Справа № 761/41729/23
Провадження № 2/761/4265/2024
22 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
13.11.2023 року на адресу суду надійшла вказана позовна заява.
В своїй заяві позивач просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на свою користь грошові кошти в сумі 14 727,54 грн., стягнуті з позивача в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, а також судові витрати.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №49690, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованості в сумі 10 885,00 грн. На підставі даного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Д.О. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та здійснювались виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого напису і стягнення з позивача заборгованості. В рамках виконавчого провадження було стягнуто з позивача 12 467,50 грн. та 05.09.2023 року стягнуто 2 260,04 грн., а всього 14 727,54 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2022 року (справа №761/27903/21) виконавчий напис №49690 від 25.09.2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
Тому оскільки відповідач отримав безпідставно вказані кошти, на підставі положень статті 1212 ЦК України позивач просить стягнути зазначені суми з відповідача.
21.11.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на позовні вимоги в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, оскільки правовою підставою набуття відповідачем коштів позивача, став договір відступлення прав вимоги, який є чинним та неоспореним, а тому позовна вимога в частині повернення коштів, отриманих відповідачем в межах виконання виконавчого напису, задоволенню не підлягає.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином про день, час та місце судового засідання.
Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №49690, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованості в сумі 10 885,00 грн.
На підставі даного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Д.О. 19.11.2020 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
В рамках виконавчого провадження було звернуто стягнення на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 .
З копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.03.2023 року за №1600-0403-8/18193 вбачається, що з пенсії ОСОБА_1 здійснювались відрахування на погашення боргу в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 за період з 01.01.2021 року по 30.04.2022 року на загальну суму 12 467,50 грн.
Крім того, позивач надав копію платіжної інструкції №23389PBNKI006f1d0002 від 05.09.2023 року на суму 2 260,04 грн., де зазначено призначення платежу: стягнення за ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого документу - виконавчий напис №49690 від 25.09.2020 року.
Отже, під час примусового виконання виконавчого напису з позивача було стягнуто 14 727,54 грн.
При цьому, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2022 року (справа №761/27903/21) виконавчий напис №49690 від 25.09.2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
Рішення набрало законної сили.
Постановою від 30.10.2023 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. закінчила виконавче провадження НОМЕР_2 у зв'язку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, тому суд вважає, що відпали правові підстави для набуття ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» коштів в розмірі 14 727,54 грн., примусово стягнутих за виконавчим написом, оскільки останній визнаний таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: договір №12/1 про надання правової допомоги від 21.02.2023 року; копію акту виконаних робіт від 09.11.2023 року; копію платіжної інструкції №@2PL615641 від 08.03.2023 року на суму 6 000,00 грн.
Так, відповідач у своєму відзиві просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Враховуючи викладене, а також з урахуванням заперечень сторони відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню в сумі 4 000,00 грн.
Також, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 1212 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вул. Сікорського, 8), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 727 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять сім) гривень 54 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула