65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4455/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 25829550)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, код ЄДРПОУ 41829696)
про стягнення 273624 грн., -
за участю учасників справи:
від позивача: Демура Р.В., діє в порядку самопредставництва
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” про стягнення 273624 грн.
Позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №18Г від 05.04.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 08.11.2023 о 16:15. У судовому засіданні 08.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 30.11.2023 об 11:00.
Судове засідання 30.11.2023 об 11:00 не відбулось у зв'язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.
Ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання призначено на 17.01.2024 о 15:00.
У судовому засіданні 17.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.
У судові засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справа належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду з відповідними довідками поштових відділень та додатково на адресу електронної пошти, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи відповідача шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує йому належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/4455/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
05.04.2021 між Службою автомобільних доріг в Одеській області (нині - Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області) (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крейн Енерджі” (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22”) (продавець, відповідач) укладений договір №18Г, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в цьому договорі, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п.п. 1.2-1.3.1 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: код 09130000-9 нафта і дистиляти (бензин А-95) у кількості 80000 літрів; поставка товару здійснюється у вигляді талонів (бланків-дозволів, скетч карт тощо) номіналом 10 л, з наступним обміном їх на АЗС продавця на еквівалентну кількість пального; строк дії талонів (бланків-дозволів, скетч карт тощо) складає не менше 12 місяців з дня видачі.
У відповідності до п.п. 3.1-3.4 договору ціна цього договору становить 2289600 грн. (два мільйони двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ - 381600,00 грн.; ціна за одиницю товару складає - 28,62 грн./л.; сторони погодили, що в разі коливання ціни товару на ринку сторони мають право змінити ціну за одиницю товару, зазначену в п.3.2 договору на умовах передбачених aбз.5 п.11.2.1 договору; збільшення ціни на ринку має бути підтверджено відповідним документом, виданим уповноваженим на те органом; товар поставляється покупцю за цінами, що діють в продавця на дату їх передачі, але не можуть бути вищими за ціни визначені в п.3.2 договору, з врахуванням змін цін, передбачених в п.3.3 цього договору.
За п.п. 4.1-4.4 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення продавцем рахунка на оплату товару (далі - рахунок) та підписання сторонами видаткової накладної; покупець зобов'язується повністю оплатити вартість (ціну) переданої у його власність (поставленої) партії товару протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами накладної (видаткової накладної) на переданий у власність (поставлений) товар, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний в цьому договорі; до рахунка додаються підписані сторонами накладні (видаткові накладні) на переданий у власність (поставлений) товар; датою отримання коштів продавцем вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця; передача покупцю кожної наступної партії товару в межах максимально допустимої суми заборгованості вказаної в п.5.3 цього договору, здійснюється при умові відсутності простроченої заборгованості покупця за попередньо передані йому партії товару.
Відповідно до п.п. 5.1-5.5 договору строк (термін) поставки (передачі) товарів: товари поставляються у вигляді талонів (бланків-дозволів, скетч карт тощо) за цим договором з дати підписання договору до 31.12.2021; місце поставки (передачі) товарів: - передача талонів (бланків-дозволів, скетч карт тощо) здійснюється за адресою покупця; - передача палива за талонами (бланками-дозволами, скетч-картами тощо) здійснюється на автозаправних станціях згідно переліку наведеного в додатку №1 до цього договору; про зміни в переліку автозаправних станцій, на яких здійснюється видача (передача) продавець зобов'язується повідомляти покупця протягом 2-х робочих днів з моменту внесення відповідних змін; продавець, протягом строку дії договору, зобов'язується передавати покупцю товар у власність окремими партіями, кількість якого в кожному випадку визначається в видаткових накладних на партію товару; максимально допустима сума заборгованості покупця за товар, який передається продавцем покупцеві на умовах після оплати не може перевищувати 30000,00 грн. в т.ч. ПДВ; факт передачі кожної партії товару у власність покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної); покупець зобов'язується отримати товар на АЗС у строк, вказаний в талоні (бланку-дозволі, скетч-карті тощо) на отримання цього товару; продавець зобов'язується видавати покупцю товар лише у строк, вказаний талоні (бланку-дозволі, скетч-карті тощо) на отримання цього товару.
Згідно з п.п. 6.1.1, 6.1.2 покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товари поставлені згідно з видатковою накладною.
За п.6.3 договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Відповідно до п.8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Згідно з п.11.1 договору договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині оплати - до повного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
Додаток №1 до договору визначає перелік АЗС, на яких здійснюється видача (передача) товарів.
Додатковою угодою №1 від 26.07.2021 до договору №18Г сторони виклали п.1.2 та п.3.2 договору в наступній редакції: п.1.2 найменування (номенклатура, асортимент) товару: код 09130000-9 нафта і дистиляти (бензин А-95) у кількості 75452 літрів; п.3.2 ціна за одиницю товару складає - 31,20 грн./л.
