СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/31/24
ун. № 759/1563/24
24 січня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі,
19.01.2024 р. представник заявника звернувся до суду із заявою до подачі позовної заяви в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 16.1 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1485199132109, яке зареєстроване за громадянкою України ОСОБА_3 (прізвище за чоловіком - ОСОБА_4 ) до набрання законної сили судового рішення у справі про стягнення заборгованості (грошових коштів) за договором позики.
В обгрунтування заяви посилався на те, що 14.02.2022р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено усний договір позики грошових коштів у валюті, за яким було передано кошти у розмірі 20 000,00 доларів США, для придбання ОСОБА_5 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Укладення договору позики в усній формі зумовлювалось особистими стосунками, які згодом переросли в шлюб. Строк повернення грошових коштів, було визначено сторонами відповідно до ст. 530 ЦК України, а саме повернення коштів протягом 7 днів з моменту отримання відповідачем вимоги від позивача. У подальшому, після отримання грошових коштів, відповідач уповноважила ОСОБА_1 здійснити дії, спрямовані на придбання нежитлового приміщення.
06.06.2022р. ОСОБА_5 було укладено основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 437 за яким до відповідача перейшло право -власності на нежитлове приміщення. У подальшому стосунки між сторонами погіршились та відповідач перестала жити з позивачем однією сім'єю, натомість у позивача, в результаті скрутного фінансового становища викликаного війною виникла необхідність в отриманні позичених відповідачу грошових коштів відповідно до ст. 530 ЦК України.
Після проведення моніторингу мережі інтернет позивачем було віднайдено оголошення про продаж нежитлового приміщення на платформі «ОЛХ». Зі змісту вказаного оголошення вбачається, що відповідач намагається відчужити нежитлове приміщення, яке було придбано на грошові кошти, позичені ОСОБА_1 . Звертає увагу, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначає позивач призведе до істотного ускладення виконання судового рішення у справі щодо стягнення заборгованості за договором позики. Заявник має намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості (коштів) з відповідача за договором позики. Просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з натупних підстав.
06.06.2022р. ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) було придбано нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб Святошинським віддлом реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ, актовий запис № 467.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Крім того, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз'яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Значення цього інституту полягає в тому, що ним захищаються права позивача у разі несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, продати чи знищити його та з метою попередження інших потенційних труднощів, що виникають під час реалізації рішення суду у конкретній справі.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Згідно роз'яснень, даних у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника заявника підлягає задоволенню, а саме накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 16.1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) , оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.151-153, 293 ЦПК України,-
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі- задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 16.1 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1485199132109, яке зареєстроване за громадянкою України ОСОБА_3 (прізвище за чоловіком - ОСОБА_4 , згідно з відомостями про шлюб) до набрання законної сили судовим рішенням у справі про стягнення заборгованості (грошових коштів) за договором позики.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання її суддею.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Петренко