30.01.2024 Справа № 756/9643/23
Ун.№756/9643/23
Пр.№2/756/554/24
16 січня 2024 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Приходько К.А.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кригіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, треті особи: директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_4, заступник директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі за текстом - КНДІСЕ, Інститут), в якому просив визнати незаконним наказ №152к/тр від 26.06.2023, яким його звільнено з посади провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи вимоги посилався на порушення порядку звільнення, те, що мав поважні причини запізнень на роботу, оскільки з 13 по 16 червня 2023 року перебував в бібліотеці, де виконував завдання щодо науково-дослідних робіт, які були йому доручені КНДІСЕ та його керівництвом. Після відвідування бібліотеки близько 12 години позивач прибував на робоче місце. Крім того, внаслідок ракетних загроз перебував у укритті. В робочі дні 13-16 червня 2023 року працював близько 10-11 годин на день, залишаючи Інститут близько 20 години.
Вважає, що відсутній на роботі був з поважних причин, не мав визначеного робочого місця, про свою відсутність повідомляв свого безпосереднього керівника - завідувача відділу ОСОБА_8 та завідувача лабораторії КНДІСЕ ОСОБА_5. Доводи, висловлені щодо поважності причин відсутності роботодавцем проігноровано, не враховано попередню роботу позивача, обставин, за яких проступок було вчинено, те, що були відсутні несприятливі наслідки.
Вказує, що перевірка факту відсутності на робочому місці була розпочата лише 20.06.2023, з актом перевірки позивача не ознайомили. Акти про відсутність на робочому місці 13-15 червня 2023 року є підробленими, оскільки складались лише 16.06.2023. Комісія, створена розпорядженням від 20.06.2023 №304-р фактично не збиралась і колективне обговорення не проводилось.
Підставою перевірки стала доповідна записка заступника директора КНДІСЕ з наукової роботи ОСОБА_3 від 13.06.2023, до обов'язків якої не входить здійснення контролю за робочим часом працівників лабораторії. Ініціювання такої перевірки саме ОСОБА_3 обумовлено неприязним відношенням до нього, що виражалось у систематичному цькуванні, погрозах звільненням. Вважає, що у діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки мобінгу, оскільки вона допускає образи, забороняє звертатись до директора Інституту, дезорганізовує наукову роботу. 20.06.2023 після відмови позивача виконувати вказівку ОСОБА_3 , вона самоуправно відсторонила позивача від роботи, змусила охорону вивести його з будівлі, забрала ключі від кабінету, створила безлад на його робочому місці. 22.06.2023, коли позивач вийшов на роботу, почала погрожувати йому звільненням. Саме це стало причиною для ініціювання процедури звільнення позивача.
Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження у цій справі, залучено до участі у ній в якості третіх осіб директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_4 і заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_3.
24.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на дотримання процедури звільнення, відсутність поважних причин відсутності на робочому місці, намагання позивача ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи.
Ухвалою від 29.08.2023 суд постановив подальший розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Інших письмових заяв по суті справи учасниками справи суду не подавались.
В судовому засіданні позивач та його представник просили позов задовольнити.
Представник відповідача та третя особа ОСОБА_3 просили у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши учасників справи, показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши зібрані у справі письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КНДІСЕ на підставі наказу №164к від 28 жовтня 2020 року на посаду виконуючого обов'язки провідного наукового співробітника сектора лінгвістичних досліджень писемного мовлення лабораторії криміналістичних видів досліджень.
16 листопада 2020 року відповідно до наказу №181к від 12 листопада 2020 року позивач був переведений на посаду виконуючого обов'язки провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, до обрання за конкурсом.
На підставі наказу Відповідача від 30 грудня 2020 року №214к Позивач призначений на посаду провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до наказу Відповідача від 26 червня 2023 року №152к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » Позивача було звільнено із посади провідного наукового співробітника відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Підставою для звільнення слугувало наступне.
28 жовтня 2020 року Позивача було ознайомлено під його підпис в журналі для реєстрації осіб, які пройшли ознайомлення з Колективним договором, Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Посадовою інструкцією.
Відповідно до п.3.1.12. Правил внутрішнього трудового розпорядку Відповідача, з яким ознайомлений Позивач, працівник повинен своєчасно прибувати на робоче місце та починати роботу.
