16 січня 2024 року Справа № 915/1328/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою акціонерного товариства «Українська залізниця», код 40075815 (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5), пред'явленою до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», код 14291113 (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1) про стягнення грошових коштів у сумі 831606,00 грн.
За участю сторін:
представника позивача - адвоката Гамарца О.С.,
представника відповідача - адвоката Загороднього В.С.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивачем у вересні 2022 року на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом було здійснено перевезення належного відповідачу вантажу. Вантаж перевозився власними вагонами позивача і призначався до експорту у Нідерланди. При розрахунку плати за використання вагонів позивачем помилково було застосовано значення середньої швидкості для внутрішнього або імпортного сполучення, яке становить 91 км на добу, тоді як необхідно було застосувати значення середньої швидкості для експортного сполучення, яке становить 87 км на добу. Внаслідок допущеної помилки позивачем була нарахована плата у розмірі 1386005 грн., яку відповідач сплатив, тоді як мала бути нарахована плата у розмірі 2079010 грн. Таким чином, недоотримана позивачем сума плати за використання власних вагонів склала 831606 грн. разом з ПДВ. Відповідач відмовився сплатити позивачу плату за використання власних вагонів перевізника у розмірі, передбаченому договором, у зв'язку з чим позивач змушений звернуться до суду із позовом.
Як на правову підставу позову позивач послався на приписи ст. 629 ЦК, Правила планування перевезень вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №873 від 09.12.2002 року, а саме п. 3.1, Правила оформлення перевізних документів, які затверджені наказом міністерства транспорту України від №644 від 21.11.2000 року, а саме п. 2.5. Також позивач зробив посилання на умови п. 3.2, п. 3.2.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Позивач просить стягнути з відповідача недоотриману плату за використання власних вагонів позивача в сумі 831606 грн.
Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідачем визнано, що між сторонами був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, на виконання якого позивачем було здійснено перевезення вантажу за вказаними у позові накладними. Послуги з перевезення відповідачем були оплачені у повному обсязі на суму 1386005 грн. Зміни до перевізних документів в частині плати позивачем не вносилися, відповідний перерахунок плати згідно умов договору позивачем не робився. Твердження позивача про те, що вантаж призначався для експорту приєднаними до позову документами не підтверджено.
В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, Правила оформлення перевізних документів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від №644 від 21.11.2000 року, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, ЦК України, умови договору.
Заяви і клопотання.
06.09.2023 року до суду через електронний кабінет надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви. Представником подано уточнену позовну заяву.
13.09.2023 року до суду через електронний кабінет надійшла заява представника відповідача про вступ у справу.
04.10.2023 року до суду надійшла письмова заява представника відповідача про приєднання до справи доказів. 27.11.2023 року протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання.
09.10.2023 року до суду електронною поштою надійшла письмова заява позивача про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 10.10.2023 року ухвалою суду у задоволенні клопотання було відмовлено.
18.10.2023 року до суду електронною поштою надійшло клопотання представника відповідача про забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 19.10.2023 року ухвалою суду клопотання було задоволене.
18.10.2023 року до суду електронною поштою надійшла письмова заява позивача про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 19.10.2023 року ухвалою суду клопотання було задоволене.
20.11.2023 року до суду через електронний кабінет надійшла заява представника відповідача про забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 23.11.2023 року ухвалою суду клопотання було задоволене.
Процесуальні дії
04.09.2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
11.09.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі.
16.01.2023 року судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Із змісту позову вбачається, що позивач в обґрунтування заявленої позовної вимоги посилається на наступні обставини.
1. У вересні 2022 року відповідач на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 року, який було укладено із відповідачем у вересні 2022 року, здійснював відправлення вагонів-зерновозів власності позивача за накладними 40988248, 40988255, 40988263, 40988271, 40988289 зі станції відправлення Корсунь до станції призначення Чорноморське для вивезення водним транспортом у Нідерланди.
