Справа № 487/4465/23
Провадження № 2-о/487/17/24
22 січня 2024 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Радченко К.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Миколаївська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
25.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у якій просила встановити факт що вона та ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2016 року до жовтня 2021 року.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона проживала разом із ОСОБА_3 з березня 2016 року як дружина та чоловік, проте шлюб між ними не був зареєстрований. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Шлюб з померлим вони не реєстрували, оскільки постійно виникали якісь невідкладні проблеми, які потребували спільних зусиль для їх першочергового вирішення. В неї є два рідних дорослих сина-інваліда та племінниця, над якою вона оформила опікунство, які потребували постійного догляду. ОСОБА_3 їй в цьому допомагав, тому що дітей не можна було залишати одних вдома. Забрати дітей жити у двокімнатній оселі чоловіка, або перевезти його мати жити до неї було неможливо, як і залишити надовго його мати одну і жити разом у неї було також неможливо. Вони жили разом то у неї, то у ОСОБА_3 , вели спільне господарство, допомагали один одному вирішувати проблеми. Вони вважали, що стосунки, які склалися між ними, породжують взаємні обов'язки допомагати один одного, піклуватися про один одного, доглядати наших близьких. Крім того, заявник соромилась того, що ОСОБА_3 молодший за неї, та вважала за недоцільне реєструвати шлюб, вважаючи, що це можливо буде зробити пізніше. Вони разом лікували та доглядали родичів, купували спільним коштом необхідні для побуту речі, ремонтували її та його оселі. Часто хворіли наші матері, бо були вже досить старенькими. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника, весь наступний рік було не до весілля. Весь 2019 рік часто хворіла мати ОСОБА_3 , тому треба було займатися також її лікуванням та доглядом. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла. Після поховання матері, ОСОБА_4 сильно хворів, вона всюди з ним ходила, допомагала заповнювати необхідні документи. Врешті решт, менш, ніж через півроку після смерті матері ОСОБА_3 помер від хвороби серця.
Вона повністю зробила все необхідне для поховання. За час проживання однією сім'єю, як чоловік та дружина, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм осель: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.
Всі ці більш ніж п'ять років спільного життя померлий спілкувався з її дітьми, сестрою, іншими родичами, вони разом доглядали своїх матерів, та разом поховали їх.
Заявник поховала ОСОБА_3 . Інших родичів у ОСОБА_3 не було. Фактично вона та її діти сталі його останньою родиною. Після похорон, вона як могла спасала його оселю від руйнування після обстрілів, сплачувала комунальні платежі.
Для прийняття спадщини, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_3 , а саме квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , їй необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 31.07.2023 року позовну заяву залишено без руху. 20.09.2023 року до суду надійшла уточнена заява ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25.09.2023 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Секкер А.В. підтримали вимоги заяви, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у заяві. Факт спільного проживання з ОСОБА_3 , на їх думку, підтверджується показаннями свідків та матеріалами справи.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні також пояснила, що вона познайомилась із ОСОБА_3 в березні 2016 року та почила товаришувати. Більшу частину часу він був у неї вдома. Постійно вони не проживали, зустрічались періодично, а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.
Представник Миколаївської міської ради не був присутнім в судовому засіданні, відзиву та заперечень проти позову не надав, в заяві від 06.11.2023 просив справу слухати за відсутності представника Миколаївської міської ради, а рішення по справі прийняти за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є знайомою заявника з 2000 року, вони є прихожанами церкви. З 2016 року заявник та ОСОБА_3 проживали разом, часто бачила їх разом у магазині. Жили то у заявника вдома, то у ОСОБА_4 . Десь 5-8 разів на рік вона приходила в гості до заявника і там був ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що заявниця його знайома, знає її з 1983 року, а ОСОБА_4 з 2020 року. Вони проживали разом, знає, що у них серйозні стосунки, але вони просто не хотіли їх афішувати. ОСОБА_4 робив ремонт у квартирі матері заявника. Було видно, що вони добре проживали разом та вели спільне господарство.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він перебуває у дружніх стосунках із заявником. З ОСОБА_4 познайомився у 2017 році. Був у заявника в гостях та бачив там ОСОБА_4 . Вони разом вирішували побутові питання, заявник поховала мати ОСОБА_4 . Від ОСОБА_4 йому відомо, що вони хотіли зареєструвати шлюб.
Заслухавши сторони, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.
Суд, вислухавши пояснення заявниці та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.10.1998 року.
Згідно копії свідоцтва про поховання ОСОБА_3 та копії договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 06.10.2023 року вбачається, що організацію поховання померлого ОСОБА_3 було проведено ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів спадкової справи № 1/2022, заведеної 4 січня 2022 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 вважаючи себе спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_3 , звернулась до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно постанови державного нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Фоменко С. від 18 травня 2023 року вбачається, що 18 травня 2023 року до державного нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Фоменко С.П., звернулася ОСОБА_1 , що постійно проживає та зареєстрована: АДРЕСА_2 , для видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно , яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із наданих документів та відповідно до спадкової справи, вбачається неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що не надано документів, які є доказом родинних відносин ОСОБА_1 із спадкодавцем.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини , які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними . На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Так, за змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов'язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім'єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц).
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення .
Як роз'яснив Конституційний Суд України у п. 6 рішення від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» , окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб'єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов'язковою умовою визнання їх членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб'єктом спільного господарства , тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла , його ремонт , надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено , що при вирішенні спору про право на спадщину осіб , які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи , якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства .
Заявник у заяві посилається на те, що вона з 2016 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 .
Місцем проживання фізичної особи згідно із ч. 1 ст. 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів , що мають юридичне значення» вбачається, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про прав.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень .
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини , які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач на підтвердження своїх вимог посилалася на покази свідків, проте, такі свідчення свідків не дають підстав для визнання сторін такими, що проживали однією сім'єю, вели спільне господарство.
Також заявником в якості доказів на підтвердження заявлених вимог, надано квитанції про сплату комунальних послуг за місцем реєстрації померлого ОСОБА_3 , проте суд критично ставиться за наданих доказів, оскільки із наданих квитанцій вбачається, що заявником сплачені комунальні послуги за місцем реєстрації померлого ОСОБА_3 у 2023 році вже після його смерті.
Дослідивши у судовому засіданні надані докази суд прийшов до висновку, що заявником ОСОБА_1 не надано достовірних та допустимих доказів того, що вона спільно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2016 року по жовтень 2021 року.
Заявницею не надано суду жодного доказу на підтвердження спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, тому у розумінні ч. 2 ст. 3 СК України ці відносини не вважаються сімейними і заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 10 , 19 , 81 , 258 - 259 , 263 - 265 , 293 - 294 , 315 , 319 , 354 ЦПК України , суд
В задоволенні вимог ОСОБА_1 , заінтересована особа Миколаївська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573.
Повний текст рішення буде складено 30.01.2024 року.
Суддя : Гаврасієнко В.О.