26 січня 2024 року Справа № 280/9851/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.10.2023 №084850004581 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача трактористом на підприємствах сільського господарства на підставі записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.11.1989, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19 вересня 2023 року.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 заповнена згідно всім вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» та на сторінках 6-13 якої зазначено період роботи та займані посади, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. На сторінках 12-13 якої вказано про виконання річних мінімумів трудової участі у господарстві у 1989-1999 роках, коли такі нормативи приймалися колгоспом. Наголошує, що крім належним чином заповненої трудової книжки, на виконання вимог ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач надав додаткові документи, а саме: довідку № 00001 від 02.10.2023, на підтвердження роботи в колгоспі та реорганізацію підприємства, яка підтверджує наявний пільговий стаж, що перевищує встановлений Законом мінімум. Дана довідка не змінює дані трудової книжки, а підтверджує їх. Позивачу не враховано пільговий стаж без обґрунтування підстав не врахування даного стажу. За наявності трудової книжки та відповідних записів в ній вимога довідок, де їх надання не передбачене законом, на думку позивача, є штучним ускладненням життя пенсіонера. Правових підстав для цього немає, тому позивач вимушений звернутися з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою судді від 27.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
15.12.2023 третьою особою через систему «Електронний суд» до матеріалів справи долучені пояснення, у яких зауважує, що згідно наданих документів вік позивача 55 років 0 місяців 21 день, страховий стаж становить 25 років 8 місяць 17 днів, пільговий стаж не підтверджений. Пояснює, що з огляду на положення пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, при зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» приймається уточнююча довідка встановленої форми, що видана підприємством, установою, організацією або їх правонаступником на підставі первинних документів на час виконання робіт, зокрема трактористом-машиністом підприємства сільського господарства (в тому числі колгоспу) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Уточнююча довідка має містити підписи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. А також в залежності від того, на яких роботах була зайнята особа (у виробництві сільськогосподарської продукції чи в тваринництві), в уточнюючій довідці зазначається, що особа працювала трактористом-машиністом і була безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві чи працювала трактористом-машиністом і була безпосередньо зайнята протягом календарного року в тваринництві. В трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Головне управління зазначає, що трудова книжка підтверджує лише загальний стаж роботи працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. За таких обставин, підкреслює, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, оскільки документами не підтверджено пільговий стаж та відсутній необхідний страховий стаж не менше 29 років 6 місяців. З урахуванням викладеного, вважає, що оскільки органом Пенсійного фонду не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідач позов не визнав, 29.12.2023 через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що з оглянутих документів, які долучені позивачем до звернення та до позовної заяви, в управління відсутні усі підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства через відсутність необхідного стажу роботи трактористом машиністом 20 років та через відсутність необхідного загального стажу роботи 29 років 06 місяців, що передбачено ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звертаємо увагу суду, що страховий стаж позивача на момент звернення становить 25 років 8 місяців 17 днів. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем через систему «Електронний суд» скеровано до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача та третьої особи останній заперечив та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.11.1989 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема:
з 31.10.1989 по 20.10.2003 працював трактористом у ДП «Райз-Таврія» (записи № 01- 02).;
з 21.10.2003 по 30.11.2011 працював трактористом-машиністом у Таврійській філії НВП «Райз-Агро» (записи № 03-06);
з 03.04.2012 прийнятий у Таврійську філію «Райз-Максимко» трактористом-машиністом (запис № 11);
з 02.01.2015 переведений на посаду тракториста-машиніста в сільськогосподарського виробництва машинно-тракторного двору (запис № 12);
з 18.08.2016 по 20.09.2017 працював сторожем машинно-тракторного двору у Таврійській філії «Райз-Максимко» (записи № 13-14).
Додатково вказані періоди роботи підтверджуються довідкою від 02.10.2023 № 00001, виданою ПрАТ «Райз-Максимко», у якій також наведені відомості щодо реорганізації та перейменування підприємства.
09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком пільгових згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 16.10.2023 №084850004581, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу та не підтвердження документами пільгового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.11.1984, оскільки відомості про особу, внесені на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, засвідчено печаткою підприємства, що не відповідає даті заповнення; не враховано відомості довідки № 00001 від 02.10.2023, виданої ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», оскільки в довідці не зазначено дати наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. В зв'язку з цим періоди роботи зараховано до страхового стажу згідно з інформацією про сплату страхових внесків, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 26.07.1986 згідно свідоцтва № 015806 від 20.09.1986, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, не зазначено номер протоколу, що унеможливлює його врахування. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи на посаді тракториста-машиніста згідно довідки № 00001 від 02.10.2023, виданої ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5 Порядку № 637, а саме: у довідці відсутнє посилання на ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Окрім того, відсутня інформація, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві чи працював трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий протягом календарного року в тваринництві; відсутня інформація про фактично вироблений час; не зазначено первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, документ не засвідчено підписами начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 114 Закону N1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. п. 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пп. 2.10 та 2.11. п. 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до п. 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 15.11.1989, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі Відомості про роботу містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки чи помилок у їх оформленні відповідачем не зазначено.
В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками.
При цьому, судом встановлено, що позивачу до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.11.1984, оскільки відомості про особу, внесені на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, засвідчено печаткою підприємства, що не відповідає даті заповнення.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п. 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, не може впливати на його особисті права.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому неакуратне внесення дати про призначення на роботу до трудової книжки позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до пп. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Тобто, реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків.
Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Крім цього, відповідачі не скористалися правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримував.