Відповідно до ст. 29 КЗпП України, а також до Правил внутрішнього трудового розпорядку Відповідача, було визначено його робоче місце, та забезпечено його необхідними для роботи засобами..
Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, визначаються особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої незалежності, на період дії воєнного стану (який введено в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався).
Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» :
- на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України (стаття 3);
- на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця (стаття 11);
- нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) (стаття 6);
-у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (стаття 7).
Відповідно до п.5.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку Відповідача визначено, що у разі форс-мажорних обставин відповідно до наказу директора Відповідача графік роботи може бути змінено.
Відповідно до наказу №13 від 12 квітня 2022р. було запроваджено новий режим роботи Відповідача з початком робочого дня о 8 год.00 хв., про що ознайомлено Позивача, відповідно до протоколу № 2 від 13 квітня 2022р. засідання лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Відповідача.
Крім того, Наказом Відповідача від 29 серпня 2022р. про внесення змін до наказу №13 від 12 квітня 2022р., визначено початок робочого дня о 8 год. 00 хв., про що ознайомлено Позивача, відповідно до електронної системи «Аскод» 31 серпня 2022р.
Також згідно з протоколом № 6 від 01 вересня 2022р. засідання лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Відповідача та Розпорядження директора Відповідача №120-р від 30 травня 2022р. про дотримання трудової дисципліни, визначено, що час початку роботи з 08 год. 00 хв.
Прогул (без поважних причин) є грубим порушенням трудової дисципліни. Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у разі прогулу без поважних причин, у т. ч. через відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (п. 4 ст. 40 КЗпП України).
Відповідно до п. 5.10. Правил внутрішнього трудового розпорядку Відповідача відсутність працівника на роботі у робочий час без поважних причин є підставою для застосування заходів дисциплінарного стягнення у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Відповідно до п. 5.8. Правил внутрішнього трудового розпорядку Відповідача в адмінбудинку Відповідача кожен працівник зобов'язаний власноруч реєструвати вхід до приміщення та вихід із нього за допомогою електронної перепустки.
За даними електронної автоматизованої системи пропуску працівників Відповідача, Позивач прийшов з 13 по 16 червня 2023р. на роботу у наступний час:
-13.06.2023 - 12.44;
-14.06.2023 -13.21;
-15.06.2023 - 14.53;
-16.06.2023 - 12.40.
Відповідно до доповідної записки заступника директора з наукової роботи Відповідача ОСОБА_3 від 13 червня 2023р. та її службових записок від 14 червня 2023р., 15 червня 2023р., 16 червня 2023р., службових записок завідувача лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва Відповідача ОСОБА_5 від 13 червня 2023р., від 14 червня 2023р., 15 червня 2023р., 16 червня 2023р., службових записок в.о. завідувача відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва відповідача ОСОБА_8 від 13 червня 2023р., 14 червня 2023р., 15 червня 2023р., 16 червня 2023р., його безпосередній підлеглий, тобто Позивач, 13 червня 2023р., 14 червня 2023р., 15 червня 2023р., 16 червня 2023р. у встановлений час, тобто о 08.00, не з'явився на роботу до Відповідача за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 3.1.13.Правил внутрішнього трудового розпорядку працівник зобов'язаний повідомляти (за можливості- до початку робочого дня) безпосереднього керівника або відділ кадрів про причини відсутності на роботі письмово, засобами телефонного чи електронного зв'язку або іншим доступним способом. У разі недотримання працівником цієї вимоги складають акт про відсутність працівника на робочому місці.
При розгляді справи судом встановлено, що про відсутність на робочому місці о 8 годині щодня з 13 по 16 червня 2023 позивач не повідомляв ні свого безпосереднього керівника ОСОБА_8 , ні завідувача лабораторії ОСОБА_5 , ні відділ кадрів. Про причини його відсутності не була повідомлена і ОСОБА_3 , яка відповідно до Положення про Лабораторію, затверджене наказом Директора Відповідача від 11.02.2020 №07, здійснює загальну організацію і контроль за діяльність Лабораторії. Згідно з посадовою інструкцією заступника директора з наукової роботи ОСОБА_3, вона здійснює оперативне управління роботою Лабораторії, в тому числі організовує та контролює виконання науково-дослідних робіт, здійснює контроль за станом редакційно-видавничої та науково-методичної роботи, контролює дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що з 13 по 16 червня 2023 року при виявленні відсутності ОСОБА_1 на роботі, його неявка була відома керівництву Інституту, зокрема ОСОБА_3 . Він за її вимогою телефонував ОСОБА_1 дізнатись причини відсутності, однак він дослівно сказав: «Скажи, що я в бібліотеці». Категорично заперечує те, що про свою відсутність ОСОБА_1 його повідомляв особисто до моменту виявлення цього факту на робочому місці.
