26 січня 2024 року Справа № 280/9852/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради щодо призначення та виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовну заяву подано та підписано представником позивача адвокатом Пономаренком О.О., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1150176 від 22.11.2023.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась із заявою до відповідача про виплату їй допомоги при народженні дитини, однак відповідачем відмовлено у зв'язку з зверненням після спливу 12-місячного терміну. З моменту народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , і по вересень 2023 року позивач знаходилась у Іспанії, та не могла звернутися до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради вчасно, тому пропустила цей строк. Позивач вважає, що пропуск 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об'єктивних, непереборних, виключних причин, що пов'язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду 26 грудня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради з позовними вимогами позивача та викладеними доводами у позовній заяві про зобов'язання вчинити певні дії не погоджується, вважає, що дії департаменту є правомірними, оскільки здійснюються в межах наданих повноважень. Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2011 затверджено «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Порядок №1751). Порядок №1751 визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Згідно з пунктом 10 Порядку №1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Відповідно до пункту 11 Порядку №1751 у період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини. Пунктом 12 Порядку №1751 передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Позивач зазначає, що перебувала за межами України з березня 2022 по вересень 2023. В червні народила доньку перебуваючи на території Королівства Іспанія. Враховуючи положення пункту 11 Порядку №1751 позивач не була позбавлена можливості звернутися до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради вчасно. Зважаючи на норми законодавства, відсутні підстави вважати, що позивач пропустила строк звернення за держаною допомогою при народженні дитини з поважної причини. Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради діяв на підставі, у спосіб та відповідно до чинного законодавства, обґрунтовані підстави для визнання дій Департаменту протиправними відсутні, а отже, позовна заява не підлягає задоволенню. Відповідач просить суд позовну заяву залишити без задоволення.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 з 03.03.2022 покинула територію України, що підтверджується відмітками у її закордонному паспорті.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 на території Королівства Іспанія народилася донька ОСОБА_3 .
01.09.2023 позивач разом із донькою повернулися в Україну.
На звернення до Департаменту соціального захисту Запорізької міської ради із заявою про виплату їй допомоги при народженні дитини, позивач отримала повідомлення від 19 жовтня 2023 року №04/01-03/3815 про відмову у призначенні допомоги на підставі п. 12 Постанови №1751 від 27.12.2001 року, позивач немає права на допомогу при народженні дитини тому, що звернення надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Приписами ч.1 ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Відповідно до статей 10, 11 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Згідно з п.1 Порядку №1751 цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зокрема, допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку).
Пунктом 12 Порядку №1751 також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Так, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи донька позивачки, громадянка України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Королівства Іспанія, а за призначенням допомоги при народженні дитини позивачка звернулась до відповідача у вересні 2023 року.
Тобто, позивачкою пропущений встановлений законодавством строк 12 календарних місяців з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачка з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою в межах встановленого строку, оскільки з 03.03.2022 перебувала за межами України та повернулася 01.09.2023, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 .
Суд зауважує, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на теперішній час.
Суд вважає, що ведення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, є об'єктивною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачці повернутися з Іспанії в Україну, щоб звернутися до відповідача з заявою за допомогою при народженні дитини в законодавчо визначений строк (12 календарних місяців з дати народження дитини).
При цьому, суд враховує, що після повернення в Україну позивачка звернулася до відповідача з відповідною заявою.
Відтак, пропуск позивачкою 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об'єктивних, непереборних, виключних причин, що пов'язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відтак, зазначені причини визнаються судом поважними.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Крім того, наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об'єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 07.04.2020 року у справі №226/450/17.
При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону №2811-XII та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.
Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу та не перебування за місцем фактичного проживання, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У даній справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.
Так, відповідачем не спростовано письмовими доказами право позивача на отримання допомоги при народженні дитини.
Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та встановлених фактичних обставин, позивач має право на призначення допомоги при народженні дитини.
Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови, що пропуск такого строку відбувся з об'єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (просп.Маяковського, 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 37573438).
Повне судове рішення складено 26.01.2024.
Суддя Б.В. Богатинський