печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1250/24-к
23 січня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 р. по справі №757/55019/20-к у кримінальному провадженні № 12020000000000834 від 01.09.2020,-
11.01.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 р. по справі №757/55019/20-к у кримінальному провадженні № 12020000000000834 від 01.09.2020.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді від 14.12.2020 було накладено арешт на нерухоме майно .
Разом з цим, адвокат вважає, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Вказує, що підстави для накладення арешту на майно, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_4 має відношення до кримінального правопорушення. Також, адвокат вказує, що про підозру останньому не повідомлялось.
Окрім цього, арештована квартира за адресою: АДРЕСА_1 була набута у власність ОСОБА_4 у законний спосіб, що підтверджується договором іпотеки від 16.10.2019 та договором позики грошей від 15.10.2019, відповідно до якого ОСОБА_4 позичив грошові кошти громадянці ОСОБА_5 , а та в свою чергну, для забезпечення виконання умов та зобов'язань за даним договором, передала майно в іпотеку.
Також, адвокат вказує, що постановою начальника управління ГСУ НП України ОСОБА_6 , від 01.12.2023 було закрито кримінальне провадження № 12020000000000834 від 01.09.2020, у зв'язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.
Адвокат в судове засідання подав заяву про розгляд клопотання без його участі та просив клопотання задовольнити у повному обсязі.
Представник сторони обвинувачення в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність слідчого/ прокурора, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням провадиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020000000000834, розпочатому 01.09.2020 за фактами заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 у справі №757/55019/20-к було накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ), у вигляді заборони відчуження та розпорядження, заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна, оскільки власник нерухомого майна ОСОБА_4 (колишнє прізвище ОСОБА_8 ), що встановлено в ухвалі слідчого судді та постанові про закриття кримінального провадження.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Таким чином, на день розгляду скасування арешту заявником - представником власника майна, після постановлення ухвали про накладення арешту, зі спливом часу було доведено відсутність підстав у продовженні даного заходу, оскільки на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановою слідчого закрито кримінальне провадження № 12020000000000834.
З врахуванням, зазначеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити,
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 у справі №757/55019/20-к у кримінальному провадженні № 12020000000000834, на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_9