Згідно з письмовими поясненнями в.о. завідувача відділу нормативно-методичної діяльності та стандартизації лабораторії організації наукової, методичної діяльності, нормативного забезпечення та міжнародного співробітництва ОСОБА_8 (безпосереднього керівника позивача), наданими на ім'я керівника Відповідача, зазначив, що ніяких доручень, завдань з метою відвідування бібліотек з 13 по 16 червня 2023 року Позивачу він не давав, про причини відсутності на роботі письмово, засобами телефонного чи електронного зв'язку або іншим доступним способом Позивач не повідомляв.
Допитати свідка в судовому засіданні не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю даних про його належне повідомлення про розгляд справи та незабезпечення його явки в судове засідання стороною, яка ініціювала його допит, тобто стороною позивача.
Комісією були складені Акти про відсутність Позивача на роботі №1 від 13 червня 2023р., №2 від 14 червня 2023р., №3 від 15 червня 2023р., №4 від 16 червня 2023р.
На вимогу надати пояснення відсутності більше 3 годин на роботі, після його появи на роботі, Позивач відмовився 13, 14, 15 червня 2023р. про що зазначено у вищезазначених Актах.
Позивач надав пояснення своєї відсутності за 16 червня 2023р. ввечері, у доповідній записці на ім'я заступника директора ОСОБА_3, в якій зазначив, що він прийшов на роботу лише на годину пізніше, через те, що мав іспит на 10.00 з кримінального процесу в ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права». При цьому надав до пояснення розклад, не затверджений відповідною установою і підписом посадової особи ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права».
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про наукову і наукову - технічну діяльність» вчені мають право в робочий час здійснювати з дозволу керівника науково установи науково-педагогічну діяльність у закладах вищої освіти не за місцем основної обсягом до 240 годин протягом навчального року із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
При цьому, суду не надано доказів того, що керівництво КНДІСЕ у встановленому законом порядку завчасно було обізнано про графік викладацької діяльності позивача та про причини його відсутності на роботі у зв'язку з цим.
На виконання п.7.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку Відповідача, до застосування дисциплінарного стягнення директор доручає комісії провести службову перевірку з метою всебічного, об'єктивного вивчення обставин та причин вчиненого проступку.
Відповідно до Розпорядження директора Відповідача від 20 червня 2023р. № 304-р була створена відповідна комісія для проведення службової перевірки інформації щодо порушень правил внутрішнього трудового розпорядку Позивачем. Для комісії позивачем надано пояснення, що 16 червня 2023 він о 07.20 відбув до бібліотеки, о 11.05 перервав роботу у бібліотеці та перебував в укритті (метро «Льва Толстого») у зв'язку з тривогою та небезпекою ракетного удару. Прибув на роботу о 12.00.
У позовній заяві позивач пояснює свою відсутність на робочому місці 16.06.2023 тим, що їхав до Національної наукової медичної бібліотеки (вул. Гетьмана Петра Скоропадського, 7 , станція метро Льва Толстого), проте у зв'язку з тим, що розпочалася повітряна тривога, поїхав на роботу. Не доїхавши до роботи Позивач перебував у підземному переході поблизу метро «Шулявська».
Отже, матеріали справи містять різні пояснення позивача з приводу причин відсутності на робочому місці 16.06.2023.
Наданими доказами підтверджено факт відсутності позивача у ряді бібліотек міста Києва та того, що вказівок позивачу для відвідування бібліотек будь-ким з його керівників не надавалось.
Позивач відсутність даних щодо відвідування бібліотек у самих закладах пояснив тим, що не реєструвався у бібліотеці, оскільки лише вивчав каталог видань, перевіряючи наявність нових досліджень з питань, що його цікавлять.
