61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
17.01.2024 Справа № 905/798/23
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Білик М.Л.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, код 20077720,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ Донецької області, код 34657789,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ, код 42795490,
про стягнення 10 020 860,53 грн,
за участю представників сторін:
позивача - Будник Б.А.,
відповідача - Кравченко Ю.С.
третьої особи - не з'явився,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 302931,00куб.м. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги п. 11 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 (далі Положення №867), в частині щодо розрахунків за природний газ, а саме рівня розрахунків не нижче 90%, у зв'язку з чим у НАК "Нафтогаз України" не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у квітні 2021 року, а у відповідача виник обов'язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді, а тому НАК "Нафтогаз України" перестало бути постачальником для відповідача на підставі Договорів ПСО (договорів №20/21-4016-ТЕ-6 та №20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020), виключивши споживача з Реєстру. Однак відповідач у квітні 2021 року відібрав природний газ з ресурсу НАК "Нафтогаз України" без його згоди та не на підставі Договорів ПСО, а тому такий газ набутий відповідачем без достатньої правової підстави.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/798/23 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" про повернення безпідставно набутого майна. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України". Призначено підготовче засідання на 08.08.2023 року о 10:00 год. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
18.07.2023 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", в яких третя особа зазначає, що можливість стверджувати, що небаланс замовника послуг транспортування утворився та був врегульований по якомусь окремому споживачу, а також відокремити подачі на точках входу для такого споживача у Оператора ГТС відсутня. При цьому повідомляє, що замовником послуг транспортування - НАК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х9300000003502) врегульовано обсяги добових небалансів за квітень 2021 року. Обсяг природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ0000YI9LX006 за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 внесено в алокацію постачальника НАК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х9300000003502) та становить 302 931,00 куб.м. Просить врахувати дані пояснення під час розгляду справи.
18.07.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку для надання відзиву на позов на 20 календарних днів.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.07.2023 продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву на 17 днів, а саме відзив на позовну заяву має бути поданий в строк до 04.08.2023 включно.
04.08.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідач не погоджується з викладеними у позові обставинами та наполягає на тому, що постачання природного газу відбулась саме на підставі укладених з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів №20/21-4016-ТЕ-6 та №20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020. Вважає, що відповідачем було дотримано рівень розрахунків за укладеними з позивачем договорами на рівні 95,59%, якщо не враховувати період з 01.12.2018-01.04.2019, оскільки відповідно до Положення в цей період був передбачений інший відсоток, ніж 90%. Стверджує, що споживання відповідачем спірних обсягів природного газу не можна вважати несанкціонованим відбором (безпідставно набутим майном, як зазначає позивач) з огляду на наявність Договору постачання природного газу, а також існування спеціально покладеного Положенням та Меморандумом на НАК "Нафтогаз України" обов'язку поставити природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам до 1 травня 2021 року. Отже, АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане включити ТОВ "Краматорськтеплоенерго" до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, та постачати природний газ виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Ухвалою суду від 08.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.08.2023 року о 14:15 год.
15.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на тому, що за змістом Договорів ПСО, Положення №867 та Меморандуму постачання газу не є безумовним, а здійснюється виключно за умови дотримання певних вимог. Відповідач не дотримався визначених вимог, у зв'язку з чим у НАК "Нафтогаз України" не було правових підстав постачати йому природний газ у квітні 2021 року, а тому відібраний відповідачем в цей період природний газ є набутим без достатньої правової підстави. Зазначає, що саме відповідач був зобов'язаний самостійно контролювати використання газу та самостійно припиняти його використання у випадку порушення вимог щодо рівня розрахунків. Однак відповідач у квітні 2021 року самостійно не припинив використання природного газу, внаслідок чого безпідставно набув природний газ в обсязі 302 931,00 куб.м.
Того ж дня, від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 020 860,53грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу та 150 312,91 грн витрат по сплаті судового збору.". Заяву обґрунтовано тим, що оскільки у спірний період відповідач безпідставно набув природний газ з ресурсу НАК "Нафтогаз України" та спожив його в момент отримання, то такий природний газ не може бути повернутий НАК "Нафтогаз України" в натурі, а тому відповідач має відшкодувати його вартість. Саме відшкодування вартості безпідставно набутого природного газу є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.
Судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням вимог, викладених в заяві.
22.08.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач стверджує, що ним дотримано рівень розрахунку за укладеними з позивачем договорами в розмірі 93,36%. Зазначає, що споживання відповідачем спірних обсягів природного газу у квітні 2021 року не можна вважати несанкціонованим відбором (безпідставно набутим майном, як зазначає позивач) з огляду на наявність Договорів постачання природного газу, існування спеціально покладеного Положенням та Меморандумом на НАК "Нафтогаз України" обов'язку поставити природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам до 1 травня 2021 року та належним рівнем оплати природного газу на рівні 93,36% з боку споживача.
Ухвалою суду від 22.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 03.10.2023 року об 11:00 год.
29.09.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/13027/23. Клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ "Краматорськтеплоенерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до АТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язання відповідача включити позивача до реєстру споживачів постачальника - відповідача на період квітень 2021 року; зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2021 за квітень 2021 року за договором постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню №20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020р. Господарським судом м. Києва ухвалою від 04.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13027/23. На думку відповідача, рішення по справі №910/13027/23 безпосередньо впливає на розгляд справи №905/798/23, оскільки при розгляді справи №910/13027/23 судом буде встановлено чи санкціоновано було відібрано природний газ споживачем (ТОВ "Краматорськтеплоенерго") з ресурсу постачальника (АТ "НАК "Нафтогаз України") і останній зобов'язаний буде включити споживача до реєстру споживачів та підписати акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2021 за квітень 2021 року за договором постачання природного газу №20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020, чи буде з'ясовано несанкціонований відбір ТОВ "Краматорськтеплоенерго" природного газу.
02.10.2023 позивачем через систему "Електронний суд" подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. В запереченнях позивач зазначає, що саме у справі №905/798/23 будуть встановлюватись обставини, без яких неможливо вирішити справу №910/13027/23, а не навпаки. Стверджує, що позивачем було подано достатньо доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. А тому просить суд відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.10.2023 о 10:00 год. та зобов'язано відповідача надати до суду копію позовної заяви, яка подана ним та прийнята судом до розгляду у справі №910/13027/23.
03.10.2023 позивачем через систему "Електронний суд" подано заперечення щодо розрахунку відповідача, в якому позивач зазначає, що відповідачем окрім розрахунку відсотків не надано жодних доказів, які б свідчили про належний рівень оплати за укладеними договорами, а сам по собі розрахунок є неправильним, оскільки у ньому зазначено, що він складений без урахування періоду з 01.12.2018 - 01.04.2019, оскільки відповідно до Положення в цей період був передбачений інший відсоток, ніж 90%. В той же час, період з 01.12.2018 - 01.04.2019 не може бути виключений з розрахунку, оскільки відповідно Положення №867 не передбачено виключення будь-яких періодів. Згідно п.11 Положення № 867 умовою постачання є досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 01.12.2018 до 01.04.2019 - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16.11.2018 до 01.04.2019 та у період з -01.10.2019 до 01.05.2021 - не нижче 60 відсотків). Звертає увагу, що відповідач довільно тлумачить пункт 11 Положення №867 та перекручує його. У пункті 11 Положення №867 йдеться про період з 1 грудня 2018 до 1 квітня 2019, проте, у відповідному пункті зазначено, що у період з 1 грудня 2018 до 1 квітня 2019 для постачання природного газу достатнім рівнем розрахунків станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу вважаються розрахунки - не нижче 78%. У спірних правовідносинах періодом постачання є квітень 2021 року, але аж ніяк не у період з 1 грудня 2018 до 1 квітня 2019, а тому рівень розрахунків ТОВ "Краматорськтеплоенерго" станом на 23.03.2021 мав бути не нижче 90%. Окрім цього, зазначає, що відповідач безпідставно не включило до свого розрахунку період лютого 2021 з підстав того, що строк оплати за відповідними зобов'язаннями не настав.
13.10.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви від 16.08.2023 та заяви про уточнення позовних вимог від 29.08.2023 ТОВ "Краматорськтеплоенерго" до АТ "НАК "Нафтогаз України" по справі №910/13027/23.
Ухвалою суду від 18.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.11.2023 року о 10:00 год.
31.10.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подано додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд поновити строк на подання доказів, долучити додаткові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при винесенні рішення. В поясненнях зазначає, що п. 11 Положення було визначено, що постачання природного газу здійснюється за спеціальними цінами, визначеними у такому Положенні та на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії. Саме на виконання цих вимог сторони підписали додаткові угоди №10 від 28.04.2021 до Договору №20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2021 та №13 від 28.04.2021 до Договору №20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2021 про узгодження ціни природного газу, використаного споживачем з 01 квітня по 30 квітня 2021 року (включно) та додаткові угоди №11 від 30.04.2021 до договору №20/214016-ТЕ-6 від 13.10.2020 та №14 від 30.04.2021 до договору №20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 про узгодження відкоригованого обсягу природного газу, використаного споживачем у квітні 2021 року. Тобто, підписуючи угоди №10, №13 та №11, №14 у травні 2021 року позивач погодив ціну та обсяг вже відібраного у квітні 2021 року відповідачем природного газу за укладеними Договорами ПСО. Якщо б позивач на момент отримання додаткових угод для підписання вважав, що природний газ був набутий відповідачем не на підставі Договорів ПСО, то додаткові угоди АТ "НАК «Нафтогаз України" не були б підписані, навіть не були б направлені проекти додаткових угод відповідачеві для підписання. А тому, відповідач вважає, що позивач свідомо узгодив обсяги та ціну вже відібраного природного газу у квітні 2021 року саме за договорами постачання природного газу №20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 та №20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020. Також наполягає на тому, що відповідачем дотримано рівень розрахунків за договорами про постачання природного газу та зазначає, що навіть якщо врахувати лютий 2021 року в розрахунках, то відсоток оплати за всіма договорами складе не нижче 90%, а саме - 90,68%. Щодо обмеження постачання природного газу зазначає, що направлене позивачем відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання не відповідає формі повідомлення, затвердженій наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009р. №338, оригінал повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання отримано відповідачем лише 06.04.2021, тому припинити газоспоживання з дати, зазначеної у повідомленні про припинення (обмеження) газопостачання, а саме з 01.04.2021 не було можливим. Крім того, відповідач вважає, що відсутні підстави припинення газоспоживання за вимогою позивача, оскільки на переконання відповідача ним не порушений відсоток оплати природного газу станом на 23.03.2021. Також у поясненнях відповідач зазначає, що оскільки період, за який потрібно вираховувати відсоток розрахунків оплати за укладеними між сторонами договорами значно великий, а саме з 30.09.2011 до квітня 2021 року, більшість документів на підтвердження розрахунків із постачальником природного газу не збереглися за строками давності їх збереження, а частина документів була вивезена під час евакуації у 2022 році у зв'язку із бойовими діями у м. Краматорськ Донецької області, відповідач направив на адресу позивача листа за вих.№06/629 від 04.10.2023 з проханням підписати акти звірення розрахунків по всім укладеним договорам станом на 23.03.2021 та повернути на адресу позивача для надання суду та долучення до матеріалів справи №910/13027/23. Однак, у зв'язку з тим, що позивач по справі №905/798/23 посилається на невиконання відповідачем саме рівня розрахунків відповідно до Положення, відповідач вважає за необхідне долучити зазначений лист також до матеріалів справи №905/798/23 з метою подальшого надання суду підписаних позивачем актів звірення розрахунків за договорами. Стверджує, що подаючи позов та вираховуючи вартість безпідставно набутого природного газу та судовий збір, позивач повинен був брати суму середньої вартості ціни природного газу Обсягу І та Обсягу ІІІ за останній опалювальний місяць, тобто квітень 2023, помноженої на 281,8727 тис.куб.м. та вартості ціни природного газу Обсягу ІІ за квітень 2023р. помноженої на 21,0583 тис.куб.м., однак позивач при визначенні ціни природного газу для Обсягу ІІ посилається на Договори ПСО, укладені між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та виробниками теплової та електричної енергії, яка за грудень 2022 року становить 26341,69грн, та на публікації інформаційних видань із зазначенням цін за листопад та грудень 2022 року, за результатами чого середній рівень ціни природного газу позивач зазначає 27566,4 грн. за тис.куб.м. та вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України, відшкодування вартості такого майна визначається на момент розгляду судом даної справи (27566,4 грн. х 302,931 тис.куб.м. х 20% = 10 020 860,53 грн). З огляду на те, що строк для вирахування відсотку розрахунків оплати за укладеними між сторонами договорами значно великий, більшість документів на підтвердження розрахунків із постачальником природного газу не збереглися, триденним робочим тижнем відповідача із залученням мінімальної кількості працівників у військовий стан та в неопалювальний сезон, що ускладнює своєчасне надання доказів, відповідачем були здійснені додаткові дії щодо звіряння розрахунків, а тому вважає, що є необхідність подання до суду доказів, які не були подані в момент надання відзиву на позову, частина яких є новими доказами і не могла бути подана разом із відзивом.
Ухвалою суду від 02.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено відповідачу строк для подачі доказів та прийнято подані відповідачем докази до розгляду.
Ухвалою суду від 02.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Ухвала мотивована тим, що відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, зокрема, що розглядається в порядку господарського судочинства. За вказаною нормою суд зупиняє провадження у справі, якщо є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом. Суд вважає, що має можливість в межах даної справи самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в іншій справі. Обставини, які є предметом судового розгляду в іншій справі, входять до предмету доказування саме в межах справи № 905/798/23.
Ухвалою суду від 02.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.11.2023 о 14:30 год.
Ухвалою суду від 08.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2023 року о 09:30 год.
В судовому засіданні 22.11.2023 судом заслухано вступне слово позивача та вступне слово відповідача.
Ухвалою суду від 22.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 30.11.2023 о 14:10 год.
24.11.2023 через електронну пошту та 28.11.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подані пояснення щодо рівня розрахунків відповідача станом на 23.03.2021, в яких наполягає, що рівень таких розрахунків становив 84%. Вважає, що розрахунок відповідача є неправильним, оскільки складений без урахування періоду з 01.12.2018 по 01.04.2019, так як в цей період був передбачений інший відсоток розрахунків, проте Положенням №867 не передбачено виключення будь-яких періодів. Звертає увагу, що навіть якщо вирахувати рівень розрахунків відповідача без врахування лютого 2021 року, то рівень розрахунків станом на 23.03.2021 становить 86%, тобто менше 90%, а тому у позивача не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у квітні 2021 року.
Ухвалою суду від 30.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 20.12.2023 о 14:10 год.
18.12.2023 позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду текст промови в судових дебатах.
Призначене на 20.12.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції через непрацездатність системи відеоконференцзв'язку протягом дня 20 грудня 2023 року внаслідок виходу з ладу обладнання на одній із площадок обробки даних, про що складено відповідний Акт від 21.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.12.2023 о 14:10 год.
В судовому засіданні 25.12.2023 під час з'ясування обставин справи судом було надано можливість позивачу викласти в письмовій формі пояснення стосовно питання щодо визначення періоду для вирахування вартості спірного газу та джерел формування взятої ціни.
Ухвалою суду від 25.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.01.2024 о 14:10 год.
26.12.2023 позивачем надано до суду через систему "Електронний суд" пояснення щодо вартості безпідставно набутого майна - природного газу, в яких позивач зазначає, що із висновків Верховного Суду, які сформовані в подібних правовідносинах, вбачається, що вартість природного газу з часом змінюється, а тому згідно положень ст.1213 ЦК України суд може використовувати актуальні ціни на природний газ на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення. Відповідно до інформації щодо ціни природного газу станом на 25.12.2023, оприлюдненої на сайті ТОВ "Оператор ГТС України", середньозважена ціна природного газу становить 15 960,00 грн. з ПДВ за тис.куб.м. Аналогічні відомості щодо ціни природного газу станом на 16.12.2023, оприлюднені на сайті Української енергетичної біржі, а вартість природного газу становить 15 960,00 грн. з ПДВ за тис.куб.м. Таким чином, вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення у справі №905/798/23, суд може використовувати надані у даних письмових поясненнях відомості щодо актуальної ціни на природний газ, а саме відомості про те, що станом на грудень 2023 ціна природного газу становить 15 960,00 грн. з ПДВ за тис.куб.м. При цьому, слід врахувати, що такі відомості щодо ціни на природний газ не могли бути надані позивачем раніше, оскільки вони є актуальними, тобто такими, що формуються у день їх надання.
05.01.2024 відповідачем надано до суду через систему "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що якщо суд визнає, що відповідач набув природний газ безпідставно, тобто не на підставі укладених з Позивачем договорів постачання природного газу №20/21-4016ТЕ-6 від 13.10.2020 та №20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020, відповідач погоджується, що обраний позивачем спосіб визначення вартості природного газу на момент прийняття судом рішення є вірним, ніж зазначення вартості природного газу станом на листопад 2022 року, яка була закладена позивачем в основу ціни позову при поданні його у червні 2023 року. Однак, разом з фактичним визнанням позивачем вартості природного газу в розмірі 15 960,00 грн з ПДВ за тис.куб.м., останній не надав суду клопотання про зменшення ціни позовних вимог, які в свою чергу складали б 4 834 778,76 грн.
Ухвалою суду від 09.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 17.01.2024 об 11:30 год.
Представник позивача в судових засіданнях повністю підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням зміненого предмету спору з підстав, що викладені в письмових заявах по суті справи та поясненнях. Позивач вважає, що відповідач не дотримався станом на 23.03.2021 рівня розрахунку 90% з позивачем за поставлений природний газ, а тому не мав права споживати у квітні 2021 році природний газ позивача згідно умов укладених договорів. Оскільки відповідач не припинив споживання природного газу з 01.04.2021, то спожитий в такому місяці газ є безпідставно набутим відповідачем та його вартість підлягає стягненню на користь позивача.
Представник відповідача в судових засіданнях проти вимог заперечувала повністю з підстав, викладених в поданих відповідачем письмових заявах по суті справи та поясненнях. За розрахунком відповідача, ним було дотримано рівень розрахунків з позивачем за спожитий газ за попередні періоди, а тому вважає, що споживання природного газу в квітні 2021 року відбулось саме в межах укладених та діючих договорів.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена шляхом вручення ухвали суду від 09.01.2024 в її особистому кабінеті в системі "Електронний суд". В поданій до суду 22.08.2023 заяві просила проводити судові засідання без участі ТОВ "Оператор ГТС України".
Враховуючи належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце проведення судових засідань, надання третьою особою письмових пояснень, а також її клопотання, розгляд справи здійснено за відсутності третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними.
Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (далі - Положення № 867) на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було покладено спеціальні обов'язки постачати природний газ, зокрема, виробникам теплової енергії на умовах та у порядку визначених у даному Положенні.
Пунктом 11 Положення № 867 було визначено умови щодо належного рівня розрахунків з НАК "Нафтогаз України" та погашення існуючої заборгованості, у разі виконання яких виробник теплової енергії отримував право з 01.11.2018 по 20.05.2021 придбавати природний газ у НАК "Нафтогаз України".
Також, пунктом 11 Положення № 867 було визначено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пункту 13 цього Положення, на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії.
13.10.2020, керуючись Законом України "Про ринок природного газу", Положенням №867, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЕІС - 56Х9300000003502), надалі - постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (код ЕІС - 56ХQ0000YI9LX006), надалі споживач, укладено Договори постачання природного газу № 20/21-4016-ТЕ-6, №20/21-4017-ЕЕ-6, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору № 20/21-4016-ТЕ-6 сторонами погоджено обсяги (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, в тому числі по місяцях, зокрема, за квітень 2021 року в обсязі 960 тис.куб.м.
Пунктом 2.1 Договору № 20/21-4017-ЕЕ-6 сторонами погоджено обсяги (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року, в тому числі по місяцях, зокрема, за квітень 2021 року в обсязі 200 тис.куб.м.
Вказані договори містять аналогічні умови.
Пунктом 3.2 Договорів передбачено, що постачання природного газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання всіх таких умов: 1)виконання споживачем вимог пункту 11 Положення; 2) включення споживача до Реєстру споживачів постачальника розміщеного на Інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення; 3) відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
У відповідності до пункту 3.3 Договорів, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно пункту 2.1 цього договору осяг (об'єм) природного газу.
За умовами пункту 3.4 Договорів при настанні обставин, визначених п. 3.3 цього договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в Повідомленні. Копія цього Повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 цього Договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в п. 2.6 цього Договору. Газопостачання припиняється постачальником з дати, визначеної в повідомленні.
Відповідно до пункту 3.5 Договорів відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення, покладаються виключно на споживача.
Згідно з пунктом 3.8 Договорів приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 даного Договору.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті) постачальника, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
Пунктом 3.10 Договорів сторони погодили, що постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту.
Відповідно до пункту 4.2 Договорів ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначення ціни (пункти 3.9-3.10 цього Договору) користуються Прейскурантом.
За умовами пункту 5.1 Договорів оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з підпунктами 4 та 5 пункту 6.2 Договорів споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 10% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди, самостійно припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також у інших випадках передбачених договором та законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови: 1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника; 2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі; 3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; 4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації; 5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником; 6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
У п. 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу зазначено, що споживач зобов'язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу; забезпечувати допуск представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення на територію власних об'єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 11 Положення № 867 передбачено, що виробник теплової енергії має право з 01.11.2018 по 20.05.2021 придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України" у разі укладення договору постачання природного газу з НАК "Нафтогаз України" та виконання певних умов, зокрема :
- досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. та у період з 1 жовтня 2019 р. до 20 травня 2021 р. - не нижче 60 відсотків);
або
- укладення з НАК "Нафтогаз України" договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору;
або
- подання виробником теплової енергії до НАК "Нафтогаз України" погодженого НАК "Нафтогаз України" та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК "Нафтогаз України", та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядку розрахунків, установленого між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).
Відтак, згідно пункту 11 Положення № 867 відповідач мав право придбавати природний газ у НАК "Нафтогаз України" за спеціальною ціною в разі виконання хоча б однієї із зазначених вище умов.
Як стверджує позивач, відповідач порушив вимоги пункту 11 Положення № 867, а саме відповідно до укладених між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" Договорів ПСО станом на 23.03.2021 рівень розрахунків становив - 84%, а розмір заборгованості становив 176 939 028,02 грн, тобто відповідачем не було виконано умови щодо відповідного розрахунку. Також між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" станом на 23.03.2021 договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладались. Крім того, станом на 23.03.2021 відповідачем не було подано позивачу графіки погашення заборгованості.
У зв'язку з такими порушеннями у НАК "Нафтогаз України" не було правових підстав постачати ТОВ "Краматорськтеплоенерго" природний газ у квітні 2021 року, а у ТОВ "Краматорськтеплоенерго" виник обов'язок самостійно припинити використання природного у зазначеному періоді. Відтак, з 01.04.2021 НАК "Нафтогаз України" перестало бути постачальником для ТОВ "Краматорськтеплоенерго" па підставі Договорів ПСО, виключивши споживача з Реєстру.
Позивач зазначає, що у квітні 2021 року відповідач безпідставно набув природний газ з ресурсу НАК "Нафтогаз України", та спожив його в момент отримання, тобто такий природний газ не може бути повернений позивачу в натурі, а тому відповідач має відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи. Позивач вказує, що вартість безпідставно набутого відповідачем природного газу становить 10 020 860,53 грн.
Відповідач же вважає, що ним був дотриманий рівень розрахунків 90%, крім того посилається на додаткову угоду № 9 від 02.04.2021 до Договору № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020, згідно якої погоджено відстрочення сплати частини заборгованості до 30.09.2021.
Суд зазначає, що між сторонами не існує розбіжностей в даних щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу за всіма договорами, так і щодо нарахувань та сум здійснених оплат за такими договорами. Різниця в вирахуванні рівня розрахунків за договорами, що були укладені між сторонами, виникла за рахунок різних підходів до такого вирахування.
Так, за даними позивача станом на 23.03.2021 у відповідача наявна заборгованість :
- за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018 у сумі 52 031 977,60 грн, при поставці газу на загальну суму 162 693 313,58 грн та сплаченій, відповідно, 110 661 335,98 грн (рівень оплати 68%);
- за договором № 9081/20-ЕЕ-6 від 24.01.2020 у сумі 1 649 828,17 грн, при поставці газу на загальну суму 35 330 503,67 грн та сплаченій, відповідно, 33 680 675,50 грн (рівень оплати 95%);
- за договором № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 у сумі 49 600 964,97 грн, при поставці газу на загальну суму 70 501 867,05 грн та сплаченій, відповідно, 20 900 902,08 грн (рівень оплати 30%);
- за договором № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 у сумі 73 656 257,28 грн, при поставці газу на загальну суму 73 656 257,28 грн (рівень оплати 0%) (т. 1 а.с. 59).
За іншими вісьмома договорами рівень оплат становить 100%.
Відповідач підтверджує наявність заборгованості за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018 у сумі 52 031 977,60 грн в складеному ним та направленому на підпис позивачу акті звірки взаєморозрахунків станом на 23.03.2021 (т. 3 а.с. 137 зворотній бік - а.с. 139). Одночасно, відповідач у своєму розрахунку відсотку здійснення оплат за договорами не враховує саме по даному договору як оплати, так і поставки газу в період з 01.12.2018 по 01.04.2019, посилаючись на те, що за вказаний період Положенням № 867 передбачений рівень розрахунків 78%, отже такий період не може включатись до загального розрахунку станом на 23.03.2021, коли на таку дату передбачений рівень розрахунків 90%.
Суд вважає таку позицію відповідача помилковою, оскільки Положенням № 867 не передбачена можливість неврахування якогось певного періоду на дату, станом на яку здійснюється розрахунок. Встановлення в Положенні в період з 01.12.2018 по 01.04.2019 необхідного рівня розрахунків 78% свідчить лише про те, що при здійсненні обрахунків та можливості отримання природного газу за спеціальною ціною станом на певну дату саме в зазначений період рівень розрахунків має становити 78%. Одночасно, Положення не передбачає, що при дотриманні певного рівня розрахунків в період з 01.12.2018 по 01.04.2019, вказаний період не враховується при відповідних розрахунках за інші періоди.
Суд також звертає увагу на те, що згідно даних акту звірки розрахунків, який складений відповідачем, за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018 в період з 01.12.2018 по 01.04.2019 відповідачем був отриманий природний газ на загальну суму 116 424 406,92 грн, оплачений на суму 37 330 956,13 грн. Загальна сума вартості поставленого газу за вказаним договором складає 162 693 313,58 грн та загальна сума оплат за весь період дії договору складає 110 661 335,98 грн (вказані дані співпадають у сторін), тому згідно позиції відповідача за вирахуванням відповідних даних за період з 01.12.2018 по 01.04.2019 ним взято в розрахунок загальної суми оплат станом на 23.03.2021 такі дані : сума поставки за договором 46 268 906,66 грн та сума оплати 73 330 379,85 грн та вирахуваний відсоток розрахунків 158,49%, який потім врахований в загальному розрахунку за всіма договорами.
Суд встановив, що за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018 більша частина поставок газу відбулась саме в період з 01.12.2018 по 01.04.2019, а більша частина оплат була здійснена в більш пізній період, оплати здійснювались в період з 02.04.2019 по 23.01.2020 невеликими сумами в порівнянні з сумами поставок, що відбулись до 01.04.2019. Оплати, які були здійснені відповідачем після 01.04.2019 фактично йшли в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до 01.04.2019, в тому числі і в період з 01.12.2018 по 01.04.2019 (після 01.04.2019 за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018 відбулась фактично ще поставка газу в квітні 2019 на суму 5 709 262,88 грн). Здійснюючи розрахунок відсотку оплат в розмірі 158,49% відповідач врахував існуючу заборгованість, тобто таку, яка існує станом на 23.03.2021, та врахував оплати, які пішли на погашення іншої заборгованості, що не врахована при розрахунку заборгованості станом на 23.03.2021. Такий підхід спотворює дані щодо дійсного стану розрахунків за вказаним договором, не є логічним та є таким, що не відповідає арифметичним правилам обчислення.
Таким чином, суд вважає вірним та обґрунтованим розрахунок позивача в частині вирахування відсотка оплат за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018 в розмірі 68%.
Крім того, відповідач здійснюючи розрахунок за договором № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 з урахуванням того, що станом на 23.03.2021 наступив строк оплати за лютий 2021 (т. 3, а.с. 127-128), прийняв до уваги Додаткову угоду № 9 від 02.04.2021 до даного договору та врахував, що заборгованість за січень 2021 у сумі 3 974 789,35 грн та за лютий 2021 у сумі 2 644 553,90 грн має бути сплачена до 30.09.2021 відповідно до умов цієї Додаткової угоди.
Суд встановив, що між сторонами укладена Додаткова угода № 9 від 02.04.2021 до договору постачання природного газу № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020, якою сторони доповнили пункт 5.1 розділу 5 Договору підпунктом 5.1.1 у відповідній редакції. Підпунктом 5.1.1 сторони погодили, що оплата за природний газ за період з січня по квітень 2021 року здійснюється споживачем двома частинами, а саме розраховується за наведеними в підпункті формулами та одна частина сплачується до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу, а інша частина - до 30.09.2021.
Суд зазначає, що згідно з Положенням № 867 та умовами спірних договорів передбачено, що рівень оплат за всіма договорами визначається станом на 23 число відповідного місяця, в даній справі це 23.03.2021, отже погодження умов відстрочки оплати, яке відбулось 02.04.2021, не існувало станом на 23.03.2021, а тому відповідні умови додаткової угоди № 9 від 02.04.2021 і не можуть бути враховані при здійсненні відповідних розрахунків за Договором № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 станом на 23.03.2021.
Відповідач посилається на те, що позивачу станом на 23.03.2021 вже було відомо про умови, що викладені в відповідній додатковій угоді, оскільки станом на таку дату проект додаткової угоди вже був надісланий відповідачу на підпис, але без підпису позивача. Суд не приймає вказані посилання відповідача. Так, згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до положень ст. 639 ЦК України при укладанні договору в письмовій формі такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Отже, направлення проекту угоди ще не свідчить про погодження саме тих умов, що в ній викладені, та про укладення такої угоди. З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода № 9 до договору № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 з підписом відповідача була направлена відповідачем позивачу 25.03.2021 листом за вих 04/458 (т. 2 а.с. 141-143), отже станом на 23.03.2021 не було погоджено умови щодо відстрочки частини платежу за договором за січень-квітень 2021 до 30.09.2021.
Таким чином, в цій частині суд вважає обґрунтованим саме розрахунок позивача, який здійснений без врахування умов Додаткової угоди № 9 від 02.04.2021 до договору № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020.
Здійснюючи розрахунок відсотка оплат станом на 23.03.2021, позивачем була також врахована в загальну суму заборгованості заборгованість за лютий 2021. Позивач зазначав, що за умовами договорів № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Таким чином, позивач врахував, що оплата за спожитий у лютому 2021 року відповідачем природний газ мала бути здійснена протягом лютого 2021, а при відсутності такої оплати станом на 23.03.2021 існує заборгованість.
Суд вважає розрахунок в цій частині таким, що не відповідає положенням укладених договорів № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020, оскільки в тому ж пункті 5.1 Договорів, який містить умови 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду, погоджена умова, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Таким чином, кінцевий строк розрахунку за газ, спожитий відповідачем у лютому 2021 року, наступає 25.03.2021, а тому станом на 23.03.2021 ще не існує заборгованості за газ, спожитий відповідачем у лютому 2021 року.
Суд також зауважує, що саме врахування або не врахування заборгованості за лютий 2021 до складу загальної суми заборгованості станом на 23.03.2021 не має критичного впливу на визначення загального рівня відсотка розрахунків по всім договорам. Так, за даними позивача, при неврахуванні заборгованості за лютий 2021 року, станом на 23.03.2021 загальний рівень розрахунків складатиме 86%, що є меншим за 90% (пояснення т. 3 зворотній бік а.с. 189, розрахунок т. 3 а.с. 192). А за даними відповідача, при врахуванні заборгованості за лютий 2021 року, станом на 23.03.2021 загальний рівень розрахунків складатиме 90,68%, що є більше за 90% (т. 3 а.с. 128).
Враховуючи вищевикладене, надані сторонами докази щодо постачання та оплат за природний газ за всіма укладеними між сторонами договорами, приймаючи до уваги вірну позицію позивача щодо вирахування рівня розрахунків за договором № 3583/18-ТЕ від 09.10.2018, а також щодо неврахування умов Додаткової угоди № 9 від 02.04.2021 до договору постачання природного газу № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020, приймаючи до уваги помилковість позиції позивача щодо врахування до загальної суми заборгованості за договорами № 20/21-4016-ТЕ-6 від 13.10.2020 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 заборгованості за лютий 2021 року, а також відсутність розбіжностей в розрахунках в інших частинах, суд приходить до висновку, що відповідачем станом на 23.03.2021 не було дотримано рівня розрахунків 90 відсотків за усіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу.
Суду також не надані докази укладення між сторонами станом на 23.03.2021 договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ або подання відповідачем до НАК "Нафтогаз України" погодженого НАК "Нафтогаз України" та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості.
Таким чином, станом на 23.03.2021 відповідачем не дотримано вимоги пункту 11 Положення № 867, що є підставою для припинення позивачем постачання природного газу в квітні 2021 року за умовами Договорів за спеціальною ціною, що також передбачено п. 3.3 Договорів.
На виконання пункту 3.4 Договорів позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 23/3-393-21 від 26.03.2021 про припинення (обмеження) газопостачання, в якому зазначено про порушення відповідачем пункту 11 Положення 867, про відсутність підстав для постачання природного газу в квітні 2021, для виконання відповідних вимог запропоновано сплатити 65 926 954,58 грн, за відсутності відповідних розрахунків позивач повідомив відповідача про вимогу самостійного припинення газоспоживання з 07 год. 00хв. 01 квітня 2021 року.
Вказане повідомлення було направлено як на електронну пошту відповідача kramtec@krm.dn.ua , про що надано роздруківку скріншоту з електронної скриньки позивача, а також направлено засобами поштового зв'язку. Позивач вказав, що таке повідомлення було також направлено АТ "Донецькоблгаз".
Відповідач підтвердив отримання повідомлення від позивача засобами поштового зв'язку 06.04.2021, вказував, що перевірив електронну поштову скриньку, але підтвердити надходження повідомлення на електронну пошту не може. Відповідач також зазначив, що оскільки отримав повідомлення 06.04.2021, то вже ніяк не міг припинити споживання газу з 01.04.2021, а враховуючи закінчення опалювального періоду він споживав природній газ до 09.04.2021, а 12.04.2021 складений відповідний акт про припинення споживання.
Суд зазначає, що умовами пункту 3.4 Договорів передбачена можливість направлення відповідного повідомлення споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 Договорів, а також оператору ГРМ. В розділі 12 Договорів, а саме в реквізитах відповідача зазначена електронна адреса : kramtec@krm.dn.ua, на яку і було направлено позивачем повідомлення вих. № 23/3-393-21 від 26.03.2021.
Щодо заперечень відповідача, що ні позивач, ні оператор ГРМ самостійно не припинили постачання газу в квітні 2021 року, суд зазначає, що за умовами Договорів саме споживач є відповідальним за порушення ним умов пункту 11 Положення № 867, а також відповідно до п. 6.2 Договорів саме споживач зобов'язаний самостійно припинити (обмежити) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також в інших випадках, передбачених договором та законодавством. У направленому повідомленні вказано про те, що саме споживач зобов'язаний самостійно припинити споживання природного газу з 01.04.2021.
Суд також звертає увагу на те, що згідно пункту 3.6 Договорів фізичне припинення постачання природного газу здійснює Оператор ГРМ/ГТС, а не позивач. Позивачем вчинені всі необхідні дії, а саме направлено повідомлення споживачу та оператору ГРМ з метою виключення відповідача з реєстру споживачів НАК "Нафтогаз України" на інформаційній платформі оператора ГТС з 01.04.2021.
Щодо посилання відповідача на укладений 09 лютого 2021 року між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК "Нафтогаз України" і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води (далі - Меморандум) суд зазначає, що вказаний Меморандум укладений з метою забезпечення безперебійного постачання теплової енергії побутовим споживачам. Дійсно, за умовами Меморандуму саме НАК "Нафтогаз України" мало забезпечити постачання природного газу виробникам теплової енергії для подальшого її постачання побутовим споживачам. Одночасно, в Меморандумі передбачено, що забезпечення безперебійного постачання природного газу підприємствам теплопостачання НАК "Нафтогаз України" здійснює відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (далі - Положення). Крім того, в розділі ІІ Меморандуму встановлено, що цей Меморандум не може становити, не може вважатися та не може бути розтлумачений як: поправка до будь-якого договору чи будь-якого іншого правового документа; відмова від будь-якого права чи вимоги, які будь-хто з підписантів цього Меморандуму має або може мати проти інших сторін, що підписали цей Меморандум, у тому числі від права звернення до суду чи арбітражу для захисту своїх прав та інтересів.
Таким чином, вказаний Меморандум не вносить ніяких змін до умов укладених договорів між позивачем та відповідачем, а також передбачає, що НАК "Нафтогаз України" здійснює постачання природного газу виробникам теплової енергії, яким є відповідач, саме відповідно до вимог Положення № 867, яким встановлені певні умови.
Крім того, відповідач посилається на те, що :
- 29.08.2021 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" із змінами, внесеними законом №1639-IX від 14.07.2021;
- 04.09.2021 набрала чинності постанова КМУ від 01.09.2021 № 932, якою затверджено Типове положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах;
- 22.09.2021 відбулось засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Комісією узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, в тому числі для ТОВ "Краматорськтеплоенерго" в сумі 168 746 110, 00 грн. З Додатку №1 до протоколу вбачається, що обсяг заборгованості держави з різниці в тарифах на теплову енергію перед ТОВ "Краматорськтеплоенерго" станом на 01.06.2021 розрахований з 2014року.
Позиція відповідача, що вказані акти якимось чином змінюють договірні відносини між сторонами станом на березень-квітень 2021 року є помилковою. Суд зазначає, що вказані нормативні акти та акт індивідуальної дії прийняті вже після виникнення спірних правовідносин, такі документи, спрямовані на врегулювання погашення вже існуючої заборгованості та ніяким чином не змінюють того стану розрахунків, який існував 23.03.2021.
Відповідач також посилається на те, що своєчасний розрахунок за спожитий газ з позивачем не був здійснений через обставини, які не залежали від відповідача, а внаслідок об'єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі виконувати свої договірні зобов'язання. Серед причин, що безпосередньо впливають на розрахунки підприємств перш за все, визначає недосконалу тарифну політику держави, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах тощо.
Суд звертає увагу на те, що Положенням № 867 не виокремлюються причини виникнення заборгованості та недотримання рівня розрахунків у 90 %. Одночасно, Положенням передбачені альтернативні варіанти врегулювання питання погашення заборгованості, зокрема, укладення з НАК "Нафтогаз України" договору про реструктуризацію заборгованості або подання виробником теплової енергії до НАК "Нафтогаз України" погодженого НАК "Нафтогаз України" та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості, що також не було виконано станом на 23.03.2021. Відповідних доказів щодо вчинення дій, спрямованих на укладення договору реструктуризації або погодження відповідних графіків з виконавчим органом місцевої ради до 23.03.2021 матеріали справи не містять.
Судом також встановлено, що між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до Договорів № 20/21-4016-ТЕ-6 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020.
Так, 28.04.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 10 до договору постачання природного газу від 13.10.2020 № 20/21-4016-ТЕ-6, якою сторони погодили доповнити з 01 квітня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору абзацами у наступній редакції:
"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) за цим Договором складає 6 522,860 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 827,432 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 647,02 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7 976,42грн.".
30.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №11 до договору постачання природного газу від 13.10.2020 №20/21-4016-ТЕ-6, якою сторони погодили викласти в пункті 2.1 Розділу 2. "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовлений Споживачем на квітень 2021 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в цьому пункті, в наступній редакції: "квітень 2021 року - 281,8727 тис.куб.м.".
28.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №13 до договору постачання природного газу від 13.10.2020 №20/21-4017-ЕЕ-6, якою сторони погодили доповнити з 01 квітня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору абзацами у наступній редакції:
"Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) за цим Договором складає 6 522,860 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 827,432 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 647,02 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7 976,42грн.".
30.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №14 до договору постачання природного газу від 13.10.2020 №20/21-4017-ЕЕ-6, якою сторони погодили викласти в пункті 2.1 Розділу 2. "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовлений Споживачем на квітень 2021 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в цьому пункті, в наступній редакції: "квітень 2021 року - 21,0583 тис.куб.м.".
Відповідач вважає, що укладаючи вказані додаткові угоди, позивач погодив, що споживання відповідачем природного газу в квітні 2021 року відбулось саме на підставі Договорів № 20/21-4016-ТЕ-6 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020.
Суд зазначає, що умовами вказаних Договорів сторонами погоджено обсяги (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу в тому числі і на квітень 2021 року (пункт 2.1 Договорів). Ціна на газ також є погодженою, зокрема, вона визначається сторонами на підставі Прейскуранту , при цьому, така ціна визначається незалежно від підписання щомісячної додаткової угоди (умови пункту 4.2 Договорів).
З одного боку укладення позивачем вказаних додаткових угод при наявності його позиції, що постачання газу в квітні відбулось не за умовами Договорів, виглядає нелогічно, однак, само по собі внесення додатковими угодами змін до Договорів щодо обсягів, які визначені в п. 2.1 Договорів, та закріплення ціни на газ, яка визначена Прейскурантом, не є свідченням того, що позивач погодив відпуск природного газу відповідачу в квітні 2021 саме на підставі Договорів № 20/21-4016-ТЕ-6 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020.
З сукупності всіх дій позивача вбачається, що, як вже зазначено судом, він своєчасно повідомив відповідача та оператора ГРМ про те, що він не є постачальником газу відповідача в квітні 2021 року, та по звершенню квітня 2021 року позивачем не були підписані відповідні акти приймання-передачі природного газу за квітень 2021 року, які були складені відповідачем.
Суд встановив, що між відповідачем та оператором ГРМ був складений та підписаний акт приймання-передачі розподілу природного газу від 01.05.2021, в якому сторони узгодили, що оператором ГРМ надана послуга в квітні 2021 року щодо розподілу фактичного обсягу природного газу 302931,00 куб.м.
30.04.2021 відповідачем складені два акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі), згідно з якими відповідачем від позивача в квітні 2021 року на підставі Договору від 13.10.2020 № 20/21-4016-ТЕ-6 прийнятий газ в об'ємі 281,87270 тис. куб.м, а на підставі Договору від 13.10.2020 № 20/21-4017-ЕЕ-6 - в об'ємі 21,05830 тис.куб.м.
Вказані акти були направлені відповідачем на підпис позивачу, однак, позивач листом вих. № 23/1679-21 від 18.05.2021 повернув акти від 30.04.2021 без підпису з посиланням на те, що відповідач не виконав вимоги Положення № 867 щодо розрахунків, у зв'язку з чим у НАК "Нафтогаз України" не було правових підстав для постачання газу підприємству в квітні 2021 року.
Таким чином, як до початку квітня 2021 року, так і по його закінченню, позиція позивача була незмінною - постачання природного газу відповідачу в квітні 2021 року відбулось не на підставі укладених Договорів ПСО.
Суд звертає увагу на те, що з позовом про зобов'язання позивача підписати вищезазначені акти приймання-передачі природного газу відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва вже після звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідачем не надано доказів здійснення оплати за отриманий у квітні 2021 природний газ за цінами, що визначені умовами Договорів, не надано доказів включення розрахованої відповідачем вартості отриманого газу за квітень 2021 року до будь-яких програм або графіків погашення заборгованості перед позивачем.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на 23.03.2021 відповідачем не дотримані вимоги п. 11 Положення № 867 та умов Договорів № 20/21-4016-ТЕ-6 та № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020, у позивача були наявні підстави для виключення відповідача з реєстру своїх споживачів, що і було ним виконано, отже споживання відповідачем природного газу з ресурсу позивача в квітні 2021 року відбулось в позадоговірний спосіб, тобто без належної правової підстави.
Згідно пункту 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, якщо для споживача відповідно до рішення Кабінету Міністрів України визначений постачальник із спеціальними обов'язками, на якого в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ такому споживачу (який не має права відмовити такому споживачу в укладанні договору постачання природного газу), оператор газотранспортної системи реєструє такого постачальника за споживачем на інформаційній платформі (на випадок відсутності у такого споживача постачальника). Оператор газотранспортної системи надсилає через інформаційну платформу всім постачальникам із спеціальними обов'язками Реєстр закріплених за ними споживачів.
У разі якщо споживач, який додатково включений до Реєстру постачальника із спеціальними обов'язками, буде виключений з Реєстру інших постачальників у певний період постачання, вважається, що діючим постачальником такого споживача у цьому періоді буде визначений закріплений за ним постачальник із спеціальними обов'язками.
Зазначені норми Кодексу ГТС наділили оператора газотранспортної системи правом самостійно реєструвати на інформаційній платформі постачальника із спеціальними обов'язками за споживачем, у визначених випадках.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
У квітні 2021 року оператором газотранспортної системи за споживачем ТОВ "Краматорськтеплоенерго" зареєстровано постачальника - НАК "Нафтогаз України".
Загальний зміст положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС свідчить, що подача замовником послуг транспортування обсягів природного газу в газотранспортну систему протягом кожної газової доби повинна дорівнювати сукупності відборів таким замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи протягом цієї газової доби.
Коли сукупна добова подача замовником природного газу в газотранспортну систему менша за сукупний відбір цим замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи виникає негативний небаланс.
Відповідно до пунктів 4, 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу.
Відповідно до пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника.
Згідно відомостей з інформаційної платформи ТОВ "Краматорськтеплоенерго" спожило природний газ у квітні 2021 обсягом 302931,00 куб. м, що не оспорюється сторонами.
Таким чином, оскільки НАК "Нафтогаз України" не подавало обсягів природного газу для відбору ТОВ "Краматорськтеплоенерго", проте, у зазначений період ТОВ "Краматорськтеплоенерго" відібрало 302931,00 куб. м. природного газу, то наслідком є виникнення негативного небалансу НАК "Нафтогаз України" в розмірі різниці між поданими НАК "Нафтогаз України" в газотранспортну систему та відібраними ТОВ "Краматорськтеплоенерго" обсягами природного газу, що підтверджується алокацією оператора газотранспортної системи.
Вказане, в свою чергу, призвело до виникнення у НАК "Нафтогаз України" обов'язку здійснити плату за такий небаланс.
23.12.2019 між НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС") укладено договір на транспортування природного газу №1907000468 (далі - Договір №1907000468).
Відповідно до положень пунктів 8.4, 9.3, 9.6 Договору №1907000468 НАК "Нафтогаз України" має сплати ТОВ "Оператор ГТС" вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку, навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.
Відповідно до положень пунктів 9.1, 9.2 Договору № 1907000468 у разі виникнення у НАК "Нафтогаз України" добового небалансу ТОВ "Оператор ГТС" здійснює купівлю/продаж природного газу НАК "Нафтогаз України" в обсягах добового небалансу.
Відповідно до положень пункту 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.
В силу положень Кодексу ГТС, в момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу, такий газ подається вже як придбаний замовником в ТОВ "Оператор ГТС", а тому НАК "Нафтогаз України", як власник придбаного таким чином газу, має за нього розрахуватися з ТОВ "Оператор ГТС" навіть за наявності заперечень.
30.04.2021 ТОВ "Оператор ГТС" складено односторонній Акт № 04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 (далі - Акт № 04-2021).
У відповідності до змісту Акту № 04-2021, ТОВ "Оператор ГТС" на підставі Договору № 1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів НАК "Нафтогаз України" обсягом 25 985 870,14 куб. м. на загальну суму 238 068 148,23 грн (за даним позивача до складу загальної суми входить вартість 302,931 тис. куб.м, відібраних ТОВ "Краматорськтеплоенерго" у квітні 2021).
25.04.2021 НАК "Нафтогаз України" здійснено оплату ТОВ "Оператор ГТС" 238 068 148,23 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 згідно Акту № 04-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.05.2021.
Таким чином, сукупність викладеного вище свідчить, що у квітні 2021 природний газ був відібраний ТОВ "Краматорськтеплоенерго" саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України", що і не заперечується відповідачем.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України.
До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.
За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Таким чином, відповідач, незважаючи на відсутність у нього будь-яких підстав для відбору газу з газотранспортної системи, безпідставно здійснив у квітні 2021 року відбір природного газу, який належить позивачу, в обсязі 302931,00 куб.м. Доказів правомірності підстав відбору природного газу в квітні 2021 відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що природний газ є споживною речовиною, то відповідач не може фізично повернути позивачу спожитий ним у квітні 2021 року природний газ, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення саме вартість безпідставно спожитого газу.
Позивач визначив заявлену суму до стягнення 10 020 860,53 грн, а саме вартість спожитого відповідачем газу, з урахуванням цін станом на листопад - грудень 2022 року, використовуючи публікації інформаційних видань, згідно з якими з 01.11.2022 по 29.11.2022 визначені наступні ціни: ціна для періоду постачання в грудні 2022 року в джерелі котирувань звіт Argus European Natural Gas (середньоарифметичне значення між цінами "Bid" та "Ask" November advance payment), опублікованими під заголовком " UAVTP Gas Price Assessment ") - 26623,02 без ПДВ, у грн за тис. куб. м; ціна для періоду постачання в грудні 2022 року в звіті Icis European Spot Gas Market (середньоарифметичне значення між цінами "Bid" та "Ask", опублікованими під заголовком "UAVTP Gas Price Assessment") - 25838,1 без ПДВ, у грн за тис. куб. м; ціна у звіті ЕхРго Gas and Oil під заголовком "Ринок газу" (середньоарифметичне значення між цінами "Пропозиції продавців" та "Пропозиції покупців", Ціни на природний газ в Україні) для періоду постачання у листопаді 2022 року - 26804,31 без ПДВ, у грн за тис. куб. м, для періоду постачання у грудні 2022 року - 26852,08 без ПДВ, у грн за тис. куб. м; ціна, що опублікована на веб сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа" як середньозважена ціна (за всіма умовами оплати) на ресурс листопада 2022 року - 28926,27 без ПДВ, у грн за тис. куб. м, на ресурс грудня - 30937,67 без ПДВ, у грн за тис. куб. м; ціна придбання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" природного газу на торгівельній платформі ТОВ "СааС платформа ЮАйСіі" для періоду постачання у листопаді 2022 року - 26983,33 без ПДВ, у грн за тис. куб. м.
Таким чином, позивач встановив, що середній рівень цін на природний газ відповідно до публікацій інформаційних видань з 01.11.2022 по 29.11.2022 та за результатами торгів природним газом становить 27566,4 грн. за тис. куб. м без ПДВ, яка і була використана позивачем при визначенні загальної суми до стягнення.
Як вже зазначено судом, згідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ним взятий період листопад-грудень 2022 року, при цьому врахована і середня ціна за 2022 рік, позивач вважає це справедливим визначенням.
Відповідач заперечував проти визначення позивачем періоду для врахування ціни на газ станом на листопад-грудень 2022 року, вказував, що об'єктивним було б взяти ціну станом на квітень 2023 року. Відповідач здійснив свій контррозрахунок вартості спожитого газу, виходячи з ціни, яка визначена в договорі № 4242-ПСО(ТКЕ)-6 від 31.10.2022, укладеного між відповідачем та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Відповідачем вирахувана вартість спожитого в квітні 2021 року газу в загальній сумі 2 948 212,67 грн.
Суд не приймає наданий відповідачем розрахунок, оскільки як вже встановлено судом, у квітні 2021 року відповідач споживав природний газ не на підставі Договорів ПСО та не відповідно до Положення № 867, отже вартість спожитого відповідачем у квітні 2021 року газу має визначатись, виходячи з ринкових цін, а не за ціною ПСО.
Судом було запропоновано позивачу надати письмові пояснення з обґрунтуванням періоду визначення ціни саме станом на листопад-грудень 2022 року, враховуючи, що спірні правовідносини виникли в квітні 2021 року, позов поданий до суду в червні 2023 року, а також надати письмові пояснення щодо джерел формування ціни, оскільки до матеріалів справи не додані роздруківки відповідних інформаційних видань.
Позивачем надані письмові пояснення, в яких він зазначив, що вартість природного газу постійно змінюється, а тому пропонує використати актуальні ціни на природний газ на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення.
Відповідно до інформації щодо ціни природного газу станом на 25.12.2023, оприлюдненої на сайті ТОВ "Оператор ГТС України", середньозважена ціна природного газу становить 15 960,00 грн. з ПДВ за тис. куб. м. (https://tsoua.com/kliyentam/marzhynalna-tsina/) (відповідна роздруківка додана до матеріалів справи, т. 4 а.с.6).
Відомості щодо ціни природного газу станом на 16.12.2023 оприлюднені на сайті Української енергетичної біржі, згідно з якими вартість природного газу становить 15 960,00 грн. з ПДВ за тис. куб. м. (https://www.ueex.com.ua/exchangequotations/natural-gas/standardized-products/) (відповідна роздруківка додана до матеріалів справи, т. 4 а.с. 5).
Відповідач надав пояснення, що в разі, якщо суд дійде висновку про те, що у квітні 2021 року відповідач спожив газ не на підставі Договорів ПСО, то він не має заперечень щодо визначення загальної суми до стягнення з урахуванням ціни на газ за даними станом на 25.12.2023.
Суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість визначеної загальної суми до стягнення з урахуванням ціни на газ станом на листопад-грудень 2022 року в той час, як позов поданий до суду в червні 2023 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1213 ЦК України розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову. Одночасно, суд приходить до висновку, що визначена вартість майна на момент подання позову може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
Враховуючи, що станом на 25.12.2023 (станом на час розгляду справи судом) Оператором ГТС оприлюднена інформація щодо середньозваженої ціни короткострокових стандартизованих продуктів за газову добу в сумі 15 960 грн з ПДВ за 1 тис.куб.м, яка розраховуються відповідно до пунктів 9 та 14 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС з використанням інформації про операції, що відбулися на торговій платформі ТОВ "Українська енергетична біржа", відомості щодо якої наявні в матеріалах справи, суд вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства вирахування вартості спожитого відповідачем у квітні 2021 року газу саме за цією ціною.
З урахуванням чого до стягнення з відповідача підлягає вартість 302931,00 куб.м у загальній сумі 4 834 778,76 грн (302,931 тис.куб.м х 15 960 грн з ПДВ = 4 834 778,76 грн).
В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги необґрунтовані.
Суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору в сумі 72 521,68 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д, код 34657789) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 4 834 778,76 грн вартості безпідставно набутого майна-природного газу та 72 521,68 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.01.2024.
Суддя Т. О. Лобода