ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"29" січня 2024 р. справа № 300/448/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн.,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн.
Вказана позовна заява подана (надіслана) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного цифрового підпису.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Електронними доказами як засобом доказування в адміністративному процесі, на підставі частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Втім, всупереч вказаних норм законодавства, ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частини 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Однак, в порушення зазначених норм законодавства, ОСОБА_1 не долучено до позовної заяви належних доказів про сплату судового збору.
Одночасно, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не є об'єктом справляння судового збору в адміністративному судочинстві відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено об'єкти справляння судового збору та визначено перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, положення пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення суб'єкта владних повноважень, таким рішенням повинна бути заподіяна шкода.
У відповідності до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, суд зазначає, що ОСОБА_1 до позову не додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано протиправним рішення/дії відповідача і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої таким рішенням/дією.
Зважаючи на наведене, суд вказує на непоширення приписів пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" на частину заявлених позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 80000,00 грн. та зазначає, що вищевказана норма не підлягає застосуванню, враховуючи предмет та підстави заявленого позову.
Відтак, доводи позивача засновані на помилковому та довільному тлумаченні норм матеріального права.
Таким чином, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору згідно пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання даної позовної заяви в частині заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу судового рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.09.2021 № 345/2946/21 та ухвали № 345/2946/21 від 25.11.2021 про виправлення описки; стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80000,00 грн. на особистий рахунок позивача.
Таким чином, з урахуванням тієї обставини, що відшкодування моральної шкоди визначено ОСОБА_1 сумою грошових коштів, відтак звернена до суду вимога в частині стягнення моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою, а позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення, носить немайновий характер.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який вступив в дію з 01.01.2024, установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Отже, розмір судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.
Суд звертає увагу на те, що абзацом 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, дана позовна заява містить дві позовні вимоги, які є об'єктом сплати судового збору.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами становить 2422,40 грн., а саме позовні вимоги немайнового характеру - 1211,20 грн. та майнового характеру (із розрахунку ціни позову 80000,00 грн.) - 1211,20 грн.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд доводить до відома, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву від 28.12.2023 про відстрочення сплати судових витрат на один місяць на підставі статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка мотивована неможливістю сплати судового збору на момент подання позову у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки позивач є матір'ю багатодітної малозабезпеченої сім'ї.
Питання щодо зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
В той же час, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
У розумінні приписів указаних норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання в порядку статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 8 Закону України "Про судовий збір" повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору, у встановленому законодавством порядку і розмірі.
В обґрунтування свого майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору позивачем надано рішення 1286945732-2023-1 про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 20.11.2023 із відповідним розрахунком, в якому зазначено розмір державної соціальної допомоги з 01.09.2023 по 29.02.2024.
Однак, суд зазначає, що вказаний документ жодним чином не свідчить про відсутність доходу у позивача або його недостатність для сплати судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, яка може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо), а відтак не є достатнім доказом на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.
Так, рішення 1286945732-2023-1 про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 20.11.2023 із відповідним розрахунком не є документом, із якого можливо встановити всю суму доходу позивача за попередній календарний рік та не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору. Зазначеним документом констатується факт призначення і виплати щомісячної допомоги, яка надана малозабезпеченій сім'ї з 01.09.2023 по 29.02.2024 у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Сам по собі факт отримання особою державної соціальної допомоги не позбавляє її права та можливості отримувати інші доходи, з яких може бути сплачено судовий збір. Доказів, що вказана державна соціальна допомога є єдиним доходом, а також інших доказів на підтвердження рівня майнового стану позивачем суду не надано.
Окрім того суд звертає увагу, що виплата раніше призначеної державної соціальної допомоги може бути припинена з підстав, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та постановами Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року за № 250 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям", від 22 липня 2020 року за № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги".
При цьому, суд зазначає, що документом, який відображає всю суму доходу за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання даного позову, а відтак заявлене позивачем клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору та його відстроченні за подання до адміністративного суду даного позову.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн. - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір доходу позивача за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються територіальними органами ДПС тощо), або документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку та розмірі.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Матуляк Я.П.