"25" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5120/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" про стягнення 9288,68 грн заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" (далі - ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (далі - ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", Відповідач) 9288,68 грн заборгованості, обґрунтовуючи наявністю відповідної передплати за договором від 04.04.2016 р. № ГР/КТ-020592 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим (промислові споживачі та інші суб'єкти господарюванню), який розірвано за домовленістю сторін, та не повернуто суму переплати після звернення із відповідною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 р. позовній заяві ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5120/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 р. відкрито провадження у справі № 916/5120/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.12.2023 р.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Позивача та Відповідача 27.11.2023 р. доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
08.12.2023 р. ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" представлено письмові пояснення, відповідно до яких вважає звернення ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" із позовною заявою передчасною, посилаючись на те, що після розірвання за згодою сторін договору постачання природного газу та звернення Позивача із заявою про повернення коштів, останнього повідомлено про неможливість їх повернення у зв'язку із накладеним арештом на грошові кошти товариства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2023 р. відкладено розгляд справи на 25.01.2024 р.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 27.12.2023 р. до електронного кабінету ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" доставлено ухвалу від 26.12.2023 р.
У призначене на 25.01.2024 р. судове засідання представники сторін не з'явились. Представник позивача обізнаний під розписку про відкладення розгляду справи на 25.01.2024 р. Відповідно до приписів пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" вважається належним чином повідомленим про призначені в межах справи судові засідання.
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до Господарського суду Одеської області не надходило у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
25.01.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
04.04.2016 р. між ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (Постачальник) та ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" (Споживач) укладено договір № ГР/КТ-025092 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) (Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Постачальник постачає природний газ (газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до Прейскуранту цін НАК «Нафтогаз України». Ціна може змінюватись і є обов'язковою дія Сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях (пункт 5.1 Договору).
Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури. У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку (пункт 5.6 Договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.04.2016 р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3. Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший строк за згодою Сторін у порядку, визначеному законодавством України (пункт 11.1 Договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
31.08.2023 р. між ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" як Постачальником та ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" як Споживачем укладено Додаткову угоду до Договору на постачання природного газу, умовами пункту 1.1. якого Сторони, за взаємною згодою, вирішили розірвати Договір, у той же час зобов'язання Постачальника за Договором в частині постачання природного газу припиняється 01.10.2023 р.
Окрім того, 31.08.2023 р. між ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" та ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2023 р., відповідно до якого ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" визнає факт наявності передплати у ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" за Договором у розмірі 9288,68 грн.
12.09.2023 р. ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" звернулось до ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" із заявою про повернення залишку грошових коштів у розмірі 9288,68 грн (передплати за Договором).
14.09.2023 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. в межах виконавчого провадження № 72791011 винесено постанову про арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунки, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника (ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ")… у межах суми звернення - 1429234011,11 грн.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В свою чергу частина 1 статті 631 ЦК України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення статті 714 ЦК України встановлюють, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
При цьому частина 2 статті 693 ЦК України передбачає, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Поряд з цим умовами пункту 5.6 Договору передбачено, що у випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою
Приписами частини 2 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У той же час, частини 1 та 2 статті 1212 ЦК України встановлюють, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, на підставі укладеного 04.04.2016 р. Договору на постачання природного газу, у той же час розірваного 31.08.2023 р. за обопільною згодою сторін. При цьому, на момент розірвання Договору ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" визнає факт наявності передплати ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" у розмірі 9288,68 грн та не спростовує цього в процесі розгляду справи, так само як і визнає факт звернення ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" із заявою про повернення коштів.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" в частині стягнення з ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" передплаченого залишку грошових коштів у розмірі 9288,68 грн, оскільки підстава, на якій відповідні грошові кошти набуто останнім (передплата в межах Договору), відпала.
Наявність накладеного на грошові кошти ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" арешту, не позбавляє ТОВ "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" права на звернення із позовом до суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" про стягнення 9288,68 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, Код ЄДРПОУ 39525257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» (65007, м. Одеса, пров. Вознесенський, буд. 2а, email ІНФОРМАЦІЯ_1, Код ЄДРПОУ 30827073) 9288/дев'ять тисяч двісті вісімдесят вісім/грн 68 коп. заборгованості та 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 30 січня 2024 р.
Суддя С.Ф. Гут