Додатковою угодою №2 від 28.12.2021 до договору №18Г сторони виклали п.5.1 та п.11.1 договору в наступній редакції: п.5.1 строк (термін) поставки (передачі) товарів: товари поставляються у вигляді талонів (бланків-дозволів, скетч карт тощо) за цим договором з дати підписання договору до 31.03.2022; п.11.1 договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 31.03.2022, а в частині оплати - до повного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
У листі від 07.02.2022 №02/29-О відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що у період з жовтня по грудень місяці 2021 року відбулося значне підняття цін на бензини та дизельне пальне та товариство намагалось, всупереч цих обставин виконувати зобов'язання по договору, проте з січня 2022 року на ринку пального знову відбулося збільшення ціни на бензини та дизельне пальне; 03.02.2022 Міністерство економіки вчерговий раз збільшило граничний рівень цін на бензини та дизель; станом на 04.02.2022 подальше постачання пального по даним договорам призводить до збитків від 6 до 8 грн. на літрі пального, а враховуючи значні залишки неотоварених талонів у покупця, подальше постачання товару товариством призведе до значних збитків, та може негативно вплинути на діяльність товариства, та в результаті може призвести до недопостачання покупцю всього об'єму по закупівлі, оскільки товариство на даний час закуповує по значно вищій ціні товар, аніж продає покупцю згідно договорів; для врегулювання даного питання, відповідачем запропоновано позивачу повернути поставлені неотоварені талони товариству, для повернення коштів.
Додатковою угодою №3 від 30.03.2022 до договору №18Г сторони виклали п.11.1 договору в наступній редакції: п.11.1 договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 31.05.2022, а в частині оплати - до повного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
Додатковою угодою №4 від 23.05.2022 до договору №18Г сторони виклали п.11.1 договору в наступній редакції: п.11.1 договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 30.06.2022, а в частині оплати - до повного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
Додатковою угодою №5 від 24.06.2022 до договору №18Г сторони виклали п.11.1 договору в наступній редакції: п.11.1 договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 31.08.2022, а в частині оплати - до повного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
У претензії від 21.11.2022 №01-2205/06 позивач вимагав виконати зобов'язання за договором, а у разі неможливості - здійснити повернення вартості залишку неотоварених талонів у розмірі 273624 грн.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано та матеріали справи містять:
- видаткові накладні (підписані з обох сторін), а саме: №204 від 04.06.2021 на суму 286200 грн.; №290 від 27.07.2021 на суму 312000 грн.; №395 від 08.09.2021 на суму 312000 грн.; №315 від 19.11.2021 на суму 312000 грн.; №12 від 18.01.2022 на суму 312000 грн.;
- акти приймання-передачі талонів (підписані з обох сторін): акт від 27.07.2021; акт від 08.09.2021; акт від 19.11.2021; акт від 18.01.2022;
- платіжні доручення: №1712 від 13.04.2021 на суму 429300 грн.; №1874 від 08.06.2021 на суму 286200 грн.; №1995 від 07.07.2021 на суму 312000 грн.; №2125 від 09.09.2021 на суму 312000 грн.; №2329 від 22.11.2021 на суму 312000 грн.; №2506 від 20.01.2022 на суму 312000 грн.
Також матеріали справи містять скретч-картки/талони (бланки) із визначенням строку їх дійсності.
В матеріалах справи наявна бухгалтерська довідка №07-4270/67 від 10.10.2023, в якій відображено, що станом на 10.10.2023 на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області обліковуються невикористані талони на паливо без можливості його отримання в АЗС, отримані за договором №18Г від 05.04.2021 на суму 273624 грн.
Неповернення відповідачем сплачених позивачем грошових коштів за договором №18Г від 05.04.2021 внаслідок часткового недоотримання товару за вказаним договором стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч.ч. 1,4 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Згідно з ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей” (balance of probabilities) або “перевага доказів” (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів” (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом” (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні у справі докази, господарський суд зазначає, що позивачем не доотримано товар за наявними в матеріалах справи скретч-картами/талонами (бланками), який сплачений позивачем за укладеним договором, приймаючи до уваги відсутність доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів за договором та не спростування доводів позивача про неотримання залишку товару за відповідними скретч-картами/талонами (бланками), господарський суд дійшов висновку, що заявлені Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області позовні вимоги про стягнення з відповідача 273624 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, код ЄДРПОУ 41829696) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 25829550) 273624 /двісті сімдесят три тисячі шістсот двадцять чотири/ грн. основного боргу та 4104 /чотири тисячі сто чотири/ грн. 36 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29 січня 2024 р.
Суддя Ю.С. Бездоля