Справа №538/2387/23
Провадження по справі №2-а/538/3/24
23 січня 2024 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника позивача- адвоката Шестакова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, начальника СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції Ритченко Романа Валерійовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що 14.11.2023 рокуотримав поштою з Лохвицького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції супровідний лист № 26975/17-154/14 від 08.11.2023р., до якого була додана постанова про відкриття виконавчого провадження у ВП №73250134 щодо виконання постанови серії БАД №147976 від 25.07.2023, яка була видана ВП № 2 Миргородського РВП, про стягнення з мене штрафу в розмірі 40800,00 грн. Одразу пішов у ВДВС і ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №73250134. До цього моменту про існування вказаної постанови він нічого не знав. Ознайомившись із вказаної постановою про накладення адміністративного стягнення, побачив, що його відповідач притягнув до адміністративної відповідальності по ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП за нібито порушення пунктів 2.1.а, 2.3г, 2.9в ПДР, які він нібито вчинив 20.07.2023р. о 17.13 год. у місті Лохвиця по вулиці Спаській, 17. При цьому у постанові зазначено, що він у вказаний нібито керував транспортним засобом BAOTIAN, який був не зареєстрований в уповноваженому органі МВС у встановленому законом порядку; та що керував вказаним транспортним засобом будучи позбавленим 14.02.2023 року на 1 рік і перевозив пасажира без застебнутого мотошолома. Вважає, що всі ці звинувачення є цілковитою вигадкою відповідача, є навмисною фальсифікацією та перекрученням матеріалів справи, є своєрідною помстою за те, що я не згодився на його натяк та завуальовану пропозицію про «вирішення» питання по іншому, тобто, шляхом надання йому неправомірної вигоди, збагачення.
З цих підстав вважає постанову такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 29.11.2023 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення виявлених недоліків. 07.12.2023 року недоліки позову усунені.
Ухвалою судді від 11.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилам спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шестаков О.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що позивач не керував транспортним засобом, а котив його
Відповідач- начальник СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Ритченко Р.В. надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 31-35).
Вислухавши доводи сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою про адміністративне правопорушення серії БАД № 147976 від 25.07.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 20.07.2023 року, о 17-13 годині керував транспортним засобом «Baotian» без р/н по вул. Спаська у м. Лохвиця, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, перевозив пасажира без застебнутого мотошолома, керував транспортним засобом, який не зареєстрований у уповноваженому органі МВС у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а», 2.3 «г», 2.9 «в» ПДР України, що тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП (а.с. 15).
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень статтей 73-76 КАС України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваної постанови, суд, з огляду на різноманітність наведених сторонами аргументів, вважає наголосити на наступному.
Щодо правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом- це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху- для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Як зазначає позивач, його дійсно постановою Лохвицького районного суду Полтавської област від 14.02.2023 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладене стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Постанова набрала законної сили14.04.2023 року. Таким чином, ОСОБА_1 є особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_1 стверджує, що у його користуванні є транспортний засіб «Baotian», який 20.07.2023 року близько 17-00 години він використовував для перевозки банок для консервації. Скутер він котив, а поруч пішки рухався його товариш, який переносив у руках належні позивачу мотошоломи, які раніше використовувались тоді, коли хтось їздив на цьому мопеді.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що того дня він допомагав ОСОБА_1 перевозити банки для консервації, останній зліва котив скутер, а він підштовхував транспортний засіб ззаду.
Згідно наданого стороною відповідача відеозапису (відтвореному у повільному режимі), вбачається, що 20.07.2023 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом, пасажир сидів позаду нього, при під'їзді патрульної машини ОСОБА_1 злізав зі скутера та на голові у нього був одягнутий мотошолом. Інших транспортних засобів, які б виконували рух, відеозаписом не зафіксовано.
Викладені у позові доводи ОСОБА_1 , що його товариш ніс у руках мотошоломи спростовуються показами свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що штовхав скутер ззаду та відеозаписом, з якого вбачається, що мотошолом був один. Тому, суд розцінює розбіжність у показах позивача та свідка, як спробу умисного уникнення від відповідальності.
Таким чином, наданим суду відеозаписом підтверджені обставини, які викладені в оскаржуваній постанові, та спростовані доводи позивача та покази свідка ОСОБА_2 , а тому суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Щодо правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, пунктом 2.3. «г» Правил дорожнього руху передбачено, що під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Згідно наданого стороною відповідача відеозапису (відтвореному у повільному режимі), вбачається, що 20.07.2023 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом, пасажир сидів позаду нього, при під'їзді патрульної машини ОСОБА_1 злізав зі скутера та на голові у нього був одягнутий мотошолом, а пасажир вже стояв поруч з транспортним засобом, при цьому наявність у нього мотошолома відеозаписом не підтверджена. Інших транспортних засобів, які б виконували рух, відеозаписом не зафіксовано.
За таких обставин, суд доходить висновку, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Щодо правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Частина 6 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст.121 КУпАП, потрібна наявність одночасно таких обставин як керування особою транспортним засобом та керування таким транспортним засобом, який не зареєстрований або не перереєстрований в Україні в установленому порядку.
Відповідно до пункту 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується наданим стороною відповідача відеозаписом. Факт, що транспортний засіб «Baotian», яким користується ОСОБА_1 , не зареєстрований в уповноваженому органі МВС, позивачем не спростований, а тому позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що вони свідчать про наявність події адміністративного правопорушення, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, начальника СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції Ритченко Романа Валерійовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 29.01.2024 року.
Суддя: Т.О. Зуб