Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4777/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ (адреса: 03035, м.Київ, вул.Гетьмана Павла Скоропадського, 61)
до Фізичної особи-підприємця Чубука Олександра Володимировича, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 20800,64 грн
без виклику учасників справи
13.11.2023 року позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чубука Олександра Володимировича про стягнення заборгованості за договором №БМЕСД-3-8/СУМ від 26.05.2020 року про відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 20800,64 грн, з яких основний борг - 16728,00 грн, пеня - 1737,75 грн, штраф - 697,00 грн, інфляційні збитки - 1212,14 грн, 3 % річних - 425,75грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
28.11.2023 року позивач надав до суду заяву (вх.№32541) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 року відкрито провадження у справі №922/4777/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.12.2023 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№34082) про ознайомлення з матеріалами справи.
25.12..2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№35396), в якому заперечує проти позовних вимог частково, вважає необґрунтованими нарахування та стягнення з відповідача сум відшкодувань за вказаний період, а саме: 404,71 грн за 9-ть днів березня 2022 року, 1394,00 грн за квітень 2022 року, 1394,00грн за травень 2022 року, 1394,00 грн за червень 2022 року, 1394,00 грн за липень 2022 року, 1394,00 грн за серпень 2022 року, 325,27 грн за 7-м днів вересня 2022 року, а загалом - 7699,98 грн. У зв'язку з просить перерахувати штрафні санкції, інфляційні та 3% річних.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що фактично не користувався орендованими приміщеннями в період з 23 березня по 7 вересня 2022 року, оскільки в період з 23 березня по 7 вересня 2022 року орендовані відповідачем приміщення використовувались представниками Харківської обласної військової адміністрації для отримання гуманітарної допомоги. На підтвердження зазначених обставин надає Акт про вилучення приміщень для використання військовими б/н від 09.09.2022 року, підписаним з боку АТ «Укрзалізниця» начальником залізничної станції «Харків-Балашовський» Виробничого підрозділу «Харківська дирекція залізничних перевезень» Регіональної Філії «Південна залізниця» Катасоновим В.В.
29.12.2023 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№35933), в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зокрема позивач зазначає, що він, як орендодавець, не надавав будь-якого дозволу на тимчасове використання нежитлових приміщень, яке є предметом оренди, військовою адміністрацією, а остання не зверталася до позивача з відповідним запитом. При цьому зазначені приміщення на потреби військових підрозділів балансоутримувачем не надавались; керівних вказівок від адміністрації АТ «Укрзалізниці» щодо надання додаткових повноважень або делегування повноважень начальнику залізничної станції Харків-Балашовський в частині оформлення документів на передачу майна до ВСП на потреби військових не надходило; акти про вилучення приміщень для використання військовими б/н від 09.09.2022, надані відповідачем, не відповідають формі та змісту, визначеним Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та Постановою КМУ від 31.10.2012. Крім того, позивач зазначає, що майно орендодавцю від орендаря не повернуто і продовжує перебувати у користуванні відповідача, при цьому позивач має право для здійснення нарахувань орендної плати згідно з умовами договору, а також у випадку прострочення її оплати, на нарахування пені та штрафів у розмірі, визначеними в договорі.
Також позивач вважає, що правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій судом також відсутні.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут АТ "Укрзалізниця" (далі - Статут) в новій редакції. Відповідно до зазначеної редакції Статуту змінено тип та назву публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до п. 2 Статуту АТ "Укрзалізниця" товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
Згідно з п. 15 Статуту товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом.
У відповідності до пп. 31, 32 Статуту майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства. Майно товариства формується за рахунок, зокрема, майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства.
Згідно з п.33 Статуту здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172361958 від 03.07.2019 року власником майна є Держава Україна в особі АТ «Українська залізниця».
26.03.2020 року між АТ «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт на експлуатації будівель і споруд» (надалі - Позивач) в якості Балансоутримувача) та Орендарем ФОП Чубук Олександр Володимирович (надалі - Відповідач), був укладений договір № БМЕСД-3-8/СУМ на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна (надалі - Договір), орендованого за договором оренди нерухомого майна від 25.03.2020 р. № БМЕС-01/32-ВУМ (надалі - Договір оренди).
