Справа № 226/2211/23
Справа № 226/2211/23
Провадження № 2-с/226/15/2024
про розгляд заяви про скасування судового наказу
29 січня 2024 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Коваленко Тетяна Олександрівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу,
На підставі судового наказу, виданого Димитровським міським судом Донецької області 25 грудня 2023 року, солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» стягнута заборгованість за теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення за період з 01.01.2021 року до 01.10.2023 року у сумі 7392,71 грн, інфляційні витрати у сумі 121,28 грн, 3 % річних в сумі 41,33 грн за період з 01.03.2021 року по 01.02.2022 року, плату за абонентське обслуговування за період з 01.01.2021 року по 01.10.2023 року в сумі 433,15 грн та судові витрати в сумі 107,36 грн з кожного.
22 січня 2024 року заявник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про скасування судового наказу, в обґрунтування якої зазначили, що вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» є необґрунтованими. В абзаці 4 своєї заяви до суду постачальник даної житлово-комунальної послуги вказав, що він надає йому теплову енергію в квартиру. Але цей факт не відповідає дійсності, у лютому 2007 року ними було подано заяву про відмову від користування централізованим опаленням та встановленням альтернативного опалення при виконанні технічних умов, які встановив стягувач. При цьому стягувач надав технічні умови для виконання, про що повідомив нас листом №29 вих. від 15.02.2007 року. Технічні умови ними були виконані в 2007 році та в квартирі було встановлено альтернативне опалення. Їм були видані всі необхідні дозволи всіма комунальними службами. Лист узгодження на встановлення індивідуального опалення від 2009 року підтверджує про наявність виконання ними технічних умов. Тобто посилання в заяві про видачу судового наказу заявника ОКП «Донецьктеплокомуненерго» як виконавця комунальних послуг на ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо них як споживачів зобов'язання «за індивідуальним договором про надання комунальних послуг» плати за абонентське обслуговування є некоректним, бо такий договір не укладався за вини саме виконавця комунальних послуг, який в порушення вимог ст.ст.8, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не перевірив документацію щодо їхньої відмови від централізованого опалення з жовтня 2009 року. Відзначають, що в розрахунках ОКП «Донецьктеплокомуненерго» стоять суми заборгованості по оплаті нібито за витрачену теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень. Але ці доводи виконавця комунальних послуг є хибними, бо саме з причин відсутності інженерних мереж для опалення місць загального користування, наявність яких в місцях загального користування є обов'язковим для подальшого застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року, для визначення розмірів платежів за ці витрати теплової енергії, і стала їхня відмова від послуг централізованого опалення взагалі, бо в цьому договорі не були враховані особливості відсутності опалення місць загального користування в їхньому багатоповерховому будинку. У зв'язку з вище викладеним вважають, що вони не повинні сплачувати комунальні послуги за теплову енергію стягувачеві, бо відповідно до вимог ст. 19 ч. 6 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен здійснювати оплату за «фактично отриману теплову енергію», яку вони від стягувача не отримували не тільки в своїй квартирі, а й навіть в місцях загального користування. Таким чином, вважають, що стягувачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення з них заборгованості за споживання теплової енергії в періоди з 01.01.2021 року по 01.10.2023 року, а також ним безпідставно заявлені вимоги щодо сплати інших сум: за абонентське обслуговування, інфляційні суми та суму 3%. Вважають, що рішення суду, висловлене в судовому наказі по цивільній справі № 226/2211/23, є несправедливим, бо винесене без урахування усіх обставин взаємовідносин постачальника комунальних послуг зі споживачем, які суду на час винесення наказу не були відомі, а тому судовий наказ підлягає скасуванню. Просили скасувати судовий наказ.
Згідно п.4 ч.3 ст.170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити наказ, що оспорюється.
Згідно ч.4 ст.170 ЦПК України заява підписується боржником або його представником.
Із заявою про скасування судового наказу звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак заява підписана лише ОСОБА_1 .
Крім того, заявники у резолютивній частині своєї заяви просили скасувати судовий наказ від 22.06.2023 року про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2020 року до 01.05.2023 року у сумі 6325,69 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 01.10.2020 року по 01.05.2023 року в сумі 739,40 грн, інфляційні збитки у сумі 177,08 грн, 3 % річних в сумі 57,90 грн за період з 01.12.2020 року по 01.02.2022 року, а всього в сумі 7300,07 грн.
У відповідності до ч.6 ст.170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Враховуючи, що заява про скасування судового наказу оформлена неналежним чином, відтак її слід повернути боржникам без розгляду.
Керуючись ст.170 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернути заявникам без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Коваленко