вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.01.2024м. ДніпроСправа № 904/3429/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381)
до Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" (52204, м. Жовті Води Дніпропетровської області, Бульвар Свободи, буд. 37; ідентифікаційний код 14310483)
про стягнення 737 624 грн. 85 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3241/23 від 30.06.2023) про стягнення з Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" 737 624 грн. 85 коп., що складає 343 200 грн. 00 коп. - боргу, що становить попередню оплату за послуги, які повинні були надаватися відповідно до умов договору від 22.06.2021 №8900 закупівлі послуг, 2 405 грн. 83 коп. - інфляційних збитків, 341 827 грн. 20 коп. - пені, 48 048 грн. 00 коп. - штрафу та 2 143 грн. 82 коп. - 3% річних.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 11 064 грн. 37 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2023, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 52204, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, Бульвар Свободи, буд. 37, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачеві (а.с.88).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 05.07.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 02.08.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.95-99).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі -Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 05.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 30.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", як замовником, та відповідачем - Державним підприємством "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології", як виконавцем, було укладено договір від 22.06.2021 №8900 закупівлі послуг (надалі - Договір) (а.с. 8-46).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що виконавець зобов'язується за завданням замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги з виготовлення проектно-кошторисної документації стадії "Проект" та проходження експертизи з отримання Експертного звіту з позитивним висновком відповідно до ДК 021:2015-7132 (Послуги з інженерного проектування) на об'єкт "Реконструкція загальнозаводських очисних споруд. Робочий проект", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та у строки, визначені цим договором, які зазначаються у зведеному кошторисі (Додаток №1 до Договору), календарним планом робіт (Додаток №2 до Договору), завданням на проектування (Додаток №3 до Договору) (далі - послуги).
Завдання на проектування об'єкта (Додаток №3 до Договору) щодо розробки проектно-кошторисної документації за цим договором готується замовником та передається виконавцеві на підставі вихідних даних і стає обов'язковим для сторін з моменту підписання цього договору (пункт 1.2. Договору).
Послуги надаються виконавцем за адресою: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 42а (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 1.4 Договору результатом надання виконавцем замовнику послуг є наступні документи: - розроблена погоджена проектно-кошторисна документація; - експертний звіт комплексної експертизи з позитивним висновком.
Згідно з пунктом 2.1 Договору виконавець зобов'язаний надати послуги у строки, згідно з Календарним планом робіт (Додаток №2 до Договору).
Як вбачається з Додатку №2 до Договору виконавець повинен виконати:
- технічне переоснащення загальнозаводських споруд. Робочий проект - в строк 2 місяці з дати надходження авансового платежу та вихідних даних; звітна документація - проектна документація; акт здачі-приймання виконаних робіт;
- реконструкція загальнозаводських очисних споруд. Робочий проект - в строк 4 місяці з дати надходження авансового платежу та вихідних даних; звітна документація - проектна документація; акт здачі-приймання виконаних робіт;
- розділ: "Оцінка впливу на довкілля" (ОВД) - в строк 5 місяців з дати надходження авансового платежу та вихідних даних; звітна документація - проектна документація; акт здачі-приймання виконаних робіт;
- інженерні вишукування - в строк 1 місяць з дати надходження авансового платежу та вихідних даних; звітна документація - проектна документація; акт здачі-приймання виконаних робіт;
- обстеження та оцінка технічного стану будівель - в строк 1 місяць з дати надходження авансового платежу та вихідних даних; звітна документація - проектна документація; акт здачі-приймання виконаних робіт;
- проходження експертизи з отриманням Експертного звіту з позитивним висновком - в строк 1 місяць з дати узгодження з замовником проектної документації; звітна документація - експертний звіт з позитивним висновком (а.с.29-30).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна договору складає 686 400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 114 400 грн. 00 коп., яка включає відшкодування всіх витрат виконавця та плату за надані послуги, згідно Зведеного кошторису (Додаток №1 до Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата по даному договору здійснюється наступним чином: - передоплата у розмірі 50% від ціни договору здійснюється замовником протягом 20 банківських днів від дати отримання рахунку виконавця на оплату; - остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється замовником не пізніше 20 календарних днів після оформлення акту приймання-передачі наданих послуг та отримання проектно-кошторисної документації в 4-х примірниках на паперовому носії і одному екземплярі електронного носія на USB Flash накопичувачі і експертного звіту комплексної експертизи з позитивним висновком, та також здійснення виконавцем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою оплати замовником наданих послуг, у тому числі 50% передплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (пункт 4.4 Договору).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що розроблена проектно-кошторисна документація передається виконавцем замовнику в 4-х примірниках на паперовому носії українською мовою і одному екземплярі електронного носія на USB Flash накопичувачі і експертний звіт комплексної експертизи з позитивним висновком.