За умовами цього Договору балансоутримувач забезпечує утримання та обслуговування вищевказаного об'єкта нерухомого Майна - частини нежитлового приміщення будівлі пакгаузу 1-6,7-8, літ. М/1-1 - складське та підсобне приміщення №13/2, 14 загальною площею - 328,00 кв.м., що розташоване в м. Харкові та знаходиться за адресою: вул. Плеханівська, № 114, літ М/1-1, а Орендар бере участь у відшкодуванні витрат Балансоутримувача по обслуговуванню та утриманню майна та прибудинкової території. Розмір витрат Балансоутримувача по обслуговуванню та утриманню майна, що підлягає відшкодуванню Орендарем, визначається пропорційно до площі майна, яким Орендар користується відповідно до основаного договору оренди, від загальної площі об'єкта нерухомості, в якому розташоване майно (пп. 1.1, 1.2. Договору).
Відповідно до пп. 2.1., 2.2. Договору Відшкодування Орендарем витрат Орендодавця на утримання та обслуговування Майна, що включає, крім іншого, податок на майно (земельний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а також здійснені Орендодавцем витрати по наданню комунальних послуг.
Договір діє до моменту закінчення строку дії вищевказаного Договору оренди (до 20.03.2023), але не раніше дня повернення Майна за Актом приймання-передачі у відповідності до його умов (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 2.3. Договору Орендар не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним вносить плату по відшкодуванню витрат балансоутримувача згідно рахунку, виставленого ним.
На виконання умов Договору Орендодавець передав Майно Орендарю 25.03.2020 за Актом приймання-передачі майна.
Відповідно до цього Акту, на виконання умов Договору № БМЕС-01/32-ВУМ від 25.03.2020 р. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення № 13/1, що розташоване в м. Харкові та знаходиться за адресою: вул. Плеханівська, 114, літ. М/1-1, згідно з викопіюванням поверхового плану, загальною площею 221,30 кв. м.
Пунктом 3.9. Договору оренди майна передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно.
Відповідно нарахування на відшкодування витрат на утримання орендованого Майна, здійснюються до дати його фактичного повернення за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця.
Відповідно до п.6.2. Договору у разі несвоєчасної оплати рахунків балансоутримувача Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми наданих послуг за кожен день прострочення, а також можливі збитки, завдані Балансоутримувачу несплатою виставлених ним рахунків.
Згідно положенням п. 6.3. Договору, у разі виникнення у Орендаря заборгованості по відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання та обслуговування Майна та витрат по наданню комунальних послуг у розмірі 50 % та більше від сум, виставлених по рахунках за три місяці, Орендар сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Як свідчать матеріали справи, в процесі виконання умов договору позивач виставив відповідачу до сплати наступні рахунки:
№874-645 від 30.06.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-684 від 30.06.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-723 від 30.06.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-760 від 30.06.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-857 від 31.07.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-945 від 31.08.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-1243 від 30.09.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-1308 від 31.10.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-1604 від 30.11.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-1808 від 31.12.2022 на суму 1 394,00 грн;
№874-236 від 28.02.2023 на суму 1 394,00 грн;
№874-429 від 31.03.2023 на суму 1 394,00 грн.
Позивач стверджує, що за зазначеними рахунками відповідач має борг на загальну суму 16 728,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 25 від 24.05.2023, в якій просив негайно сплатити заборгованість.
Однак, заборгованість Відповідачем не погашена.
Наведені обставини, в свою чергу, стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16728,00 грн. заборгованості на відшкодування витрат на утримання Орендованого майна.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем нараховані до стягнення з відповідача пеня - 1737,75 грн, штраф - 697,00грн, інфляційні збитки - 1212,14 грн, 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 425,75 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту, на виконання умов Договору № БМЕС-01/32-ВУМ від 25.03.2020 року Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення № 13/1, що розташоване в м. Харкові та знаходиться за адресою: вул. Плеханівська, 114, літ. М/1-1, згідно з викопіюванням поверхового плану, загальною площею 221,30 кв. м.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Витрати на утримання орендованого майна не включаються до плати за оренду індивідуально визначеного майна. Такі вимоги прописано у п. 3.1 розд. II Примірного договору 1 та в п. 3 Методики № 7862. Примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджений постановою КМУ № 820 від 12.08.2020.
Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 не входять до складу орендної плати: 1) витрати на утримання орендованого майна (комунальні послуги, послуги з управління об'єктом нерухомості, витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість ремонту та техобслуговування інженерного обладнання і внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі тощо); 2) компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
Пунктом 11 Методики передбачено, що витрати на утримання будівлі, зданої в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям та прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної ними загальної площі.