При цьому судом враховано також що додатково вказані періоди роботи позивача підтверджуються довідкою від 02.10.2023 № 00001, виданою ПрАТ «Райз-Максимко» (яке є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків реорганізованого підприємства), у якій також наведені відомості щодо реорганізації та перейменування підприємства.
Доказів того, що довідка оскаржувалась у судовому порядку та визнавались недійсною, матеріали справи не містять.
Окрім цього, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періоди роботи до пільгового стажу.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Рівненській області недотримався Порядку № 637 та прийшов до передчасного висновку про незарахування до страхового стажу періоди трудової діяльності позивача згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.11.1989.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на посаді тракториста-машиніста згідно з довідкою № 00001 від 02.10.2023, виданою ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» суд виходить з такого.
Як вже зазначалось, за приписами ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж, або довідкою правонаступника. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.
Тобто, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2022 у справі № 620/1178/19.
Згідно із Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016, затвердженим постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 № 016, введеним в дію з 01.01.1987 та класифікатором професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженим та введеним в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, чинним на теперішній час, наявна узагальнююча професійна назва роботи - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.
Єдина назва професії тракторист - машиніст запроваджена в 1961 році та охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства, роз'яснений листом Міністерства соціального забезпечення № 7 від 20.01.1992.
Так, відповідно до вказаного роз'яснення до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення певного віку, а також наявність пільгового спеціального стажу. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 у справі № 672/455/17.
Як встановлено зі змісту трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.11.1989 ОСОБА_1 з 31.10.1989 по 20.10.2003 працював трактористом у ДП «Райз-Таврія» (записи №01- 02); з 21.10.2003 по 30.11.2011 працював трактористом-машиністом у Таврійській філії НВП «Райз-Агро» (записи № 03-06); з 03.04.2012 прийнятий у Таврійську філію «Райз-Максимко» трактористом-машиністом (запис № 11); з 02.01.2015 по 17.08.2016 працював на посаді тракториста-машиніста в сільськогосподарського виробництва машинно-тракторного двору у Таврійській філії «Райз-Максимко» (запис № 12-13). Додатково вказані періоди роботи підтверджуються довідкою від 02.10.2023 № 00001, виданою ПрАТ «Райз-Максимко».
Суд зазначає, що із наведених записів слідує, що позивач працював трактористом та трактористом-машиністом, а також був безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції, так як працював у сільськогосподарських підприємствах.
Верховний Суд у постанові від 06.04.2022 у справі № 682/51/17 дійшов таких висновків: « … судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у спірні періоди працював на посаді тракториста-машиніста на підприємствах сільського господарства, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому суди обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії».
Відповідачем не доведено, що позивач, працюючи у зазначених підприємствах трактористом, не був безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції. Позивач має підтверджену кваліфікацію та професію тракториста-машиніста і відповідачами не надані належні докази того, що він не працював за вказаною спеціальністю у спірний період або виконував роботу, яка мала інший характер, що не дає права на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що наявність у позивача записів у трудовій книжці є достатнім підтвердженням того, що він працював на відповідних посадах у зазначені періоди часу та має відповідний трудовий стаж, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, періоди роботи позивача з 31.10.1989 по 20.10.2003 на посаді тракториста у ДП «Райз-Таврія», з 21.10.2003 по 30.11.2011 на посаді тракториста-машиніста у Таврійській філії НВП «Райз-Агро», з 03.04.2012 на посаді тракториста-машиніста та з 02.01.2015 по 17.08.2016 на посаді тракториста-машиніста в сільськогосподарського виробництва машинно-тракторного двору у Таврійській філії «Райз-Максимко» підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Ураховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 16.10.2023 №084850004581 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі ст. 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу усі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.11.1984 та до пільгового стажу позивача періоди роботи позивача з 31.10.1989 по 20.10.2003 на посаді тракториста у ДП «Райз-Таврія», з 21.10.2003 по 30.11.2011 на посаді тракториста-машиніста у Таврійській філії НВП «Райз-Агро», з 03.04.2012 на посаді тракториста-машиніста та з 02.01.2015 по 17.08.2016 на посаді тракториста-машиніста в сільськогосподарського виробництва машинно-тракторного двору у Таврійській філії «Райз-Максимко».
Суд зауважує, що зі змісту рішення відповідача від 16.10.2023 №084850004581 вбачається, що за доданими документами до страхового стажу також не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 26.07.1986 згідно з свідоцтвом № 015806 від 20.09.1986, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, не зазначено номер протоколу, що унеможливлює його врахування.
Проте, жодної незгоди зі спірним рішенням в цій частині позивачем не висловлено, жодних обґрунтувань та/або заперечень з приводу незарахування цього періоду суду не наведено.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 19.09.2023 суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Таким чином, оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача та приймаючи до уваги, що відповідач не зарахував спірний період роботи позивача як до страхового, так і до пільгового стажу, а суд позбавлений повноважень розраховувати необхідний для призначення пенсії стаж, позовна вимога про зобов'язання призначити пенсію за віком задоволенню не підлягає.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2023 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Рівненській області, яким прийняте протиправне рішення.
Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7, ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.10.2023 №084850004581 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу усі періоди його трудової діяльності згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.11.1984 та до пільгового стажу періоди його роботи з 31.10.1989 по 20.10.2003 на посаді тракториста у ДП «Райз-Таврія», з 21.10.2003 по 30.11.2011 на посаді тракториста-машиніста у Таврійській філії НВП «Райз-Агро», з 03.04.2012 на посаді тракториста-машиніста та з 02.01.2015 по 17.08.2016 на посаді тракториста-машиніста в сільськогосподарського виробництва машинно-тракторного двору у Таврійській філії «Райз-Максимко», у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2023 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак