Справа № 761/6163/23
Провадження № 2/761/3286/2024
25 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача Сидюк О.В., представника відповідача Манзар Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ КБ «ПриватБанк» (надалі по тексту - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути на свою користь 503226,12 грн. заборгованості за заявою № б/н від 14.01.2019, яка утворилася станом на 15.01.2023 року та яка складається із: 419076,64 грн. - заборгованість за кредитом, 84149,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено заяву № б/н, шляхом підписання анкети-заяви, чим відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг (надалі - кредитний договір).
Відповідно до виявленого бажання, у подальшому Відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 18.03.2020 р., отримав карту типу «Преміальна картка World Elite» із кредитним лімітом до 400 000,00 грн.
Однак, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути заборгованість, яка утворилася станом на 15.01.2023 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 14.04.2023 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.05.2023 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення було задоволено, заочне рішення скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
10.08.2023 року від представника відповідача надійшов відзив відповідно до яких зазначає, що Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту стягнути ще заборгованість за процентами посилаючись на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, які розміщені на сайті та є невід'ємною частиною спірного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил відповідач зрозумів, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку. Зазначає, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів не містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. З урахуванням наведеного просив суд не приймати до уваги посилання позивача на розрахунок заборгованості, оскільки він ґрунтується на пунктах Умов та Правил, які не містять його підпису, як підтвердження прийняття ним саме цих Умов та Правил.
Також представником позивача, було додано виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковими рахунками договору SAMDNWFC00049324598 від 20.02.2019 за період 01.01.2021-23.06.2023.
31.08.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
01.12.2023 року від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме стягнути з позивача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.01.2019 року у розмірі 393226.12 грн.
У судовому засіданні представник позивача Сидюк О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надаючи пояснення послався на обставини викладені у поданому позові, відзиві на заяву про перегляд заочного рішення та подані письмові пояснення.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, посилалась в обґрунтуванні своєї позиції на обставини, викладені у відзиві на позов та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що при укладанні договору №б/н від 14.01.2019 року сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та видано у користування кредитну картку. Надалі відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, який надалі збільшився до 400 000,00 грн. Відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 18/03/2020 р., отримав карту типу: преміальна карта World Elite.
Згідно довідки позивача без вихідних даних (номеру та дати) між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було видано такі кредитні картки:
1) НОМЕР_3 , дата відкриття 13.07.2018, термін дії 06/19;
2) НОМЕР_4 , дата відкриття 05.03.2019, термін дії 02/20;
3) НОМЕР_5 , дата відкриття 11.06.2018 ,термін дії 06/21.
4) НОМЕР_6 , дата відкриття 17.08.2018 ,термін дії 08/22.
5) НОМЕР_7 , дата відкриття 18.03.2020 ,термін дії 02/23.
6) НОМЕР_8 , дата відкриття 13.03.2019 ,термін дії 03/23.
7) НОМЕР_9 , дата відкриття 29.03.2019 ,термін дії 03/23.
8) НОМЕР_10 , дата відкриття 21.11.2019 ,термін дії 11/23.
9) НОМЕР_11 , дата відкриття 15.03.2021 ,термін дії 03/25.
За наданим банком до справи розрахунку заборгованості за договором вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого, станом на 15.01.2023 року, утворилась заборгованість у розмірі 503226,12 грн., яка складається із:
419076,64 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту,
84149,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно наданої позивачем Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт, встановлений 11.06.2018 року декілька разів змінювався, зокрема: 20.02.2019 кредитний ліміт збільшено до 200 000,00 грн. та 05.03.2019 року кредитний ліміт зменшено до 400 000,00 грн.
Отже, найбільший кредитний ліміт, який був встановлений позивачем, і в межах якого відповідач міг користуватися кредитними коштами становив 400 000,00 грн.
Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за договором б/н за період з 11.06.2018 року по 16.01.2023 року.
Згідно заяви про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 своїм підписом 14.01.2019 року підтвердив, що ознайомлений та погоджується з істотними умовами договору.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено, зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит.
З наявної у справі виписки з карткового рахунку, згідно якої відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, а отже отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості на наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість за договором, дана інформація відображена в графі «сума погашення за наданим кредитом».
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований.
Також суд, зазначає, що відповідач неодноразово звертався до Банку щодо перевипуску картки, для надання картки з новим строком дії, що підтверджується матеріалами справи, а саме наявність фото Клієнта з карткою та банківською випискою.
18.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 здійснив погашення заборгованості в розмірі 50000,00 грн., вже на перевипущену картку, що ще раз підтверджує її отримання відповідачем.
Крім того, з виписки по картці/рахунку за період з 01.01.2021-23.06.2023 р.р. вбачається, що 27.02.2023 року, 10.03.2023 року, 06.04.2023 року на рахунок за угодою № SAMDNWFC00049324598 від 20.02.2019 ОСОБА_1 було перераховано 10000,00 грн., 50000,00 грн. відповідно, а всього 110000,00 грн.
Таким чином, виконання до певного часу відповідачем своїх зобов'язань за кредитом свідчить про обізнаність та згоду відповідача з умовами та правилами кредитування.
Згідно письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Твердження сторони відповідача про користування відповідачем різними картками з різними кредитними лімітами, по двом карткам з яких жодних видаткових операцій не здійснювалося, що свідчить про відсутність на них грошових коштів, не є слушними, оскільки вказані картки були надані відповідачеві за наслідками підписання кредитного договору з банком. Як встановлено судом відповідач мав один кредитний рахунок за договором від 20.03.2019 року, яким користувався за допомогою декількох банківських карток.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів на спростування викладених в позовній заяві та письмових матеріалах обставин, відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідно з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.01.2019 року в загальному розмірі 393226,12 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5898,39 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 289, 352, 353-355 ЦПК України, суд -
Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитом б/н від 14.01.2019 у розмірі 393226,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) 5898,39 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29.01.2024 року
Суддя Ю.О. Матвєєва
25 січня 2024 року