"25" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5086/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“” до відповідача: Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про стягнення 123894,17 грн заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“” (далі - ТОВ «ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - Рада, Відповідач) 123894,17 грн заборгованості, з яких 83008,80 грн основного боргу, 10052,03 грн пені, 3936,66 грн 3% річних та 26896,68 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку із споживанням природного газу в об'ємі 4,941 тис.куб.м. протягом 01.11.2021 р. - 30.11.2021 р., яку зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” у зв'язку із відсутністю відповідного договору постачання природного газу з жодним із постачальників.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 р. позовній заяві ТОВ «ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5086/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 р. прийнято позовну заяву ТОВ «ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5086/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.12.2023 р.
Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення розписки 15.12.2023 р. Радою отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі, надіслану на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2023 р. відкладено розгляд справи на 25.01.2024 р.
Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення розписки 04.01.2024 р. Радою отримано копію ухвали від 26.12.2023 р., надіслану на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника ТОВ «ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» у засіданнях суду в режимі відеоконференції після звернення із відповідним клопотанням.
У призначене на 25.01.2024 р. судове засідання представники сторін не з'явились.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронного кабінету ТОВ «ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» доставлено кожну із ухвал суду, відтак Позивач належним чином повідомлений про призначенні засідання.
Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень із залишеними на них розписками свідчать про завчасне повідомлення Ради про призначенні засідання суду.
Додатково господарський суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від Ради до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило, у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
25.01.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
Відповідно до пункту 1.1 типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2501 (Типовий Договір), типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником “останньої надії” (далі - Постачальник).
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України (пункт 1.2 Типового Договору)
Цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205,633,634,641,642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 1.3 Типового Договору).
За цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 2.1 Типового Договору).
Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1 Типового Договору).
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3 Типового Договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (пункт 4.1 Типового Договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2 Типового Договору).
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3 Типового Договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 Типового Договору).
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5 Типового Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 8.1 Типового Договору).
Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником (пункт 11.1 Типового Договору).
АТ «ОДЕСАГАЗ» 29.10.2021 р. повідомлено ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” про включення споживача із ЕІС-код 56XS00004АІ2H00В до Реєстру споживачів «останньої надії».
Відповідно до представленого списку згрупованих відправлень та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» 22.11.2021 р. ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” надіслано до Ради підписаний з його боку примірник Типового Договору.
ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” виставлено Раді рахунок на оплату № 30726 загальною вартістю 83008,80 грн з ПДВ за спожитий протягом 1-30 листопада 2021 р. природний газ обсягом 4,941 тис.м.куб. Вказаний рахунок на оплату разом із актом приймання-передачі природного газу № 17897 з аналогічними показниками спожитого протягом 01-30.11.2022 р. природного газу надіслано Раді 10.01.2022 р.
21.09.2022 р. ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” складено до Ради вимогу про сплату 83008,80 грн вартості спожитого природного газу, а 22.09.2022 р. відповідну вимогу надіслано до Ради.
06.09.2023 р. ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” звернулось до ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” із адвокатським запитом, в якому просить надати інформацію стосовно фактичних обсягів споживання природного газу споживачами, до кола яких входить Рада (ЕІС-код 56XS00004АІ2H00В), з 01.10.2022 р.
11.09.2023 р. ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” у відповідь на вищенаведений адвокатський запит ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” надано відповідь, відповідно до якої в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00004АІ2H00В закріплений за постачальником “останньої надії” ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”, зокрема у періоди з 29.10.2021 р. по 25.12.2021 р. Окрім того, представлено інформацію стосовно того, що споживачем із ЕІС-кодом 56XS00004АІ2H00В протягом 01.11.2021 р. - 21.11.2021 р. спожито природний газ загальним обсягом 4941,00 м.куб (остаточна алокація).
Відповідно до представленого ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” розрахунку заборгованості Радою вартість спожитого у листопаді 2021 р. природного газу залишилась несплаченою.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Поряд з цим частина 4 статті 4 ЦК України визначає, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р визначено ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” постачальником “останньої надії” строком на три роки як переможця конкурсу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 р. № 1102 передбачено, що з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: 1) Акціонерному товариству “Магістральні газопроводи України”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, операторам газорозподільних систем: забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником; забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо)…
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496, Постачальник “останньої надії” здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205,633,634, 641,642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник “останньої надії” зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 р. № 3010 прийнято остаточне рішення про сертифікацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України ” (код ЄДРПОУ 42795490) як сертифікованого оператора газотранспортної системи України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 р. № 1102 пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 доповнено абзацом такого змісту: “Переможець конкурсу погоджується, що для бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. здійснюється постачальником “останньої надії” за ціною, що не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.”.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 БК України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії”, з огляду на те, що Радою не представлено до матеріалів справи укладеного договору на поставку природного газу за спірний період та не спростовано факту споживання відповідного обсягу природного газу.
При цьому ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” як Постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов'язків за Типовим договором та поставку Раді природного газу обсягом 4,941 тис.м.куб. протягом 01-21 листопада 2021 р., що підтверджується дослідженою в описові частині рішення відповіддю ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” від 11.09.2023 р. на адвокатський запит Позивача та не спростовано Відповідачем в процесі розгляду справи.
В свою чергу, Радою як Споживачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712,714 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Типового Договору вартість отриманого природного газу не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини1 статті 692, частини 1 статті 712, частини 1 статті 714 ЦК України, пункту 4.4 Типового Договору строк виконання зобов'язання на суму 83008,80 грн настав (вартість спожитого листопаді 2021 р. природного газу).
Враховуючи викладене, позов ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” про стягнення з Ради 83008,80 грн основного боргу підлягає задоволенню.
У зв'язку із порушенням Радою умов Типового Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого природного газу ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”, окрім заявлених до стягнення 83008,80 грн основного боргу, просить стягнути з Ради 10052,03 грн пені, 3936,66 грн 3% річних та 26896,68 грн інфляційних нарахувань.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами пункту 4.5 Типового Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши представлені ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України.
Відтак, стягненню з Ради на користь ТОВ “ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”, окрім 83008,80 грн основного боргу, підлягає 10052,03 грн пені, 3936,66 грн 3% річних та 26896,68 грн інфляційних нарахувань, загальна суми яких становить 123894,17 грн.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України” (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії” (Beer v. Austria).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“” до відповідача: Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про стягнення 123894,17 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (68752, Одеська обл., Болградський р-н, с. Василівка, вул. Миру, буд. 111, Код ЄДРПОУ 04378089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 40121452) 123894/сто двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто чотири/грн 17 коп. заборгованості та 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 30 січня 2024 р.
Суддя С.Ф. Гут