2. Під час розрахунку провізних платежів по перевізним документам 40988248, 40988255, 40988263, 40988271, 40988289, а саме плати за використання власних вагонів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів позивач у формулі розрахунку помилково застосував значення середньої швидкості 91 км на добу замість 87 км на добу.
3. В зв'язку із допущеною помилкою відповідачем було сплачено 1386005 грн. замість 2079010 грн., тобто на 831606 грн. менше.
4. Відповідач відмовився сплатити позивачу плату за використання спірних власних вагонів позивача у розмірі передбаченому договором.
Обставини існування між сторонами договірних відносин на підставі зазначеного у позові договору, а також обставини перевезення належного відповідачу вантажу за накладними 40988248, 40988255, 40988263, 40988271, 40988289 відповідачем визнано, оплату використання власних вагонів перевізника на суму 1386005 грн. відповідачем також підтверджено.
Заперечуючи проти позову відповідач послався на обставини направлення 18.09.2023 року на адресу відповідача адвокатського запиту та отримання відповідачем листа-відповіді на запит №ЄРЦ-05/49 від 25.09.2023 року.
Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК учасники справи, зокрема зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Частиною 1 та ч. 3 ст. 74 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 4 ст. 74 ГПК суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування.
До таких підстав належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).
Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).
Вимоги до форми письмових доказів встановлені ст. 91 ГПК.
Обставини, які встановлені судом за наслідками дослідження та оцінки доказів.
Між позивачем та відповідачем станом на вересень 2022 року існували договірні відносини на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (редакцію оприлюднено 25.08.2022 року, вводиться в дію з 01.09.2022 року, крім змін до окремих положень додатку 1-2 до договору прямо передбачених вказаним додатком, які оприлюднені 18.08.2022 року та вступають у дію з 18.09.2022 року).
Згідно накладних 40988248, 40988255, 40988263, 40988271, 40988289 відповідачем з 09.09.2022 року по 12.09.2022 року було відправлено зі станції "Пальмира" до станції "Черноморская" вагонами позивача вантаж (кукурудза) (графи 51, 52, 56, 16, 10, 20, 54). До накладних додаються відомості вагонів. За вказаними накладними (графа 34) відправником, тобто відповідачем, були здійснені оплати на суму 663719, 20 грн., 110667,20 грн., 664561,20 грн., 664351,90 грн., 664003,20 грн., а загалом - 2767302,7 грн.
Згідно графи 7 зазначених накладних перевезення здійснюється на умовах аукціону. Для вивезення водним транспортом у Нідерланди.
За використання власних вагонів позивача відповідачем було сплачено позивачу 1386005 грн.
18.09.2023 року, тобто після подання позову до суду, представник відповідача звернувся із адвокатським запитом до позивача, у якому просив надати інформацію, в тому числі належним чином засвідчені документи:
- виписку з рахунку згідно договору №14291113/2020-001 від 24.03.2020 року про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 831606 грн.;
- накопичувальну картку про нарахування суми заборгованості в розмірі 831000 грн. У разі відмови від підписання накопичувальної картки представниками відповідача адвокат просить надати копію актів загальної форми гУ-23 про відмову у підписанні накопичувальної картки.
Листом №ЄРЦ-05/49 від 25.09.2023 року позивач відповів, що станом на 25.09.2023 року на особовому рахунку відповідача обліковується сума передоплати в розмірі 6 076369,66 грн. Дебіторська заборгованість відсутня. У направлених до 25.09.2023 року позивачу переліках відсутня накопичувальна картка ф. ФДУ-92 про нарахування суми заборгованості відповідачу перед позивачем у сумі 831606 грн. Надати її копію, чи будь-яку додаткову інформацію згідно з умовами адвокатського запиту позивач не має можливості.
Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.
Предметом договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (договір) є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона Перевізника не є орендною платою.
