Справа №303/6284/23
2/303/946/23
ряд. стат. звіту - 43
(додаткове)
30 січня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
під головуванням судді Мирошниченка Ю.М.
при секретарі Лукач К.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач просив стягнути з відповідача невідшкодовану страховиком останнього частину матеріальну збитку, що становить 244 521,66 грн, та 60 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Також вимагав відшкодування 1699 грн, витрачених на проведення транспортно-товарознавчої експертизи, та стягнення судового збору і витрат на правову допомогу.
Рішенням Мукачівського міськрайсуду Закарпатської області від 04 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 244 521 гривню 66 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 6 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2505 гривень судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11 січня 2024 року від адвоката Кричфалушія І.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу, вартість якої становить 20000 грн.
Представник відповідача подав клопотання, в якому просить відмовити у відшкодуванні витрат позивача на правову допомогу, покликаючись на недоведеність надання адвокатом юридичних послуг у заявленому обсязі та факту їхньої оплати позивачем.
Заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з нормами статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Водночас процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
За висновками Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2018 р.) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
У справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 р.) Велика Палата Верховного Суду також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Матеріали розглянутої судом справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Водночас витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Тому, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного процесу (стаття 13 ЦПК України), зміст та підстави клопотання відповідача про відмову у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу через недоведеність надання адвокатом юридичних послуг у заявленому обсязі, суд розглядає це питання в контексті доведеності обґрунтованості понесених витрат та правил їхнього розподілу між сторонами, встановлених статтею 141 ЦПК України, не вдаючись до оцінки підстав для зменшення їх розміру.
Звертаючись до суду, позивач з-поміж іншого просив стягнути з відповідача витрати з оплати правової допомоги, попередня вартість якої становила 20000 грн.
До позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги у цій справі та свідоцтво Кричфалушія І.І. про право на заняття адвокатською діяльністю, а також договір про надання правничої допомоги від 12 червня 2023 року, за яким позивач ОСОБА_1 та адвокат Кричфалушій І.І. домовилися, що адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги в цивільному процесі по захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів Клієнта, а останній зобов'язується виплатити Адвокату винагороду за вказані послуги. За надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар по домовленості сторін, вартість наданих Адвокатом послуг на виконання цього договору передбачено в розрахунку витрат на правову допомогу.
Під час судового провадження представник позивача надав розрахунок витрат на правову допомогу, акт прийняття-передачі наданих послуг і квитанцію до прибуткового касового ордеру № 14 від 09.12.2023 р., згідно з якими позивач на підставі вищезгаданого договору сплатив адвокату 20000 грн., зокрема, за зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 3600 гривень (п. 1); збір доказів: підготовка, подання запитів, підготовка позовної заяви - 6000 гривень (п. 2); збір доказів: підготовка та подання до суду позовної заяви, підготовка та подання до суду додаткових доказів та заяв - 4800 гривень (п. 3); судове представництво в судових справах - 5600 гривень (п. 4).
За таких обставин твердження представника відповідача про відсутність у справі договору про надання адвокатом правничої (правової) допомоги є безпідставним, а його сумнів щодо достовірності квитанції до прибуткового касового ордеру - необґрунтованим припущенням.
Водночас справа не містить жодного адвокатського запиту, про підготовку та подання яких йдеться у розрахунку. До того ж розрахунок не містить розмежування вартості підготовки та подання запитів, додаткових доказів, заяв та позовної заяви, що унеможливлює оцінку його обґрунтованості у цій частині. Разом з тим характер доданих до позовної заяви документів свідчить про їхню наявність у позивача на час укладення договору про надання правової допомоги, а отже заявлені до відшкодування витрати на збір доказів є необґрунтованими. Представництво адвокатом позивача у судових засіданнях також не підтверджується матеріалами цієї справи.
Таким чином, не ґрунтуються на належних та достовірних доказах юридичні послуги, зазначені у пунктах 2-4 розрахунку витрат на правову допомогу.
З огляду на це доведеними у цій справі є витрати позивача на правову допомогу, розмір яких становить 3600 грн.
Разом з тим, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу 2945,16 грн. (250521,66 : 306220,66 х 100 = 81,81%; 3600 х 81,81% = 2945,16).
Керуючись ст. ст. 137, 141, 246, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 а відшкодування витрат на правову допомогу 2945 (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривень 16 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий Юрій Мирошниченко