Виконавець надає замовнику належно оформлений акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5-ти календарних днів з моменту надання послуг. Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець передає замовнику результати наданих послуг, а саме: проектно- кошторисну документацію у кількості та формі, передбачених завданням на проектування (Додаток №3 до Договору) та експертний звіт комплексної експертизи з позитивним висновком (пункт 7.3 Договору).
Замовник підписує або надає відмову від підписання акту приймання-передач наданих послуг у зв'язку з незадовільною якістю наданих послуг протягом 15 робочих днів з дати одержання однойменного акту (пункт 7.4 Договору).
Даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (пункт 13.1 Договору).
Також сторонами було підписано протокол розбіжностей від 01.07.2021 №1 до Договору, в якому пункт 1.1 Договору в редакції виконавця має наступну редакцію: "Виконавець зобов'язується за завданням замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги з виготовлення проектно-кошторисної документації стадії "Робочий проект" та проходження експертизи з отримання Експертного звіту з позитивним висновком відповідно до ДК 021:2015-7132 (Послуги з інженерного проектування) на об'єкт "Реконструкція загальнозаводських очисних споруд. Робочий проект", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та у строки, визначені цим договором, які зазначаються у зведеному кошторисі (Додаток №1 до Договору), календарним планом робіт (Додаток №2 до Договору), завданням на проектування (Додаток №3 до Договору) (далі - послуги)" (а.с.18).
На виконання умов Договору замовником за актом від 22.07.2021 приймання-передачі документів було передано, а виконавцем було прийнято документи для розробки робочого проекту "Реконструкція загальнозаводських очисних спору" (а.с. 44-46).
Також на виконання умов Договору сторонами було погоджено та підписано Завдання на проектування (Додаток №3 до Договору) (а.с.31-43), як вбачається з зазначеного вище протоколу розбіжностей, графа 3 пункту 18 Завдання на проектування в редакції виконавця має наступну редакцію: "Робочий проект - 4 місяці після початку роботи; Кошторисна документація - 5 місяців після узгодження Робочого проекту і отримання позитивного звіту експертизи" (а.с.18).
Крім вказаного, сторонами було погоджено та підписано Кошториси №№1, 2, 3, 4, 5, 6, а також Зведений кошторис (а.с.19-27).
На виконання умов Договору замовником було здійснено попередню оплату у розмірі 50% від ціни Договору в сумі 343 200 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 12.07.2021 №1494, яке міститься в матеріалах справи (а.с.47).
В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 21.02.2023 №17-734, якою повідомляє про відмову від подальшого приймання й оплати послуг, а також вимагає від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту одержання цієї претензії-вимоги повернути раніше сплачені за послуги кошти, а саме сплачену передоплату в сумі 343 200 грн. 00 коп., а також вимагає в строк 30 календарних днів з дня отримання претензії-вимоги сплатити пеню за прострочення надання послуг за Договором в розмірі 264 264 грн. 00 коп. та штраф за прострочення надання послуг понад 30 календарних днів у сумі 48 048 грн. 00 коп. (а.с.48-52).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором щодо перерахування попередньої оплати в розмірі 50% від ціни Договору та перерахував відповідачеві суму попередньої оплати в розмірі 343 200 грн. 00 коп., проте відповідачем послуги за Договором не надано, попередня оплата в розмірі 343 200 грн. 00 коп. позивачеві на повернута, у зв'язку з чим, позивачем нараховано пеню, інфляційні нарахування та штраф, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору, з урахуванням Календарного плану робіт, строк надання послуг за Договором є таким, що настав.
