КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №644/6465/21
Провадження № 2/552/398/24
26.01.2024 року м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Миронець - Мельничук О.К.
за участі секретаря судового засідання Кумир О.О.
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
14.07.2021 року до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.07.2021 року справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного суду № 7/0/9-22 від 14.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м.Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м.Полтави.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №65 від 17.11.2022 року, із 23.11.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ районних судів м. Харкова, зокрема Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та Ленінського районного суду м.Харкова.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави Миронець О.К., від 17.03.2023 року справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова за підсудністю.
Ухвалою судді Ордженікідзевського районного суду м.Харкова від 03.07.2023 року вищевказану цивільну справу повернуто до Київського районного суду м.Полтави.
Ухвалою суду від 01.08.2023 року справу прийнято до провдження та призначено до розгляду.
Позов обґрунтовують тим, що 27.08.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №DN81AR03110005. Згідно даного договору АТ КБ «Приват Банк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 102771,80 грн., на термін до 27.08.2014 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Крім цього, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором , між сторонами був укладений договір застави, згідно цього договору в забезпечення виконання зобов?язання за кредитним договором відповідач надав в заставу рухоме майно - автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності.
Банк свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі , а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченими умовами кредитного договору.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображатися у розрахунку заборгованості за договором № DN81AR03110005. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язаний за вказаним договором не виконав.
06.09.2012 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави відповідача.
15.10.2012 року Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська було винесено рішення про звернення стягнення на предмет застави.
Однак вказують, що винесення рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15.10.2012 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110005 від 27.08.2007 року , що станом на 02.06.2021 року складає 127388,18 грн., та складається з наступного: 111890,39 грн., - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 15497,79 грн., - 3% річних від простроченої суми.
30.08.2023 року до суду надійшли пояснення по справі. В яких представник позивача зазначав, що згідно договору між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 від 27.08.2007 року №DN81AR03110005, банк зобов'язався надати кредит у розмірі 102771,80 грн., на термін до 27.08.2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами та строк та в порядку, встановлених кредитним договором. 06.09.2012 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави відповідача. 15.10.2012 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було винесено рішення про звернення стягнення на предмет застави. Оскільки, в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15.10.2012 року, тобто за період з 27.08.2007 року по 29.09.2012 року, то за період після подання позовної заяви від 06.09.2012 року, з 07.09.2022 року по 02.06.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 127388,18 грн., яка складається з наступного: 111890,39 грн., - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 15497,79 грн., -3% річних від простроченої суми. Таким чином, вказує, що позивач має право на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляційї за весь час прострочення і 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду на підставі ст.625 ЦК України. Просив суд повністю задовольнити позовні вимоги позивача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Судові повістки йому були направлені за місцем його реєстрації, але повернулись без вручення, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до ст.128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Суд керуючись ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з'явився на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.08.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №DN81AR03110005. Згідно даного договору АТ КБ «Приват Банк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 102771,80 грн., на термін до 27.08.2014 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Крім цього, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами був укладений договір застави, згідно цього договору в забезпечення виконання зобов?язання за кредитним договором відповідач надав в заставу рухоме майно - автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності.
Банк свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі , а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченими умовами кредитного договору.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображатися у розрахунку заборгованості за договором № DN81AR03110005. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язаний за вказаним договором не виконав.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №DN81AR03110005 від 27.08.2007 року, 06.09.2012 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відповідача.
15.10.2012 року Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська було винесено рішення про звернення стягнення на предмет застави.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № DN81AR03110005 від 27.08.2007 року в сумі 142 167,74 грн., звернуто стягнення на предмет застави у вигляді автомобілю Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , модель TC58U, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова /шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приват Банк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У зв'язку з порушеними зобов'язаннями за кредитним договором відповідач станом на 02.06.2021 рік має заборгованість в сумі 127388,18 грн., яка складається з наступного: 111890,39 грн., - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 15497,79 грн., -3% річних від простроченої суми.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524,533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
У Постановах Великої ПалатиВерховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 вказано на те, що правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Отже, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другоюстатті 625 ЦК України.
Відтак, виходячи з наведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми. При цьому наявність судового рішення про звернення стягнення на іпотечне (заставне) майно, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно засвідчує зміни, що настав строк виконання договору в повному обсязі. І якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2ст. 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до ч. 2ст.625 ЦК України.
З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір, у забезпечення виконання якого відповідачем у заставу передано автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , модель TC58U, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова /шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджуються обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач реалізовував свої права кредитора та заставодержателя, звернувшись з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Доказів на підтвердження того, що предмет застави автомобіль, на яке було звернуто стягнення, було реалізовано банком, та в ході такої реалізації предмету застави отриманих грошових коштів вистачило на погашення заборгованості за кредитом, а так саме, повної сплати заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110005 від 27.08.2007, відповідачем не надано.
Таким чином, з ухваленням судом рішення у справі № 2/0417/7106/2012 від 15.10.2012 року, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання ним грошового зобов'язання.
Відтак, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбаченихст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Разом з тим, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставіст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення,і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
З матеріалів позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість у відповідача за період з 27.08.2007 року по 29.08.2012 року та за період з 07.09.2012 року по 02.06.2021 року становить 127388,18 грн., яка складається з наступного: 111890,39 грн., - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 15497,79 грн., -3% річних від простроченої суми.
Позивачем при звернені до суду визначені підстави позову - стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання визначеного рішенням суду, вказано суму боргу, з якої позивач нараховував три відсотки річних та інфляційні втрати і період нарахування.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім і підтверджені документально судові витрати в сумі 2270 грн.
Керуючись ст. 509, 510, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄРДПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МОФ 305299) заборгованість за кредитним договором - № DN81AR03110005 від 27.08.2007 року в розмірі 127388,18 грн., та судові витрати в сумі 2270 грн., а всього 129 658,18 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄРДПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО 305299).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст заочного рішення складений та підписаний 30.01.2024 року.
СУДДЯ О.К.МИРОНЕЦЬ- МЕЛЬНИЧУК