Справа №:755/1531/24
Провадження №: 4-с/755/19/24
про залишення скарги без руху
"26" січня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177, 449 Цивільного процесуального кодексу України, за скаргою ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
23.01.2024 до Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, яка 25.01.2024 була передана в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Вивчивши зміст поданої скарги та додані до неї документи, приходжу наступного.
Звертаючись до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, ОСОБА_1 просить суд:
1)визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , щодо невиконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015;
2)зобов'язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , фактично виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 та виселити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 ;
3)стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 840,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.04.2015 Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалене рішення за наслідками розгляду цивільної справи № 755/4488/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення неустойки і звернення стягнення на предмет іпотеки, яким суд вирішив, зокрема, виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . На виконання цього рішення 18.12.2015 Дніпровським районним судом був виданий виконавчий лист № 755/4488/15-ц про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , який був надісланий стягувачем ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку до Дніпровського ВДВС Київського МУЮ. 29.02.2016 Дніпровським ВДВС Київського МУЮ за виконавчим листом № 755/4488/15-ц було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. 16.05.2016 між первісним стягувачем ОСОБА_3 та новим стягувачем ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений 16.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 638. Оскільки боржник ОСОБА_2 грубо порушила взяті на себе за договором позики зобов'язання і борг новому кредитору ОСОБА_1 не повернула, з метою задоволення своїх вимог за договором позики 26.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса як державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки. 26.08.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., на виконання п. 2 ч. 1 ст. 10 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Таким чином, наразі дійсним та єдиним власником вказаної квартири є ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2020 замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва. 14.12.2021 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . Тоді ж, 14.01.2021, за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 державним виконавцем винесено постанову про призначення виконавчих дій та залучення працівників органів поліції до участі у проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ з призначенням примусового виконання рішення суду на 18.01.2022, а саме - виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . Однак, станом на 22.01.2024 рішення Дніпровського районного суду від 27.04.2015 так і залишається не виконаним. Боржник, ОСОБА_2 надалі проживає в квартирі та стягувач, який є одночасно і власником, ОСОБА_1 не має доступу до квартири АДРЕСА_1 . Так, державним виконавцем, окрім винесених постанов від 14.12.2021, в подальшому не було вчинено жодної виконавчої дії, скаржнику не направлено жодного листа чи документу щодо вчинених виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2. Так, з моменту відкриття провадження за виконавчим листом № 755/4488/15 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 пройшло вже 8 (вісім) років, а з моменту останньої виконавчої дії пройшло більше 2 (двох) років.
Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як роз'яснено в п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За приписами ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У той же час, скаржник звертаючись до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, не визначає конкретну особу органу примусового виконання, дії якої оскаржуються та кого слід зобов'язати усунути порушені у скарзі питання, у разі ймовірного задоволення заявлених у скарзі вимог, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 450 ЦПК України - якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, про необхідність залишення скарги без руху для надання можливості скаржнику усунути недоліки, визначені судом у даній ухвалі, оскільки суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження за скаргою на даному етапі, оскільки скаржником не визначено конкретну особу, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, відтак суд позбавлений можливості відкрити провадження за скаргою щодо знеособленої особи органу примусового виконання, що підлягає усуненню скаржником.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, про необхідність залишення скарги без руху та надати строк заявнику для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки скарга не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 185, 447, 449 ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишити без руху.
Надати можливість заявнику виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання заявником ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, скарга буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: