30 січня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/3846/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , вчинених на виконання рішення суду у справі №440/3846/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
09.01.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд у порядку, визначеному статтею 383 КАС України, винести ухвалу, якою:
- визнати протиправними дії, вчиненні військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2019 по 23.03.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 71400,50 грн за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2019 по 23.03.2021.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
23.01.2024 до суду від командира в/ч НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що судом визначено лише період за який зобов?язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року. Судом не визначено конкретну суму, яку зобов?язано виплатити ОСОБА_1 . Тобто, рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 виконано в повному обсязі у передбаченому законом порядку, а вимога про сплату позивачу 85206,63 грн. виходить за рамки виконання рішення суду по справі №440/3846/21.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Розгляд заяви здійснюється судом в порядку письмового провадження після надходження пояснень боржника.
Вирішуючи дану заяву, суд виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції Українита статтею 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань (далі - ЄСПЛ) щодо застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З метою належного захисту прав особи щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, статтею 383 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 цієї ж статті за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає висновок про те, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Матеріали справи свідчать, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 20219 року по 23 березня 2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 виправлено описку в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21. Абзац другий резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21 викласти в наступній редакції: "Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року. ".
Вказану ухвалу суду доставлено до електронного кабінету відповідача 31.07.2023 об 15:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, судом виправлено описку, що мала місце в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 та про виправлення доведено до відома відповідача 31.07.2023.
Матеріали справи свідчать, що платіжною інструкцією №3692 від 25.12.2023 позивачу виплачено 13806,13 грн. В призначенні платежу зазначено: виплата середнього заробітку за 21.01.2019-23.03.2021 по рішенню Полтавського окружного адміністративного суду №440/3846/21. Дата виконання платіжної інструкції - 26.12.2023.
Посилаючись перерахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 13806,13 грн. відповідач наголошує на виконанні рішення суду в цій справі.
З вказаним твердженням відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21 зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року.
На вимогу суду військова частина НОМЕР_1 надала Розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день виключення із списків особового складу. Так, розмір середньоденного грошового забезпечення складає 465,61 грн.
Як зазначено вище, рішенням суду зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року, що складає 788 діб.
Разом з тим, відповідач провів обрахунок та визначив суму, яка підлягає до виплати в розмірі 14016,38 грн.
Суд погоджується з доводами позивача, що такий розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року є протиправним, адже суперечить висновкам суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Частиною першою статті 117 КЗпП України /в редакції на час виникнення спірних відносин/ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд рішенням від 11.05.2021 по справі №440/3846/21 зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року.
Відтак, відповідач має виконати рішення суду в цій справі шляхом здійснення нарахування та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року. При цьому має бути застосований показник середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 - 465,61 грн.
За змістом статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21.
При цьому, суд зазначає, що якщо в ході розгляду заяви щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, поданої відповідно до ст. 383 КАС України, суд установить наявність підстав для її задоволення, він має право постановити окрему ухвалу, в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.
У такому випадку суд не може визнати протиправною бездіяльність або зобов'язати відповідача вчинити певні дії, зокрема такі, які б виходили за межі заявлених позовних вимог або по суті дублювали б рішення, прийняте судом, у зв'язку з невиконанням якого подано відповідну заяву.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача шляхом визнання протиправними дій, вчинених військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року у належному розмірі; та направлення до військової частини НОМЕР_1 окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону зі встановленням строку для повідомлення суду про їх усунення.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 248, 249, 256, 295 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , вчинених на виконання рішення суду у справі №440/3846/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Визнати протиправними дії, вчинені військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/3846/21 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2019 року по 23 березня 2021 року у належному розмірі.
Направити окрему ухвалу військовій частині НОМЕР_1 для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.В. Костенко