Судом встановлено, що позивач з заявами про надання відпустки за сімейними обставинами та з інших причин не звертався, заяв про роботу в дистанційному режимі не надавав. Жодних дозволів, місцевих відряджень, вказівок на перебування його в іншому місці в робочий час, керівництвом не надавалось. З заявами про встановлення скороченого робочого дня або тижня, з заявами, скаргами про неналежні, небезпечні, нездорові умови праці не звертався.
При цьому, з показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що позивач часто спізнювався на роботу, оскільки є людиною творчою, працює допізна, однак вранці спізнюється на роботу. Свідок ОСОБА_5 неодноразово звертав увагу позивача на необхідність дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку та організації своєї роботи у відповідності з ними. В червні 2023 року, коли Інститут готувався до святкування ювілею, було багато завдань і роботи, увага до явки працівників вчасно на роботу була підвищена зі сторони керівництва інституту, про що він особисто неодноразово повідомляв позивача.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що змушений був виконувати багато роботи, частина яких не передбачена планом роботи Інституту, а є забаганками ОСОБА_3 .
Суд вважає, що ці обставини справи не впливають на обов'язок позивача дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та наслідки, які можуть застосовуватись роботодавцем за їх порушення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисціплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності".
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.
Відповідне положення міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18.
Наданими позивачем доказами не підтверджено наявність поважних причин його відсутності на робочому місці 13-16 червня 2023 року понад три години. Перебування у укритті під час повітряної тривоги є поважною причиною відсутності на робочому місці, однак вона була врахована роботодавцем при звільненні і не зарахована в прогул позивачу.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідачем відібрано у позивача письмові пояснення, подані на ім'я ОСОБА_9 - голови комісії, створеної на підставі розпорядження Директора КНДІСЕ від 20.06.2023 та викладені у доповідній записці від 16 червня 2023 року.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно з ч.3 ст.148 КЗпП України, при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідачем було видано наказ від 26 червня 2023 року №152к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », з яким Позивач ознайомився в день звільнення, про що свідчить його підпис в наказі.
Судова практика свідчить, що суди вважають причину відсутності поважною, якщо появі працівника на роботі перешкоджають істотні обставини, які він не може усунути самостійно. Зокрема, під час воєнного стану до таких обставин відносять й воєнні дії у населеному пункті, в якому розташоване місце роботи.
Відповідно до ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення:
- видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення,
- письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116);
- провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
26 червня 2023р., в день звільнення Позивач відмовився отримувати повідомлення про нараховані суми при звільненні, що підтверджується Актом.
Отже, суд не вбачає порушень порядку притягнення робітника до дисциплінарної відповідальності за прогул, у зв'язку з чим заявлені у справі вимоги суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на те, що згідно даних Пенсійного фонду України роботодавцем у червні 2023 року зараховано всі дні перебування на роботі до моменту звільнення не спростовує викладених вище висновків суду щодо відсутності поважних причин для відсутності на робочому місці 13-16 червня 2023 року і не є підставою для визнання звільнення незаконним. Відповідальність за правильність і повноту поданих відомостей несе уповноважена роботодавцем особа і правильність виконання нею своїх повноважень не впливає на правильність звільнення працівника.
Крім того, дані Пенсійного фонду України з відповідного питання використовуються виключно для обліку страхового стажу, а не для обліку робочих днів.
Крім того, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи сторони позивача про цькування (мобінг), якого він зазнав від дій третьої особи ОСОБА_3 . Надані ним пояснення жодним доказом не підтверджено. Свідок ОСОБА_5 показав, що до подій 13-16 червня 2023 року, конфліктів між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не спостерігав. Порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку позивачем погіршило відносини між ними, в чому, на його думку, винуватий саме позивач, оскільки ОСОБА_3 завжди з розумінням ставилась до працівників. З огляду на це, суд вважає, що такі доводи представлені позивачем суду виключно з метою уникнення відповідальності за вчинене дисциплінарне правопорушення та формування думки щодо наявності тривалої особистої неприязні ОСОБА_3 до позивача, порушення нею його трудових прав, що призвело до звільнення.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, треті особи: директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_4, заступник директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.01.2024
Суддя А.М. Майбоженко