Згідно п. 1.2 договору при виконанні договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут залізниць України);
- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082 (далі - Правила перевезення вантажів);
- Правила планування перевезень вантажів (статті 17 - 21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року № 873, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за № 1030/7318 (Правила планування перевезень вантажів);
- Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082 (Правила приймання вантажів до перевезення);
- Правила користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (Правила користування вагонами);
- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);
- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС);
- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
Згідно п. 1.3 договору наведені нижче визначення вживаються в договорі у такому значенні:
власний вагон перевізника - вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;
перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно;
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Згідно п. 1.5 договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3 та 9.4 договору та законодавства.
Згідно п. 2.3.4 та п. 2.3.5 договору до обов'язків перевізника, зокрема належить:
- ведення обліку попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються Замовнику безоплатно.
- cкладання документів, передбачених п. 1.3., 1.4. та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.
Згідно п. 3.2 договору замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі «від 2091 км до 2190 км». Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;
3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
Пунктом 3.2.1 договору визначено, що розмір плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку: при перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами:
В= Вван + Впор;
Вван = Спл х Тван ;
Впор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону перевізника під час перевезення вантажу, грн / вагон; Впор - плата за використання власного вагону перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн / вагон;
Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі;
Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу, грн / вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення.
Розрахункова кількість діб використання власного вагону перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами:
Тван = Lван/ Vср,
Тпор = Lван х Кпп/ Vср, де:
Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км;
Vср - середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 додатку 1-2 договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 додатку 1-2 договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення).
У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної;
Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у додатку 1-2 до договору.
У позові зазначається, що позивач помилково застосував значення Vср для внутрішнього або імпортованого сполучення, яке становить 91 км на добу, тоді як необхідно було застосувати значення Vср для експортного сполучення, яке становить 87 км на добу.
Згідно приєднаного до позову розрахунку суми позову, в якому застосоване значення Vср 87 км на добу, недобір платежів з урахуванням ПДВ становить 831606 грн.
Як вбачається з накладних 40988248, 40988255, 40988263, 40988271, 40988289 та було встановлено судом вантаж, який перевозився власними вагонами позивача, призначався для вивезення водним транспортом у Нідерланди, тобто на експорт.
Згідно таблиці 3 "Середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу)(Vср), яка вводиться в дію з 01.09.2022 року" договору Vср експортного сполучення маршрутного або контейнерного поїзду для зерновозів становить 87 км/добу.
Згідно п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
Відповідно до п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:
- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;
- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;
- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;
- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо;
- неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні;
- пені.
Згідно п. 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в Додатку 2-1 Договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.
Згідно п. 4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами Договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав. Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість. У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення замовника. За результатами перевірки, за наявності підстав, перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях. У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень. У разі, якщо замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома Сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.
Згідно п. 4.8 договору у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця".
Згідно п. 4.9 договору у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, виходячи з умов п. 4.9 та п. 4.5, п. 4.6 договору позивач при виявленні помилки у розрахунку платежу мав здійснити перерахунок відповідної плати, що відобразити у виписці з особового рахунку та/або зведеній відомості.
Виписку з особового рахунку або зведену відомість з даними перерахунку позивач мав направити відповідачу, а відповідач, в свою чергу, з огляду на положення п. 4.8 договору вправі був письмово заявити про незгоду з нарахованими платежами.
Проте, позивач умови договору не виконав. У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу обумовлених договором документів із відображенням даних про перерахунок плати з 1386005 грн. до 2079010 грн.
Невиконання позивачем умов договору в частині здійснення перерахунку плати також підтверджується відповіддю позивача на адвокатський запит.
Таким чином, позивачем не доведено, що станом на дату пред'явлення позову позивач був вправі вимагати оплати відповідачем 831606 грн. понад вже сплачені 1386005 грн.
Із вказаного суд робить висновок, що позов є безпідставним і, тому, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2024 року.
Суддя А.П. Алексєєв