29 січня 2024 року Справа № 280/807/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Новікова І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
25.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., за період з 03.03.2022 р. по 18.07.2022р. у розмірі 30 000 гривень щомісячно, починаючи з 19.07.2022 р. по 20.01.2023 р. - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за період з 03.03.2022р. по 18.07.2022р. у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022р. по 20.01.2023р. - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви зокрема з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановленою статтею 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Необхідно звернути увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оспорює розмір грошового забезпечення, яке не виплачувалось йому відповідачем з 03.03.2022 по 20.01.2023 під час проходження служби, яка є різновидом публічної служби, тобто спір виник у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу під час проходження ним публічної служби грошового забезпечення у неналежному розмірі.
Слід зазначити, що розмір грошового забезпечення відомий його отримувачу під час отримання відповідної виплати, отже саме з моменту не отримання грошового забезпечення у неналежному розмірі позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що навіть остання виплата додаткової винагороди мала бути здійсненна позивачу у січні 2023 року, проте з позовом до суду позивач звернувся у січні 2024 року, тобто через рік після виникнення спірних правовідносин.
Суд також враховує, правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22, в якій зазначено, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
Також слід врахувати висновки про те, що на підставі пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, від 22.07.2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 09.12.2020 №1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами), з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду до обставин даної справи, слід зазначити, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду завершився 30.09.2023.
Водночас, позов подано до суду 25.01.2024, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску позивачем не подано.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Копію ухвали надіслати позивачу/представнику позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Новікова