справа № 489/6976/23 провадження №2/489/340/24
Іменем України
30 січня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі -Банк, АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У листопаді 2023 року Банк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» у розмірі 37258,72 грн. та судові витрати.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 22.12.2018 відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 30000,00 грн. Банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, але відповідач порушив грошові зобов'язання внаслідок чого станом на 10.09.2023 утворилася заборгованість в загальному розмірі 37258,72 грн., яка складається із 37258,72 грн. залишку заборгованості за тілом кредиту та 0,00 грн. заборгованості за пенею та заборгованості порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою, в порядку підготовки справи до судового розгляду, витребувано від Банку докази руху коштів на рахунку позичальника, детальний розрахунок заборгованості та докази строку дії платіжної картки.
Ухвалою суду від 13.12.2023 продовжено розгляд справи у зв'язку та повторно направлено відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористався.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 22.12.2018 відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг з метою відкриття поточного рахунку без зазначенням кредитних лімітів, розміру відсотків за користування кредитними коштами тощо.
У анкеті-заяві зазначено, що позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з умовами і правилами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, складає договір про надання банківських послуг.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та отримання у мобільному додатку примірників вказаних документів, що складають договір, які їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Також зазначає про беззастережне підтвердження того, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати кредитний ліміт.
Банком долучено до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank яка набула чинності з 27.11.2021, тарифи та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Надані банком документи, які є складовою договору про надання банківських послуг, не містять ні особистого підпису відповідача, ні їх підписання у іншій спосіб у спеціальному мобільному додатку, який можна було б ідентифікувати, як узгодження з позичальником умов кредитування.
За змістом довідок щодо встановленого відповідачу кредитного ліміту за карткою № НОМЕР_1 , виданої терміном дії до листопада 2024 року, кредитний ліміт не мав постійного розміру та постійно змінювався наступним чином: станом на 22.12.2018 його встановлено у розмірі 5000,00 грн.; 27.01.2019 підвищено до 8000,00 грн.; 18.05.2019 підвищено до 13600,00 грн.; 09.06.2021 збільшено до 30000,00 грн. після чого залишився незмінним.
За таких обставин, договір кредитування, що який складається з анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, тарифів, умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та паспорту споживчого кредитування, підписаний позичальником лише в частині анкети-заяви.
Отже між сторонами залишилися не узгодженими інші складові договору про надання банківських послуг, які визначають розмір відсотків тощо, так як Умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку та паспорт споживчого кредиту відповідачем не підписані.
За положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі статтями 1046, 1049 наведеного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Норми статей 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозуміли усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості, який свідчить про те, що позивачем розрахована заборгованість із застосування ним, як кредитором, з 24.12.2018 по 31.08.2020 із застосуванням процентної ставки 38,4%, а 01.09.2020 по 10.09.2023 - 37,2 %.
Між тим, у підписаній позичальником анкеті-заяві відсоткова ставка не зазначена та в іншій належний спосіб її банком з відповідачем не узгоджено.
Із розрахунку заборгованості також вбачається, що протягом дії договору відповідач сплатив Банку непогоджені сторонами відсотки на суму 22724,01 грн.
Згідно з статями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, враховуючи наведене та встановлені у справі обставини підстави для нарахування та сплати відсотків за користування коштами, що надані банком відповідачу, шляхом їх подальшого врахування у тіло кредиту, відсутні. Підтвердження прийняття відповідачем цих умов та тарифів зі сплати процентів за наданими банком витягами з Умов та Тарифів, як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 14.11.2023 за період з 22.12.2018 по 10.09.2023 кредитний ліміт станом на 10.09.2023 складає 30000,00 грн., заборгованість станом на вказану дату 37258,72 грн., баланс на початок періоду 5000,00 грн, баланс на кінець період (мінус) 7258,72 грн., сума витрат за період 68064,72 грн., а сума зарахувань 30806,00грн.
Виписка про рух коштів по картці відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача та яку відносить до заборгованості по кредиту (37258,72 грн.), відповідає різниці між сумою витрат позичальника та сумою зарахованих останнім коштів на поточний рахунок в рахунок погашення такої заборгованості (68064,72 - 30806,00).
Як встановлено судом, протягом дії договору відповідач сплатила Банку непогоджені сторонами відсотки на суму 22724,01 грн.
Отже, у відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу заборгованість у сумі 14534,71 грн. (37258,72 - 22724,01), тому позов підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі заборгованості, яка доведена належними і допустимими доказами та нічим не спростована.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1047,02 грн. (2684,00 х 39,01%).
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором № б/н від 22.12.2018, яка станом на 10.09.2023 складає 14534,71 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 71 коп.) та судовий збір в сумі 1047,02 грн. (одна тисяча сорок сім гривень 02 коп.).
У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовити
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 30.01.2024.
Суддя І.В.Коваленко