Справа № 503/527/23
Провадження № 2/503/56/24
29 січня 2024 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 05.05.2009 року Добровеличківським районним судом Кіровоградської області у справі № 2-204/09 було ухвалено рішення, яким з нього на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно починаючи з 30.03.2009 року до повноліття сина. 10.09.2019 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/679/19 видано судовий наказ, яким з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. При цьому, 25.03.2021 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/1498/20, яким було змінено спосіб стягнення аліментів визначених судовим наказом від 10.09.2019 року з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, а саме в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач ОСОБА_1 відзначає, що з моменту видання вище згаданого судового наказу у нього змінився сімейний стан, що згідно ст. 192 СК України є підставою для зміни раніше встановлених розмірів аліментів.У зв'язку з чим та з метою захисту своїх прав пред'явив до відповідачів відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить зменшити розмір стягнутих з нього аліментів за судовими рішеннями Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.05.2009 року та Кодимського районного суду Одеської області від 25.03.2021 року шляхом стягнення з нього по 1/6 частині його заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
05.09.2023 року ухвалою суду (а.с.29-30) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно роз'яснено відповідачам їх право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу суду відзив на позовну заяву. Копію ухвали надіслано сторонам, а відповідачам також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
У встановлений судом строк відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_3 не скористалися своїми процесуальними правами учасника справи, відзиви на позовну заяву не подали.
04.10.2023 року ухвалою суду (а.с.58-59) у даній справі закрито підготовче провадження та призначено її розгляд по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить повідомлення № 0690216383024 ВПЗ Доманівка-1 про вручення йому 02.01.2024 року рекомендованого поштового відправлення № 0600239196877 з судовою повісткою. При цьому, 30.11.2023 року на адресу суду поштою надійшла заява позивача від 23.11.2023 року про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.4 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0600239194505 із судовою повісткою, яке надсилалось на адресу її зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, згідно відповідної довідки наданої відділом «Центр надання адміністративних послуг населенню» виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 01.09.2023 року № 235/0510/6 (а.с.28), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка її представника - адвоката Трегубчака Ю.В. від 14.12.2023 року (а.с.73) про отримання судової повістки безпосередньо в суді. При цьому, у змісті своєї заяви від 21.11.2023 року (а.с.67) відповідач ОСОБА_3 зазначила, що пред'явлений до неї позов не визнає в повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
05.05.2009 року Добровеличківським районним судом Кіровоградської області у справі № 2-204/09 було ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно починаючи з 30.03.2009 року до повноліття сина, що підтверджує зміст копії виконавчого листа виданого за вище зазначеним судовим рішенням 20.05.2009 року (а.с.11) та копія постанови від 19.01.2023 року старшого державного виконавця Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Одеса) Костенко В.О. про відкриття виконавчого провадження № 70803532 (а.с.12).
10.09.2019 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/679/19 видано судовий наказ (а.с.34), яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
25.03.2021 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області у справі № 503/1498/20 (а.с.35-37) було змінено спосіб стягнення аліментів визначених судовим наказом від 10.09.2019 року з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, а саме в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
13.05.2021 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області у справі № 503/1692/20 (а.с.38-40)з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто половину додаткових витрат понесених ОСОБА_3 на дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1957 грн 68 коп.
26.11.2022 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , яка у зв'язку з цим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого Доманівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Одеса) 26.11.2022 року, актовий запис № 97 (а.с.19).
При цьому, ще 02.10.2010 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_11 народилась спільна дитина - ОСОБА_12 , що підтверджує копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , повторно виданого Доманівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Одеса) 25.04.2023 року, актовий запис № 85 від 12.10.2010 року (а.с.20).
Нормативно-правове застосування:
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Згідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На підставі ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III (надалі за текстом Закон), кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 12 Закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно з ч.1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Вирішуючи даний позов, суд виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо матеріального забезпечення дитини, передбаченого ст. 141, 180 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, у відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 року.
У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Висновки суду
- щодо позовної вимоги про зменшення розміру стягнення аліментів:
По-перше суд вважає безпідставними посилання позивача ОСОБА_1 у змісті своєї позовної заяви на зміну його сімейного стану внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_13 , оскільки у нього сім'я з ОСОБА_8 і дочкою ОСОБА_14 існувала ще щонайменше з 16.02.2021 року, згідно довідки Доманівської селищної ради Миколаївської області від 16.02.2021 року № 396, про що зазначено у мотивувальних частинах рішень Кодимського районного суду Одеської області від 25.03.2021 року у справі № 503/1498/20 (а.с.37) та від 13.05.2021 року у справі № 503/1692/20 (а.с.39).
У зв'язку з чим суд вважає, що ще при судовому розгляді справи № 503/1498/20 за позовом ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів судом враховувався сімейний стан ОСОБА_1 саме у вище згаданому складі сім'ї.
При цьому, у справі № 503/1498/20 ОСОБА_1 не пред'являв зустрічного позову про зменшення розміру стягнутих з нього аліментів та навіть не оскаржував в апеляційному порядку ухвалене судом у цій справі рішення 25.03.2021 року.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Даний висновок викладений у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Згідно положень абзаців першого і другого ч.2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Таким чином у позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_11 разом із їх спільною дочкою - ОСОБА_15 існувала ще щонайменше з 16.02.2021 року, внаслідок їх спільного проживання, а після реєстрації шлюбу 26.11.2022 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_13 відбулась лише зміна засад існування їх сім'ї, а саме із існуючої на підставі їх спільного проживання (абзац перший ч.2 ст. 3 СК України) на існуючу на підставі шлюбу (абзац другий ч.2 ст. 3 СК України), але сама ця сім'я і її склад при цьому не змінились.
Таким чином згадане вище твердження позивача ОСОБА_1 про зміну його сімейного стану не знаходить свого підтвердження внаслідок його спростування встановленими судом обставинами.
По-друге суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем ОСОБА_1 суду не надано доказів про свої доходи, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, які можна отримати як за зверненням до органу Державної податкової служби України так і шляхом виконання електронного запиту в «Електронному кабінеті» Державної податкової служби України через офіційний веб-сайт за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/.
Таким чином суд відзначає, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів зміни свого матеріального стану, зокрема його погіршення.
При цьому, положення ч.3 ст. 128 КЗпП передбачає, що розмір відрахувань із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Однак, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти:
- рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.05.2009 року у справі № 2-204/09 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку;
- рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 25.03.2021 року у справі № 503/1498/20 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу).
Тобто загалом розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_1 становить 7/12 (тобто близько 58%) від його заробітку, що не перевищує розміру, передбаченого ч.3 ст. 128 КЗпП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що заявлений позивачем позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; до ОСОБА_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , про зменшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко