вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову в задоволенні скарги
25.01.2024м. ДніпроСправа № 904/7867/16
За скаргою: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
У справі:
за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, м. Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Квартирно - експлуатаційного відділу міста Дніпро, м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про повернення майнового комплексу належному власнику
Головуючий колегії, суддя Євстигнеєва Н.М.
Суддя Васильєв О.Ю.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від прокуратури: Магера В.В., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №077576 від 19.04.2023
Від Міноборони України: Вологжаніна О.Д., представник, витяг з ЄДР
Від Дніпровського КЕУ: Криштопа Я.В., представник, довіреність №17 від 05.06.2023
Від відповідача (скаржника): Мернова О.О., Дерило В.Г., Ковтун Д.М., представники, витяг з ЄДР
Від Відділу ПВР: Загребельська Д.С., представник, витяг з ЄДР
10 січня 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою, якою просить:
- поновити строк на звернення до господарського суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 №73489242 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі №904/7867/16;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 №73489242 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі №904/7867/16.
В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що 12.12.2023 міська рада отримала постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А. С. від 05.12.2023 №73489242 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі №904/7867/16.
Дніпровська міська рада вважає, що дії державного виконавця, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № 73489242 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі №904/7867/16 є незаконними. Наданий на виконання виконавчий документ (ухвала суду) не містить заходів примусового виконання, а отже державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, та повинен був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання у відповідності до п.7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Міністерство оборони України (стягувач) проти задоволення скарги заперечує з наступних підстав.
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (на даний час - Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра (на даний час - Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення прав Міністерства оборони України та зобов'язання Дніпропетровську міську раду передати Міністерству оборони України, у стані не гіршому ніж на момент отримання згідно акту прийому - передачі від 18.06.2008, нерухоме майно колишнього майнового комплексу військового містечка № 34, загальною вартістю 66 219 353,00грн, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 24а.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 затверджено мирову угоду, укладену між Міністерством оборони України, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро та Дніпровською міською радою, в редакції, яка узгоджена сторонами та припинено провадження у справі.
Ухвала суду про затвердження Мирової угоди є виконавчим документом згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно пункту 6.1 Мирової угоди Сторона 3 протягом трьох місяців з дня набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 5 (п'ять) квартир (1 однокімнатна, 2 двокімнатні, 2 трикімнатні) та оформляє право власності на закуплені квартири за Дніпровською міською радою після чого упродовж 10 робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні 2 зазначені 5 (п'ять) квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідність санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на ці квартири за державою, в особі Міністерства оборони України.
Пунктом 6.2 Мирової угоди визначено, що Сторона 2 упродовж 5 робочих днів з дня отримання документації, визначеної у п. 6.1 Угоди, у встановленому порядку інформує Сторону-1 про виконання Стороною-3 вимог п. 6.1 Угоди.
На підставі вищевикладених пунктів Угоди, відповідно до актів прийому-передачі від 23.08.2017 Квартиро-експлуатаційним відділом м. Дніпро було прийнято п'ять квартир від Дніпровської міської ради та в наступному оформлено право власності на ці квартири за державою в особі Міністерства оборони України.
Відтак, Дніпровська міська рада згідно мирової угоди частково виконала свої першочергові зобов'язання.
Також, згідно з умовами Мирової угоди передбачено, що з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі, загальна площа 4,9411 га, Дніпровська міська рада передає у власність Міністерства оборони України: протягом 5 місяців 10 квартир; протягом 7 місяців 15 квартир; протягом 9 місяців 25 квартир; протягом 11 місяців 25 квартир.
На даний час Міністерство оборони України виконало свої зобов'язання та відмовилось від земельної ділянки, але земельна ділянка за міською радою не зареєстрована та подальше виконання в добровільному порядку не проводиться.
16.11.2023 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив частково заяву Міністерства оборони України та поновив строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа у справі №904/7867/16.
05.12.2023 відкрито виконавче провадження №73489242.
Предметом Мирової угоди є придбання 80 (вісімдесят) квартир, що відповідають санітарним і технічним умовам (20 однокімнатних, житловою площею не менше 18 квадратних метрів кожна, 45 двокімнатних, житловою площею не менше 27 квадратних метрів кожна та 15 трикімнатних, житловою площею не менше 36 квадратних метрів кожна), розташованих у будинках в м. Дніпрі, як компенсацію Міністерству оборони України за переданий майновий комплекс військового містечка № 34 вартістю 66 219 353,00грн, що будуть розподілені між військовослужбовцями Збройних Сил України, не менше половин з яких є учасниками АТО.
На даний час, Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 затверджено мирову угоду, Міністерство оборони України відмовилось від майнового комплексу військового містечка №34 вартістю 66 219 353,00грн та земельної ділянки, а Дніпровська міська рада передала лише 5 квартир.
У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
Відтак, Міноборони України вважає скаргу Дніпровської міської ради необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню. Ухвала про затвердження мирової угоди Дніпровською міською радою не оскаржувалась.
Окрім того, на даний час стає більш актуальним забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями та невиконання Мирової угоди може спричинити соціальну напругу. Сторони у 2017 році домовились про укладання мирової угоди, Міністерство оборони України відмовилось від позовних вимог, але реального виконання не відбулось.
Відділ примусового виконання рішень проти задоволення скарги заперечує з огляду на таке.
До Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень ПМУМЮ (м. Одеса) 01.12.2023 разом із заявою про примусове виконання рішення суду надійшла ухвала Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7867/16 від 01.06.2017 про затвердження мирової угоди між Міністерством оборони України, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро та Дніпровською міською радою, а також ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023, видана у справі №904/7867/16 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/7867/16.
Державний виконавець, керуючись вимогами ст. 3,4,24-26 Закону №1404-VIII, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №73489242, копії якої, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII направлені сторонам виконавчого провадження за вих. № 44501.
В матеріалах виконавчого провадження, наявні документи на підтвердження дотримання державним виконавцем порядку та строків, визначених Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері примусового виконання рішень, а саме, постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.12.2023, про стягнення виконавчого збору від 05.12.2023, копії яких, згідно з супровідними листами від 05.12.2023 № 44504, 05.12.2023 за № 44503, відповідно, направлені сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, відділ зазначає про правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, який набрав чинності та підлягає виконанню.
Прокурор та Дніпровський КЕУ проти задоволення скарги заперечують, однак письмового відзиву на скаргу не надали.
Ухвалою суду від 15.01.2024 поновлено Дніпровській міській раді пропущений строк для подачі скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та прийнято скаргу до розгляду та призначити її розгляд у засідання на 25.01.2024.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -
У вересні 2016 року військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу звернувся до господарського суду із позовом, яким просив відновити становище, яке існувало до порушення прав Міністерства оборони України та зобов'язати Дніпропетровську міську раду передати Міністерству оборони України, у стані не гіршому ніж на момент отримання згідно акту прийому - передачі від 18.06.2008, нерухоме майно колишнього майнового комплексу військового містечка №34, загальною вартістю 66 219 353,00 грн., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 24а, а саме об'єкти нерухомості: Б-1, Б-2, Б1-1, б - будівля з прибудовою складу, сходи; В-2 - пункт технічного обслуговування; Д-2, д, д1, д2,д4, д5 - будівля кухні-їдальні, ґанки, рампа з навісом; Е-4,Е1-2,Е2-3, е,е1, е2,е3,е4,е5,е6,е7,е8,е9,е10 під Е-4, Е1-2 - навчальний корпус, прибудови, ґанки з навісами, вхід у підвал, вхід на 1-й поверх, приямок, підвал; З-2, під З-2, з,з1, з2, з3,з4,з5, з6, з7, з8, з9 - казарма, підвал, ґанки, приямки, вхід у підвал; И, И1, и - вартове приміщення, прибудова, ґанок; Л-1, л, л1 - контрольно-пропускний пункт, ґанок, сходи; Н-1, під Н-1, н - пункт заправки, підвал, вхід у підвал; О - будівля поста мийки, П-2, під п-2,п, п1 - контрольно-технічний пункт, підвал, вхід у підвал, сходи з навісом; Р - гаражі; № 1-8 - огорожа, споруди; вимощення; мережі водопостачання довжиною 0,8 км, каналізації довжиною 3,04 км, мережі теплопостачання довжиною 0,5 км та мережі теплопостачання довжиною 3,4 км.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 затверджено мирову угоду, укладену між Міністерством оборони України, Квартирно - експлуатаційним відділом міста Дніпро та Дніпровською міською радою, в редакції, яка узгоджена сторонами та припинено провадження у справі;
стягнуто з Міністерства оборони України у дохід Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпро Дніпропетровської області судовий збір у сумі 103 350,00грн;
стягнуто з Дніпровської міської ради у дохід Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпро Дніпропетровської області судовий збір у сумі 103 350,00грн.
Як убачається зі змісту ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/7867/22:
сторони домовились урегулювати господарський спір у справі № 904/7867/16 шляхом підписання та виконання Угоди (п. 1);
сторона-3 зобов'язується придбати на вторинному ринку житла або іншим чином набути у власність та передати Стороні-1 80 (вісімдесят) благоустроєних згідно з вимогами Житлового кодексу Української РСР квартир, що відповідають санітарним і технічним умовам (20 однокімнатних, житловою площею не менше 18 квадратних метрів кожна, 45 двокімнатних, житловою площею не менше 27 квадратних метрів кожна та 15 трикімнатних, житловою площею не менше 36 квадратних метрів кожна), розташованих у будинках в м. Дніпрі, як компенсацію Міністерству оборони України за переданий майновий комплекс військового містечка №34 вартістю 66219353,00грн, що будуть розподілені між військовослужбовцями Збройних Сил України, не менше половин з яких є учасниками АТО (п. 4);
сторона-3 здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 80 (вісімдесят) квартир та оформляє право власності на квартири або майнові права на них за Дніпровською міською радою, після чого за актом приймання-передачі передає Стороні-1 для подальшого оформлення права власності на зазначені квартири за державою, в особі Міністерства оборони України, відповідно до такого порядку: 1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі №904/7867/16 - 5 квартир; 2) з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі, загальна площа 4,9411 га: протягом 5 місяців - 10 квартир; протягом 7 місяців - 15 квартир; протягом 9 місяців - 25 квартир; протягом 11 місяців - 25 квартир (п. 5);
Виконання умов пункту 5 Угоди проводиться за таким порядком:
сторона-3 протягом трьох місяців з дня набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 5 (п'ять) квартир (1 однокімнатна, 2 двокімнатні, 2 трикімнатні) та оформляє право власності на закуплені квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж 10 робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 зазначені 5 (п'ять) квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідність санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на ці квартири за державою, в особі Міністерства оборони України (п. 6.1);
сторона-2 упродовж 5 робочих днів з дня отримання документації, визначеної у п. 6.1 Угоди, у встановленому порядку інформує Сторону-1 про виконання Стороною-3 вимог п. 6.1 Угоди (п. 6.2);
за умов виконання Стороною-3 пункту 6.1 Угоди Сторона-1 згідно з вимогами частини третьої статті 142 Земельного кодексу України протягом 20 робочих днів надає до Дніпропетровської обласної державної адміністрації заяву на припинення права користування земельною ділянкою, що перебуває у державній власності, відповідно до державного акта на право постійного користування від 26.12.1969, зареєстрованого в державній книзі реєстрації землекористувань за № 86, розташованою по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі (загальна площа 4,9411 га), та направляє її копію до Дніпровської міської ради. Вчиняє інші необхідні дії в межах чинного законодавства України та наданої законом компетенції для кінцевого оформлення права власності на зазначену земельну ділянку за Дніпровською міською радою. У разі відмови при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної (их) ділянки (ок) уповноваженим органом у зв'язку із необхідністю надання письмової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки за адресою: вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі (загальна площа 4,9411 га) на користь Дніпровської міської ради, засвідченої нотаріально, Сторона-1 надає таку згоду відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій" та ст. 123 Земельного кодексу України. Дніпровська міська рада вчиняє всі необхідні дії в межах чинного законодавства України та наданої законом компетенції для кінцевого оформлення права власності на зазначену земельну ділянку за Дніпровською міською радою (п. 6.3);
за умови виконання Стороною-1 умов п. 6.3 Угоди Сторона-3 протягом 5 місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі (загальна площа 4,9411 га), здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 10 (десять) квартир (2 однокімнатні, 5 двокімнатних, 3 трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж 10 робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 зазначені 10 (десять) квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідність санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на квартири за державою, в особі Міністерства оборони України (п. 6.4);
сторона-3 протягом 7 місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі (загальна площа 4,9411 га), здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 15 (п'ятнадцять) квартир (7 однокімнатних, 5 двокімнатних, 3 трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж 10 робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 зазначені 15 (п'ятнадцять) квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідність санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності зазначені квартири за державою, в особі Міністерства оборони України (п. 6.5);
сторона-3 протягом 9 місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі (загальна площа 4,9411 га), здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 25 (двадцять п'ять) квартир (7 однокімнатних, 14 двокімнатних, 4 трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж 10 робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 ці 25 (двадцять п'ять) квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідність санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на зазначені квартири за державою, в особі Міністерства оборони України (п. 6.6);
сторона-3 протягом 11 місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану по вул. Короленка, 24а у м. Дніпрі (загальна площа 4,9411 га), здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність 25 (двадцять п'ять) квартир (3 однокімнатні, 19 двокімнатних, 3 трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж 10 робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 ці 25 (двадцять п'ять) квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідність санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на зазначені квартири за державою, в особі Міністерства оборони України (п. 6.7);
сторони домовилися, що ухвала суду про затвердження Угоди є виконавчим документом згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (п. 12).
01.06.2017 на виконання ухвали суду видано накази №904/7867/16.
Ухвалою суду від 01.06.2020 задоволено заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про виправлення описки, викладено сьомий пункт резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у наступній редакції: "7. Ухвала як виконавчий документ може бути пред'явлена до виконання до 02 червня 2020 року".
Ухвалою суду від 16.11.2023 поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/7867/16.
Ухвалу господарського суду від 01.06.2017, разом з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження, було направлено Міністерством оборони України на виконання до Відділу примусового виконання рішень (а.с. 152-153 том 2).
05.12.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Сапаровою Анастасією Сергіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73489242 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 №904/7867/16.
Дніпровська міська рада стверджує, що наданий на виконання виконавчий документ (ухвала суду) не містить заходів примусового виконання, а отже державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, та повинен був повернути стягувану виконавчий документ без прийняття до виконання у відповідності до п.7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Розглянувши скаргу, дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази (ч. 1 ст. 232 ГПК України).
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст. 11 ЦК України).
Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України.
За змістом статті 78 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/7867/16), відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
За приписами частин 1-4 статті 192 ГПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до статті 193 ГПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
З аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/661/20.
За таких обставин, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом в силу чинного законодавства.
Статтями 6,19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов'язки виконавців, закріплена обов'язковість вимог виконавців.
Так, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, у разі надходження до виконавця заяви стягувача про примусове виконання рішення разом з оригіналом виконавчого документа, який відповідає всім вимогам та критеріям Закону України "Про виконавче провадження" цим Законом передбачений імперативний обов'язок приватного виконавця відкрити виконавче провадження та вчиняти дії з примусового виконання.
Вимоги до виконавчого документа визначені у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Відповідно до частини 4 статті 192 Господарського процесуального кодексу (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Отже, враховуючи вимоги законодавства, виконавчим документом є ухвала суду про затвердження мирової угоди, а сам текст мирової угоди зазначається у резолютивній частині ухвали суду, як це має місце в ухвалі суду у справі №904/7867/16.
Частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
При цьому, зі змісту ст. 4 Закону України № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 визначено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції).
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017, якою затверджено мирову угоду у справі №904/7867/16, є виконавчим документом у силу пункту 2 частини першої статті 3 Закону та цілком відповідає вимогам статті 4 Закону щодо форми та змісту виконавчого документа.
Враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, головним державним виконавцем Сапаровою А.С. 05.12.2023 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 73489242.
З огляду на викладене, дії головного державного виконавця Сапарової А.С. щодо винесення оскаржуваної постанови від 05.12.2023 про відкриття виконавчого провадження №73489242 та сама постанова вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право боржника не було порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Європейський Суд з прав людини, неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що права на звернення до суду та виконання судового рішення, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це складова права на справедливий судовий захист, яка також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
В рішенні "Войтенко проти України" Європейський Суд з прав людини знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.
У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
Враховуючи наведені норми законодавства, досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих скаржником, у їх сукупності на відповідність приписам Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись статтями 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні скарги Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 25.01.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено - 30.01.2024.
Головуючий колегії, суддя Н.М. Євстигнеєва
Суддя О.Ю. Васильєв
Суддя І.Ф. Мельниченко