прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2021 року по 06 вересня 2022 року в розмірі 170752,62 грн.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/12275/21 наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону «Про особовий склад» від 16.09.2022р. №615-ос, ОСОБА_2 поновлено на військовій службі із зарахуванням до списків особового складу загону та на всі види забезпечення з 19.06.2021р. із здійсненням виплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.06.2021р. по 06.09.2022р. в розмірі 170752,62 грн.
04.11.2022р. ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 170752,62 грн.
На підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.10.2022р. №512/0/81-22-АГ «Про здійснення внутрішнього аудиту», аудиторською групою управління внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України проведений позаплановий внутрішній аудит НОМЕР_2 прикордонного загону.
На адресу НОМЕР_2 прикордонного загону надійшли «Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за період з 01 січня по 31 жовтня 2022 року» від 02.12.2022р., де зазначено про необхідність, на підставі частини другої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», начальнику прикордонного загону запропонувати полковнику ОСОБА_1 добровільно відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з виплатами грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення головного сержанта ОСОБА_2 у сумі 170 752,62 грн., у разі відмови - підготувати та направити позов щодо стягнення з полковника ОСОБА_1 коштів у сумі 170 752,62 грн. у рахунок відшкодування збитків, завданих у зв'язку з виплатами грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення військовослужбовця.
Очікуваний ефект від рекомендації - забезпечення відшкодування збитків, заподіяних державі, а також запобігання прийняттю неправомірних рішень керівниками, наділеними владними повноваженнями.
13.12.2022р. начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону полковнику ОСОБА_1 направлений лист №11/19423-22-Вих з пропозицією відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з виплатами грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення головного сержанта ОСОБА_2 в сумі 170 752,62 грн.
Відповідь на вищезазначений лист від ОСОБА_1 не надійшла.
22.12.2022р. начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України видано наказ №1766-АГ «Про результати внутрішнього аудиту», пунктом 1 якого наказано помічнику начальника загону з правової роботи - начальнику групи юридичного забезпечення, у разі не відшкодування в добровільному порядку збитків, завданих у зв'язку з виплатами грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення головного сержанта ОСОБА_2 в сумі 170 752,62 грн., встановленим порядком підготувати та направити позов щодо стягнення з полковника ОСОБА_1 відповідних коштів.
На виконання вказаного наказу військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) звернулася з даним позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 170 752,62 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог військової частини НОМЕР_1 та наявність підстав для їх задоволення. Суд врахував покладення частиною другою статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» повної матеріальної відповідальності на посадових (службових) осіб, винних в незаконному звільненні зі служби військовослужбовця, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків врегульовано Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019р. №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ)
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. (п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ)
Відповідно до ст.3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Частиною другою статті 6 Закону №160-ІХ передбачено, що посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.
Згідно ч.1 ст.7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ст.8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Частиною 4 статті 10 Закону №160-ІХ передбачено, що відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні військовослужбовця зі служби, несуть повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
При цьому, передумовою для стягнення з особи відповідної матеріальної школи є встановлення наявності умов притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ. Зазначене встановлюється в результаті службового розслідування, яке призначається саме з цією метою, або ж за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у даному випадку службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб, у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) не призначалося та не проводилося.
Як стверджує відповідач, спричинення начальником прикордонного загону полковником ОСОБА_1 збитків, завданих у зв'язку з виплатами грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення головного сержанта ОСОБА_2 у сумі 170 752,62 грн., встановлено позаплановим внутрішнім аудитом Адміністрації Державної прикордонної служби України. На адресу НОМЕР_2 прикордонного загону лише надійшли «Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за період з 01 січня по 31 жовтня 2022 року» від 02.12.2022р., які відповідачем виконано шляхом видання 22.12.2022р. наказу №1766-АГ «Про результати внутрішнього аудиту».
Дослідивши наявні в матеріалах справи Рекомендації Адміністрації Державної прикордонної служби України колегія суддів встановила, що в них відсутнє обґрунтування умов притягнення начальника прикордонного загону полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, передбачених ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ. Зокрема, ні у вказаних рекомендаціях, а ні у виданому на їх виконання наказі від 22.12.2022р. №1766-АГ «Про результати внутрішнього аудиту», не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази, що незаконне звільнення ОСОБА_2 з військової служби мало місце з вини відповідача, як в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, протиправність його поведінки, причинно-наслідковий зв'язок між його діями та завданою шкодою.
Колегія суддів звертає увагу, що в ст.8 Закону №160-ІХ передбачено імперативний обов'язок встановлення та обґрунтування визначених статтею 3 цього ж Закону умов притягнення до матеріальної відповідальності, у висновку службового розслідування або, як у даному випадку, за наслідками аудиту (перевірки).
В подальшому наявність/відсутність вказаних умов перевіряється судом при розгляді позову про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022р. по справі №380/12275/21 встановлено, що звільнення ОСОБА_2 з військової служби з ініціативи командування відбулося з порушенням встановленої законодавство процедури такого звільнення. Зокрема, суд зазначив, що у спірних правовідносинах попередження військовослужбовця про дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи командування та винесення наказу №178-ос про припинення (розірвання) контракту із старшиною ОСОБА_2 за п.п. «ж» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» мало місце в один день - 04.06.2022р. Також, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в зазначеному попередженні відсутня відмітка про ознайомлення військовослужбовця із таким попередженням, а також про відмову в його ознайомленні, що свідчить про те, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не був попередженим про дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи командування. Відтак, відповідачем при достроковому припиненні (розірванні) контракту не було дотримано вимог пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.09.2022р. по справі №380/12275/21 не досліджувалося питання щодо наявності умов, визначених Законом, для притягнення начальника прикордонного загону полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
На підставі викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що при зверненні з даним позовом до суду військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) не дотримано вимог ст.8 Закону №160-ІХ, з якої слідує, що зверненню до суду з позовом про стягнення з особи матеріальної шкоди, завданої її незаконними рішеннями чи діями, передує встановлення за наслідками проведення службового розслідування, аудиту, досудового розслідування або ж судом наявності умов притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених статтею 3 цього ж Закону.
А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) та їх задоволення.
Що ж до посилань апелянта на те, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, то колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Апелянт стверджує, що тримісячний строк звернення з даним позовом до суду має обраховуватися починаючи з 06.09.2022р. (дати ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/12275/21 про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу) та закінчується 06.12.2022р.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки зі змісту ч.2 ст.6 Закону №160-ІХ слідує, що повна матеріальна відповідальність настає саме у зв'язку з виплатою незаконно звільненій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
На користь такого висновку колегії суддів свідчать і положення ч.1 ст.7 Закону №160-ІХ, якою передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про виплачені суми згідно рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 170 752,62 грн. виплачено на користь ОСОБА_2 у листопаді 2022 року.
А відтак, при зверненні в січні 2023 року з даним позовом до суду військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) дотримано строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та допущено не правильне застосування норм матеріального права, тому оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін).
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні апеляційної скарги у даній справі ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 4026,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3316965826.1 від 20.11.2023р.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, на підставі ст.139 КАС України, з військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4026,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 4026,00 (чотири тисячі двадцять шість) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук