Миколаївської області
Справа №477/1895/23
Провадження №2/477/457/24
29 січня 2024 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Саукової А.А.,
з секретарем - Купрейчик К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мішково-Погорілівської сільської ради, третя особа Універсальна Товарна Біржа «Віконт-Т» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
25 липня 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 845 від 24 листопада 1997 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Універсальній Товарній Біржі «Віконт-Т», зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 1997 року за № 1016 - дійсним.
В обґрунтування свого позову вказує, що 24 листопада 1997 року чоловіком позивачки ОСОБА_2 був укладений з ОСОБА_3 на Універсальній Товарній Біржі «Віконт-Т» договір купівлі-продажу нерухомого майна № 845, а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (новий номер - 169).
В подальшому, 12 грудня 1997 року, на підставі вказаного договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_2 на вищезазначене домоволодіння було зареєстровано Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 1016.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 та внаслідок його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на вищевказаний житловий будинок.
Оскільки відповідно до статті 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір купівлі продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, а вищевказаний договір купівлі-продажу домоволодіння був укладений на товарній біржі і нотаріально він не засвідчувався, то в даний час вона не має можливості розпорядитися вказаним будинком, шляхом прийняття його у спадщину та оформлення права власності.
У зв'язку з тим, що на даний час одна із сторін вищевказаного договору купівлі-продажу будинку померла, то нотаріально посвідчити такий договір неможливо, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 31 липня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач: ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач: Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївської області свого представника до суду не направила, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Представник третьої особа Універсальної Товарної Біржі «Віконт-Т» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв та клопотань суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
24 листопада 1997 року ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна , за яким ОСОБА_2 купив цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .
Договір складений та зареєстрований на товарній біржі «Віконт-Т» за реєстровим № 845 від 24 листопада 1997 року та на підставі статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу» не підлягав нотаріальному посвідченню.
З довідки комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06 липня 2023 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (стара назва АДРЕСА_1 ).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Мішково-Погорілівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 20.
Згідно відповіді П'ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 30.08.2023 року № 583/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в провадженні нотаріальної контори відсутня, інформація про звернення спадкоємців померлої до приватних нотаріусів в нотаріальній конторі відсутня.
Згідно відповіді П'ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 28.09.2023 року №648/01-09 спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - не виявлено.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 16.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 01 березня 1970 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, 01 березня 1970 року, актовий запис № 8. Під час державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Внаслідок смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина.
За змістом статті 1261 ЦК України, ОСОБА_1 , як дружина померлого належить до спадкоємців першої черги за законом.
До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З копії спадкової справи № 104/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , наданої приватним нотаріусом Красновою С. М. вбачається, що позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С. М. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невідповідність договору купівлі-продажу від 02 березня 1999 року вимогам ЦК УРРСР (1963 року).
Враховуючи, що підставою відмови нотаріусом Красновою С. М. у вчиненні нотаріальної дії є невідповідність правовстановлюючого документа вимогам законодавства, та неможливість на даний час приведення спірного договору у відповідність із законодавством України через смерть однієї зі сторін цього договору, право позивача, щодо спадкування нерухомого майна визнається порушеним, та підлягає судовому захисту у обраний ним спосіб, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Оскільки спірний договір було укладено 02 березня 1999 року, до спірних правовідносин необхідно застосувати ЦК Української РСР.
Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.
Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
За загальним правилом, визначеним у статті 227, 47 ЦК УРСР, договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню.
На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу».
Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу (у редакції на час укладення вказаного договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.
Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.
Частиною другою статті 47 ЦК УРСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Як убачається з матеріалів справи, реєстрація комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 1997 року за ОСОБА_2 права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого універсальною товарною біржою «Віконт-Т», а не нотаріусом, станом станом на 1997 року не суперечило чинному законодавству.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 .
Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов'язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в КП «Миколаївське МБТІ», тому ОСОБА_2 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набув право власності на домоволодіння, яке складається з житлового будинку розташований за адресою: АДРЕСА_2 (стара назва АДРЕСА_1 ) і правомірно володів ним до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку.
Також, суд вважає доведеним факт неможливості нотаріального посвідчення спірної угоди, що підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з тим, що сторони договору ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу жилого будинку № 845 від 24 листопада 1997 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та Універсальній Товарній Біржі «Віконт-Т», зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 1997 року за № 1016 - дійсним, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати договір купівлі - продажу жилого будинку від 24 листопада 1997 року № 845, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Універсальній Товарній Біржі «Віконт-Т», зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 1997 року за № 1016 - дійсним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;
відповідач - Мішково-Погорілівська сільська рада, адеса: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Мішково-Погорілове, вул. Миру 38, ЄДРПОУ - 04375257;
третя особа - Універсальна Товарна Біржа «Віконт-Т», адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний 152.
Суддя А. А. Саукова