29 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/769/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк", 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11
до відповідача Фізичної особи-підприємця Наконечного Андрія Михайловича , АДРЕСА_1
про стягнення у розмірі 96 431,03 грн.
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суть справи:
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Наконечного Андрія Михайловича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 96 431,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №20.85.0000000710 від 31.03.2021, в частині своєчасного повернення отриманих грошових коштів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед кредитною установою.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву б/н від 13.10.2023 (вх. № 847 від 15.11.2023) Акціонерного товариства "Акцент-Банк" залишено без руху, надавши позивачу час (протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали) для усунення недоліків позовної заяви.
27 листопада 2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява 20210924ABS000000026 від 24.11.2023 (вх. №9554) про усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 20 листопада 2023 року про залишення без руху.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/769/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26 грудня 2023 року о 09:15 год.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2023 року відкладено судове засідання на 11 січня 2024 року о 09:15 год.
Ухвалою суду від 11.01.2024 відкладено судове засідання у справі № 921/769/23 на 29 січня 2024 року о 09:30 год., а також зобов'язано Акціонерне товариство "Акцент-Банк" в строк до 25.01.2024 надати суду обґрунтований розрахунок із зазначенням періоду нарахування 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7 500, 00 грн штрафу (змінна складова), а також пояснення чим за своєю правовою природою є заявлені до стягнення 1 262,19 грн (винагорода чи комісія).
22.01.2024, на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.01.2024, позивачем подано до суду заяву № 20210924ABS000000026 від 15.01.2024 (вх. № 589), відповідно до якої Банк зазначає, що щомісячна винагорода за кредитне обслуговування була погоджена сторонами при укладенні кредитного договору (п. А10 Договору), про що зазначено у позовній заяві. Тоді як, підставою вимог про стягнення штрафів є договір № 20.85.0000000710 від 31.03.2021, а саме: пункт 5.8 даного договору, про що також викладено у самому позові. Штраф було нараховано при подачі позову до суду. Підстава нарахування штрафів є подача позову до суду.
В призначене на 29 січня 2024 року судове засідання представники сторін не прибули.
Разом з тим, суд відзначає, що до позовної заяви позивачем долучено клопотання б/н від 13.10.2023 (вх.№9234 від 15.11.2023) про розгляд справи без участі представника позивача.
У свою чергу, відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судові засідання не з'являвся. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.11.2023, а також ухвали про відкладення розгляду справи від 26.12.2023 та від 11.01.2024 були направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовано на запит суду від 20.11.2023 за кодом 611682552698, долучений до матеріалів справи), однак лист від 30.11.2023 повернувся на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Згідно відстежень поштових відправлень, лист від 26.12.2023 за номером 0600240533739 (ухвала суду від 26.12.2023) станом на 02.01.2024 - "відправлення не вручене під час доставки", станом на 29.01.2024 "повернення за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання", а також лист від 11.01.2024 за номером 0600243235976 (ухвала суду від 11.01.2024) станом на 29.01.2024 - "відправлення не вручене під час доставки".
Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання ФОП звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також інші документи наявні у справі № 921/769/23.
У судовому засіданні 29.01.2024 справу розглянуто по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
31.03.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою - підприємцем Наконечним Андрієм Михайловичем укладено кредитний договір №20.85.0000000710, щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 150 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 19.07.2024 ) зі сплатою процентів у розмірі 20.90% щорічно.
У відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 150 000,00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 150 000,00 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати)
- у розмірі 0.00 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн на сплату страхових платежів зі строком повернення до 29.03.2024, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також клієнт сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.
У відповідності до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На виконання умов кредитного договору №20.85.0000000710 від 31.01.2021 позивачем перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.
Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач у визначенні строки у договорі вчасно не оплатив наданий кредит, у зв'язку з чим у останнього станом на 13.10.2023 року виникла заборгованість у розмірі 96 431,03 грн, з яких: 85 681,98 грн залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту); 986,86 грн заборгованість за процентами; 1 262,19 грн заборгованість за винагородою; 1 000,00 грн штраф (фіксована складова); 7 500,00 грн штраф (змінна складова).
На підтвердження наявності кредитної заборгованості Фізичної особи-підприємця Наконечного Андрія Михайловича позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості.
Тоді як, контррозрахунку суду не подано.
Також, на адресу відповідача направлялась претензія від 19.09.2023 за договором №20.85.0000000710 від 31.03.2021 про те, що останній має заборгованість перед банком в сумі 102 323,65 грн, яка складається з наступного: 98 793,43 грн залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту); 64,48 грн заборгованість за процентами; 2 203,55 грн заборгованість за процентами, які нараховано на залишок простроченої заборгованості за кредитом;
Крім того, у вищевказаній вимозі попереджено боржника, що у разі не виконання зазначених зобов'язань у договорі банк буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості. В такому випадку понесені судові витрати будуть покладені на відповідача.
Проте відповіді на вимогу від відповідача банком не отримано.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 96 431,03 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Судом встановлено, що відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 150 000,00 грн, однак зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконано, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за наданим кредитом (за тілом кредиту) в сумі 85 681,98 грн, заборгованість за процентами в сумі 986,86 грн та заборгованість за винагородою в сумі 1 262,19 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, вищенаведені нарахування проведені за фактичні періоди прострочення в межах строків, визначених законодавством, та у відповідності до погоджених сторонами в Кредитному договорі умов. Розрахунок позову є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови договору, де сторони чітко визначили всі його істотні умови, а також погодили умови погашення кредиту в розмірі та строки відповідно до графіку платежів, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором в частині повернення суми наданого кредиту, вимоги про стягнення 85 681,98 грн заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту); 986,86 грн заборгованість за процентами; 1 262,19 грн заборгованість за винагородою, суд визнає обґрунтованими.
Щодо нарахованих позивачем штрафів суд враховує таке.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на те, що відповідач не повернувши суму позики в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Згідно з п. 5.8 Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 1000 грн штрафу (фіксована складова) та 7500 грн штрафу (змінна складова) за порушення відповідачем термінів оплати платежів по Договору.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок штрафу, визнав його арифметично вірним, однак позов в частині вимог про стягнення з відповідача штрафу не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з Законом України від 16.06.2020 "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".
Отже, положеннями вказаного закону охоплені правовідносини у сфері кредитування (позики).
В силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020.
Відтак, починаючи з 12.03.2020 позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, на період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, окремим законом звільнено позичальників від сплати штрафів за прострочення зобов'язання за договором позики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також судом враховується, що згідно з п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу суд відмовляє.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.
За вищенаведених обставин справи та законодавчих положень, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) в сумі 85 681,98 грн, 986,86 грн заборгованості за процентами; 1 262,19 грн заборгованості за винагородою підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Наконечного Андрія Михайловича , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ14360080) заборгованість за кредитним договором від 31.03.2021 № 20.85.0000000710 у розмірі 87 931 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн 03 коп., з яких:
- 85 681 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту;
- 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн 86 коп. - заборгованість за процентами;
- 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн 19 коп. - заборгованість за винагородою;
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Наконечного Андрія Михайловича , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ14360080) - 2 448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн 00 коп. - судового збору.
4. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
6. Копію рішення направити Акціонерному товариству "Акцент-банк" відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України; фізичній особі - підприємцю Наконечному Андрію Михайловичу , АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано 30.01.2024.
Суддя Н.В. Охотницька