Проте, послуги за Договором відповідачем не надано, доказів іншого матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
У пунктом 9.3 Договору сторони погодили, зокрема, що у випадку порушення строків надання послуг більш ніж на 10 календарних днів замовник має право відмовитися від подальшого приймання і опати послуг, а також вимагати повернення раніше сплачених за послуги коштів, які виконавець зобов'язаний повернути протягом 3 банківських днів з моменту одержання вимоги замовника.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошовою сумою, яка перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Зазначений висновок відповідає висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному в його постанові від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема статті 693 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Як вбачається, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 21.02.2023 №17-734, якою повідомив відповідача про відмову від подальшого приймання й оплати послуг, а також вимагає від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту одержання цієї претензії-вимоги повернути раніше сплачені за послуги кошти, а саме сплачену передоплату в сумі 343 200 грн. 00 коп., а також вимагає в строк 30 календарних днів з дня отримання претензії-вимоги сплатити пеню за прострочення надання послуг за Договором в розмірі 264 264 грн. 00 коп. та штраф за прострочення надання послуг понад 30 календарних днів у сумі 48 048 грн. 00 коп.
Вказану претензію було направлено відповідачеві 21.02.2023. Поштове відправлення, у якому містилися претензія було повернуто позивачеві з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 30.03.2023 "За закінченням терміну зберігання", про що свідчать копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту (а.с.51-52).
Згідно з пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи умови пункту 9.3 Договору, а також положення статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України відповідач мав повернути кошти у строк до 04.04.2023 включно (30.03.2023 + 3 банківські дні), що здійснено відповідачем не було.
Доказів на спростування того, що у вказаному поштовому відправленні містилася саме претензія-вимога від 21.02.2023 №17-734 відповідачем не надано, матеріали справи не містять, як і не містять доказів повернення позивачеві коштів, сплачених за послуги за Договором, які не були надані.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 343 200 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені та штрафу
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.3 Договору визначено, зокрема, що у випадку порушення строків або обсягів надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% з яких допущено прострочення надання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Відповідно до пункту 9.12 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.
Як вбачається, позивачем нараховано пеню в розмірі 341 827 грн. 20 коп. за період з 01.02.2022 по 13.06.2023 включно, а також нараховано штраф в розмірі 48 048 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з умов пункту 9.3 Договору сторони фактично не визначили базу нарахування пені та штрафу, оскільки зазначено, що у випадку порушення строків або обсягів надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% з яких допущено прострочення..., а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Суд звертає увагу, що за таких умов, базою нарахування пені та штрафу може бути, зокрема, як вартість сплачених послуг, так і загальна вартість послуг за Договором
Правова позиція щодо необхідності визначення у правочині умов щодо розміру та бази нарахування пені викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України. Так, за частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 Господарського кодексу України).
За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Як вбачається, сторонами не погоджено базу нарахування пені та штрафу, а отже відсутня правова підстава для нарахування пені та штрафу, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягає.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати в сумі 343 200 грн. 00 коп. позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 2 405 грн. 83 коп. за період з квітня 2023 по травень 2023 включно, а також 3% річних у розмірі 2 143 грн. 82 коп. за період з 30.03.2023 по 13.06.2023.
За змістом статей 524, 533 - 535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою наданих розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань судом виявлено помилку у визначенні позивачем початкової дати нарахування 3% річних.
Як зазначалося вище, строк виконання зобов'язання з повернення суми попередньої оплати є таким, що настав 04.04.2023, отже початок періоду прострочення - з 05.04.2023.
Суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.
Після перевірки перерахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 05.04.2023 по 13.06.2023 включно в розмірі 1 974 грн. 58 коп., а також інфляційні нарахування за період з квітня 2023 по травень 2023 включно в розмірі 2 405 грн. 83 коп.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 213 грн. 71 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381) до Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" (52204, м. Жовті Води Дніпропетровської області, Бульвар Свободи, буд. 37; ідентифікаційний код 14310483) про стягнення 737 624 грн. 85 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" (52204, м. Жовті Води Дніпропетровської області, Бульвар Свободи, буд. 37; ідентифікаційний код 14310483) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 42А; ідентифікаційний код 31821381) 343 200 (триста сорок три тисячі двісті) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 405 (дві тисячі чотириста п'ять) грн. 83 коп. - інфляційних нарахувань, 1 974 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 58 коп. - 3% річних та 5 213 (п'ять тисяч двісті тринадцять) грн. 71 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
30.01.2024