Якщо орендодавець не має права на надання послуг з теплопостачання, водопостачання тощо, то орендар може відшкодувати лише витрати, понесені орендодавцем, тобто за відповідним КЕКВ (v0011201-11) відшкодовується частина оплати за отриманий природний ресурс. У разі відшкодування витрат орендарем кошти надходять на реєстраційні рахунки орендодавця за КЕКВ 0000. За операціями поточного року кошти зараховуються як відшкодування здійснених витрат та відносяться на відновлення касових видатків. У залежності від проведених операцій коригуються фактичні видатки. Відповідно до бюджетного законодавства право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.
Рахунки, надані на оплату комунальних та інших послуг, відображаються в обліку орендаря в тому місяці, в якому вони надійшли. З метою зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості балансоутримувач протягом року повинен відслідковувати оплату орендарями комунальних послуг та сплачувати своєчасно свої рахунки.
Перелік витрат з утримання приміщень залежить в кожному випадку від конкретних обставин і не може бути вичерпним, що підкреслювала ДКСУ в листі від 07.05.2013 року № 1708/936-10335.
Відповідно до пп. 2.1., 2.2. Договору відшкодування Орендарем витрат Орендодавця на утримання та обслуговування Майна, що включає, крім іншого, податок на майно (земельний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а також здійснені Орендодавцем витрати по наданню комунальних послуг.
Відповідно до п. 2.3. Договору Орендар не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним вносить плату по відшкодуванню витрат балансоутримувача згідно рахунку, виставленого ним.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як стверджує позивач, у зв'язку з несплатою рахунків №874-645 від 30.06.2022 на суму 1394,00 грн, №874-684 від 30.06.2022 на суму 1394,00 грн, №874-723 від 30.06.2022 на суму 1394,00 грн, №874-760 від 30.06.2022 на суму 1394,00 грн, №874-857 від 31.07.2022 на суму 1394,00 грн, №874-945 від 31.08.2022 на суму 1394,00 грн, №874-1243 від 30.09.2022 на суму 1 394,00 грн, №874-1308 від 31.10.2022 на суму 1394,00 грн, №874-1604 від 30.11.2022 на суму 1 394,00 грн, №874-1808 від 31.12.2022 на суму 1394,00 грн, №874-236 від 28.02.2023 на суму 1394,00 грн, №874-429 від 31.03.2023 на суму 1394,00 грн відповідач має заборгованість в загальній сумі 16728,00 грн.
Відповідач факт несплати зазначених рахунків не заперечує.
Разом з тим, відповідно до п. 3.6. укладеного між сторонами Договору, нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном.
Згідно з ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Зазначена норма чинного законодавства регулює дії сторін у випадку, коли орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає, а саме звільняє його від обов'язку вносити орендну плату за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування ч.6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
В даному випадку, у зв'язку зі збройною агресією Російської федерації проти України та початком воєнних дій, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, на законодавчому рівні воєнний стан неодноразово продовжувався, і станом на дату винесення даного судового рішення запроваджений в Україні воєнний стан триває.
Згідно з Актом про вилучення приміщень для використання військовими б/н від 09.09.2022, приміщення, які є предметом оренди за договором № БМЕС-01/33-ВУМ від 25.03.2020, були вилучені у відповідача для використання представниками Харківської військової адміністрації в період з 23.03.2022 по 07.09.2022 для отримання гуманітарної допомоги. В даному акті також зазначено, що у зв'язку з цим, у вищезазначений період з 23.03.2022 по 07.09.2022 відповідач не міг використовувати приміщення для цілей, визначених зокрема договором № БМЕС-01/32-ВУМ від 25.03.2020 та № БМЕС-01/33-ВУМ від 25.03.2020.
Даний акт підписано представником відповідача та Начальником залізничної станції «Харків-Балашовський» Виробничого підрозділу «Харківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Катасоновим Віталієм Валерійовичем, а також скріплено печаткою, яка містить порядковий номер.
Таким чином, зазначеним актом засвідчено що у період з 23.03.2022 по 07.09.2022 відповідач не міг використовувати приміщення для цілей, визначених договорами №БМЕС-01/32-ВУМ від 25.03.2020 та № БМЕС-01/33-ВУМ від 25.03.2020, тобто орендоване майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає.
Отже і користуватись комунальними послугами відповідач не міг.
За таких обставин, є підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення відповідача від сплати за комунальні послуги за договором №БМЕСД-3-8/СУМ від 26.05.2020 року про відшкодування витрат балансоутримувача у період з 23.03.2022 по 07.09.2022, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При цьому, не спростовують відповідні висновки посилання позивача на те, що при передачі майна до Харківської військової адміністрації нібито не дотримано вимог Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оскільки для застосування до спірних правовідносин ч.6 ст.762 ЦК України достатнім є встановлення саме факту неможливості використання орендарем майна через обставини, за які він не відповідає (що в даному випадку підтверджується актом про вилучення приміщень для використання військовими б/н від 09.09.2022), тоді як питання правомірності або неправомірності передачі майна до Харківської військової адміністрації не є предметом розгляду суду в межах даної справи.
Також суд критично ставиться до посилань позивача на відсутність у Начальника залізничної станції «Харків-Балашовський» Виробничого підрозділу «Харківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Катасонова Віталія Валерійовича повноважень на підписання акту б/н від 09.09.2022 від імені позивача, оскільки при підписанні акту зазначена особа діяла як Начальник залізничної станції «Харків-Балашовський» Виробничого підрозділу «Харківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», та в межах своєї компетенції прийняла участь у встановленні обставин, зазначених в акті про вилучення приміщень для використання військовими б/н від 09.09.2022.
Тобто, відсутність у зазначеної особи повноважень на представництво інтересів позивача будь-яким чином не спростовують обставин, встановлених у зазначеному вище акті.
До того ж вказаний акт підписала особа, яка входить до керівництва виробничого підрозділу АТ «Укрзалізниця», тоді як позивач у даній справі також є філією АТ «Укрзалізниця».
Таким чином, за період з 23.03.2022 по 07.09.2022 не підлягають сплаті комунальні послуги за договором №БМЕСД-3-8/СУМ від 26.05.2020 року про відшкодування витрат балансоутримувачу в сумі 7699,98 грн.
При цьому, оскільки відповідач не надав суду доказів сплати решти нарахованої позивачем до стягнення заборгованості за вказаним договором, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 9028,02 грн.
В іншій частині позову про відшкодування витрат балансоутримувача слід відмовити з огляду на вищезазначені обставини.
Щодо інфляційних та 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 1212,14 грн інфляційних та 425,75 грн 3% річних.
Разом з тим, як вже зазначалося, не підлягає оплаті відповідачем відшкодування витрат балансоутримувача за період з 23.03.2022 по 07.09.2022, відповідно і правові підстави для нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних за таке прострочення також відсутні.
Наявність заборгованості відповідача по відшкодуванню витрат балансоутримувача в загальній сумі 9028,02 грн, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3 % річних за весь час прострочення на вказану суму простроченої заборгованості.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за прострочення оплати кожного з щомісячних платежів нараховано інфляційні та 3% річні по 31.08.2023 року.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, відповідно до норм законодавства, з урахуванням виключення періодів заборгованості з 23.03.2022 по 07.09.2022 року, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 249,44 грн інфляційних та 156,85 грн 3% річних.
В іншій частині позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.
Щодо штрафу та пені.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6.2. Договору у разі несвоєчасної оплати рахунків балансоутримувача Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми наданих послуг за кожен день прострочення, а також можливі збитки, завдані Балансоутримувачу несплатою виставлених ним рахунків.
Згідно з п. 6.3. Договору у разі виникнення у Орендаря заборгованості по відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання та обслуговування Майна та витрат по наданню комунальних послуг у розмірі 50 % та більше від сум, виставлених по рахунках за три місяці, Орендар сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені та штрафу та періоди їх нарахування, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1737,75 грн та штрафу у розмірі 697,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо одночасного стягнення пені та штрафу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 був зроблений наступний правовий висновок:
"При цьому щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Гарантована ст.61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі."
Отже у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені та штрафу (п.6.2, п.6.3) суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення 9028,02 грн основного боргу, 1737,75 грн пені, 697,00 штрафу, 156,85 3% річних та 249,44 інфляційних правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення 7699,98 грн основного боргу, 962,70 грн інфляційних та 268,90 грн 3% річних не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чубука Олександра Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (адреса: 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61 (колишня назва вул.Льва Толстого); код ЄДРПОУ 41149437; IBAN № НОМЕР_2 в ТВБВ №10026/0159 в філії - Головного Управління по м. Києву та Київській області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669) заборгованість за договором №БМЕСД-3-8/СУМ від 26.05.2020 року про відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 11869,06 грн, з яких: 9028,02 грн - основний борг; 1737,75 грн - пеня; 697,00 грн - штраф; 249,44 грн - інфляційні збитки; 156,85 грн - 3% річних, крім того, 1531,57 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "29" січня 2024 р.
Суддя К.В. Аріт