Справа № 468/2994/23
1-кп/468/67/24
іменем УКРАЇНИ
30.01.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження №12023153140000140 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, громадянки України, незаміжньої, з професійно-технічною освітою, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 185 КК України
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), потерпілої ОСОБА_6 ,
Відповідно до обвинувального акту - 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України запроваджений воєнний стан на всій території України, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє до 13.02.2024 року.
19.11.2023 року близько 18.00 год. ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_6 перебувала в квартирі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де вони разом вживали алкогольні напої.
Через деякий час ОСОБА_7 пішов відпочивати до іншої кімнати квартири, а ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_6 залишились в приміщенні кухні, де продовжили вживати алкогольні напої. В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів із гаманця ОСОБА_7 , який знаходився на столі у кухні.
Реалізуючи вказаний вище протиправний умисел з корисливих мотивів ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаній вище квартирі, розуміючи, що на всій території України діє воєнний стан, таємно взяла до рук гаманець ОСОБА_7 , з якого таємно викрала грошові кошти в сумі 900 грн, дві купюри номіналом по 200 грн та одну купюру номіналом 500 грн, та, утримуючи при собі викрадені гроші, залишила місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденими грошима на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 900 грн.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того 22.11.2023 року близько 19.30 год. ОСОБА_3 прийшла до свого знайомого ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , де в приміщенні кухні знаходилась її знайома ОСОБА_6 . В цей момент у ОСОБА_3 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій вказаний вище протиправний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні кухні вказаного вище домоволодіння, керуючись мотивом особистої неприязні, підійшла до ОСОБА_6 , яка сиділа на стільці, та з достатньою силою умисно завдала останній не менше одного удару кулаком правої руки в область лівого ока, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді синця в області лівого ока, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
27.12.2023 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 за участю її захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 185 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначених діяннях. Також вказаною угодою визначене покарання, яке повинна понести обвинувачена за ч.1 ст. 125 КК України у виді ста годин громадських робіт, за ч.4 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі, за ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченій остаточно мають бути призначені п'ять років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Вказані вид, міра покарання та підстави для звільнення від відбування з випробуванням визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, беззастережно визнала свою вину, щиро розкаялася, відшкодувала завдану шкоду, а також ступеню тяжкості кримінальних правопорушень. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Прокурор, обвинувачена та її захисник в підготовчому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості.
Потерпіла ОСОБА_6 не заперечувала проти затвердження угоди, підтвердила, що надавала письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 185 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином відповідно.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджуються на це.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 27.12.2023 року між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням.
Вирішуючи питання щодо тривалості строку випробування обвинуваченої, суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальний проступок та тяжкий злочин, але одночасно з цим, в першу чергу, суд враховує саму особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, відшкодувала завдану шкоду, розмір якої є невеликим, відсутність обставин, які б обтяжували її покарання, що у своєму комплексі на переконання суду вказують на те, що виправлення обвинуваченої та досягнення завдань випробування можливі протягом мінімального визначеного ч.4 ст. 75 КК України строку в один рік. Такий строк випробування в даному випадку є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 27.12.2023 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:
-за ч.1 ст. 125 КК України у виді ста годин громадських робіт;
-за ч.4 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_3 визначити п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
суддя: