29 січня 2024 року м. Ужгород№ 260/10288/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач, Донецький ЗВ ВСП), в якому просить:
1) Визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01 березня по 31 березня 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
2. Зобов'язати Донецький зональний відділ військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01 березня по 31 березня 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначено, що з листопада 2021 року по 06.03.2023 року він проходив військову службу за контрактом на посаді офіцера відділення Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку - військової комендатури м. Маріуполь за напрямком ППС. 06.12.2022 року позивача було звільнено з полону. У подальшому з 06.12.2022 року по 06.03.2023 року проходив лікування та реабілітацію у різних закладах охорони здоров'я. Після зазначених заходів 06.03.2023 року був переведений до Ужгородського 3В ВСП де і на теперішній час проходить службу. Згідно отриманих виписок з особистого банківського рахунку позивачем встановлено, що за період березня 2022 року йому не виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року у зв'язку із здійсненням заходів щодо захисту Батьківщини. Так, з метою отримання вищезазначеної додаткової винагороди позивачем були подані відповідні рапорти, які посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 залишені без належного розгляду, оскільки про результати розгляду його письмово не повідомлено. Водночас, під час спілкування з окремими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно результатів розгляду рапортів позивача, а також причин не виплати додаткової винагороди мені повідомлено про те, що за період березня 2022 року мене не було належним чином обліковано, як військовослужбовця, який здійснював заходи щодо захисту Батьківщини в м. Маріуполь, а тому виплата не передбачена. Враховуючи викладене, позивачем рекомендованим листом до Донецького ЗВ ВСП 21.07.2023 скеровано звернення з вимогою провести службове розслідування за фактом не виплати його додаткової винагороду в розмірі 100000 гривень за березень 2022 року відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року та виплатити таку. Згідно отриманої 26.08.2023 року відповіді, встановлено, що у зв'язку із відсутністю документів за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року необхідних для підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії рф, підстави для здійснення виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за березень 2022 року відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року відсутні. Протиправна, на думку позивача, відмова відповідача у виплаті додаткової винагороди, слугувала підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 27.11.2023 року відкрито провадження за даною позовною заявою та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
05.12.2023 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а позовна заява такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зазначає, що позивач дійсно проходив військову службу у Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку з 25.11.2021 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан. Вказує, що право на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди військовослужбовець Збройних Сил, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Однак, до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку відповідні документи, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях ні від командування об'єднаних сил, ні від командування оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (наразі розформовані) не надходили, у зв'язку з чим у Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку не виник обов'язок по нарахуванню та виплаті додаткової винагороди у розмірі 100 тисяч гривень.
Також, вважає, що бойове розпорядження командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " №2022/0КП/237/15 не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, оскільки воно було видане лише 25.03.2022 року та відповідно до даного розпорядження, саме з 25.03.2022 року позивач мав перейти у підпорядкування командира військової частини НОМЕР_1 . При цьому, Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку від вищевказаної військової частини не були отримані передбачені нормативно-правовими актами документи, які б підтверджували участь позивача у бойових діях.
Крім того, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже невиплата відповідної додаткової винагороди відбулася внаслідок неподання командуванням об'єднаних сил, оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », командуванням військової частини НОМЕР_1 необхідних документів, і така бездіяльність може бути оскаржена в судовому порядку.
При цьому, вказує, що надані позивачем докази, не дають змоги встановити, у чому саме полягала безпосередня участь позивача у бойових діях, та які саме завдання останній виконував в період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 05.01.2016 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 (а.с.13).
Згідно наказу начальника Донецького ЗВ ВСП від 25.11.2021 року № 240 лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.10.2021 року №143 на посаду офіцера відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, зарахувати до списків особового складу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку та на всі види забезпечення. Вважати таким, що з 25.11.2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно витягу з наказу командувача об'єднаних сил (по стройовій частині) від 09.03.2022 року № 45/дск У зв'язку з початком повномасштабної агресії російської федерації проти України, всіх військовослужбовців (працівників) Збройних Сип України та інших складових сил безпеки і оборони, які станом на 05.00 5 березня 2022 року знаходилися в складі об'єднаного командного пункту та частин безпосереднього підпорядкування операції об'єднаних сил: вважати такими, що вилучені зі складу сил та засобів операції об'єднаних сил; вважати такими, що залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угруповання об'єднаних сил щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації га підпорядковуються Командувачу угрупування об'єднаних сил (а.с.28).
Загальновідомим фактом, що не потребує доведення, є факт того, що протягом періоду з 06.03.2022 року по 17.05.2022 року м. Маріуполь було територією ведення активних бойових дій.
Також як зазначає позивач не заперечується відповідачем, протягом періоду з 16.04.2022 року по 16.05.2022 року позивач перебував на території ПрАТ «МК «Азовсталь».
17.05.2022 року позивач потрапив у полон військ РФ та 29.09.2022 року перебував у полоні в місті Оленівка. 29.09.2022 року позивача та ще близько 220 військовослужбовців етапували до СІЗО № 2 м. Старий Оскол Бєлгородської області рф та 06.12.2022 року в рамках обміну полоненими позивача було звільнено з полону та направлено на лікування й оперативне втручання до закладів охорони здоров'я.
З наявної в матеріалах справи довідки Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», яке виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12.09.1949 року, старший лейтенант ОСОБА_1 перебував у полоні та був звільнений 06.12.2022 року (а.с.18).
В подальшому, з 06.12.2022 року по 06.03.2023 року позивач проходив лікування та реабілітацію у різних закладах охорони здоров'я.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки № 639/мс виданої начальником Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку 31.01.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старшому лейтенанту ОСОБА_1 , зі змісту якої, 15.04.2022 року останній одержав "Посттравматична нейропатія латерального шкірного та сурального нервів лівої гомілки з незначними розладами чутливості Наслідки ВТ (15.04.22) ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді незначного вираженого цефалгічного та церебрастенічного синдромів. Ускладнена катаракта правого ока, увеїт у фазі ремісії правого ока. Стан після видалення осколка лівого стегна (15.04.22). Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення (15.04.22) лівої гомілки з вогнепальним переломом с/3 малогомілкової кістки у вигляді консолідованого перелому малогомілкової кістки, наявності сторонніх тіл в м'яких тканинах лівої гомілки з незначним порушенням функції. Різнокольоровий лишай. Множинний карієс. Розлад адаптації. Помірний астено-невротичний синдром з виходом в нестійку компенсацію". За обставин 15.04.2022 в ході прориву на ПАТ "Металургійний комбінат Азовсталь" в наслідок мінометного обстрілу по м. Маріуполь з боку окупаційно-російських військ російської федерації отримав контузію та травму правого ока, в подальшому в ході руху старший лейтенант ОСОБА_1 отримав поранення лівої гомілки, правої гомілки, лівого стегна, також 15.04.2022 продовжуючи рух до ПАТ "Металургійний комбінат Азовсталь" отримав кульове наскрізне поранення лівого плеча та грудної клітини, після чого старший лейтенант ОСОБА_1 був евакуйований до тимчасового шпиталя, який розташовувався в ПАТ "Металургійний комбінат Азовсталь". Виконував завдання за призначенням на території м. Маріуполь (підстава: бойове розпорядження командира оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 25.03.2022 № 2022/СЖП/237/15***), де 15.04.2022 отримав поранення (бойове травмування) під час безпосереднього виконання обов'язків служби щодо захисту батьківщини (а.с.12).
Згідно довідки начальника Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12.10.2023 року № 814/7/3772, капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 25.11.2021 року по 28.12.2021 року, з 31.12.2021 року по 05.03.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області (а.с.27).
Також, зі змісту наявної в матеріалах справи інформаційної довідки № 814/7/4333 виданої 20.11.2023 року начальником Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку капітану ОСОБА_1 , в тому, що у зв'язку із збройною агресією російської федерації, з 05.03.2022 року по 18.05.2022 року приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (а.с.26).
На звернення позивача, в тому числі, щодо виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за березень 2022 року, листом відповідача від 26.08.2023 року повідомлено, що у зв'язку із тим, що за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку відсутні документи, необхідні для підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, правові підстави для здійснення виплати додаткової винагороди із розмірі 100000 гривень за березень 2022 року, відповідно до постанови КМ України №168 від 28.02.2022 року, наразі відсутні.
Відтак, предметом спірних правовідносин стала невиплата позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, для військовослужбовців під час дії воєнного стану за березень 2022 року.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ч. 1 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України», військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
Відповідно ст. 14 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» соціальний і правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», інших нормативно-правових актів. Соціальний захист працівників Служби правопорядку забезпечується відповідно до законодавства про працю, інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Воєнний стан в Україні триває по теперішній час.
28.04.2022 року Кабінетом Міністрів України за № 168 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
У первинній редакції вказаною постановою передбачалось: « 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, … виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
5. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400, яка застосовується з 24.02.2022 пункт 1 постанови № 168 доповнено абзацами такого змісту: «Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідач, заперечуючи право позивача на отримання збільшеної грошової винагороди за Постановою № 168, посилається на відсутність документів, необхідних для підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Суд з такою позицією не погоджується з огляду на таке.
Протягом спірного періоду, з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року, пункт 1 Постанови 168 у якості підстави для виплати збільшеної додаткової винагороди передбачав, що військовослужбовець повинен брати безпосередню участь у бойових діях або забезпечувати здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Наявні у справі письмові докази свідчать, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
У якості формальної підстави для виплати цією ж Постановою визначено наказ командира.
Інших вимог у спірний період у Постанові № 168 не встановлено.
Суд звертає увагу, що з 24.02.2022 року по 17.05.2022 року позивач перебував у м. Маріуполі, де брав безпосередню участь у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини.
При цьому, перелічені вище письмові докази свідчать, що під час участі у бойових діях у м. Маріуполь, а саме 15.04.2022 року, позивач отримав поранення внаслідок прориву на ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Тому за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року виплата позивачу збільшеної грошової допомоги має здійснюватись, як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи в районі ведення бойових дій.
Факт безпосередньої участі позивача у бойових діях суд вважає доведеним, отже виплата такої винагороди має здійснюватись на підставі наказів командирів (начальників).
Суд звертає увагу, що формальною підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди за Постановою № 168, є наказ безпосереднього командира (начальника), однак, саме Донецький ЗВ ВСП є відповідальним за правильність та повноту нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення і саме Донецький ЗВ ВСП мав вжити достатніх заходів щодо встановлення наявності підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди за Постановою № 168.
Матеріали справи не містять достатніх доказів звернення відповідача для з'ясування вказаного питання, отже саме Донецьким ЗВ ВСП допущено протиправну бездіяльність (як організації на грошовому забезпеченні якої перебував позивач) у питанні виплати позивачу належного грошового забезпечення.
Суд вважає, що позивач виконав свій військовий обов'язок, натомість відповідач не виконав обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу належним чином грошового забезпечення за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року.
Позивач не зобов'язаний самотужки вживати заходів щодо пошуку бойових наказів командира (начальника), його обов'язок полягав у їх виконанні, що, як свідчать матеріали справи, ним було виконано.
У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вже було зазначено вище, згідно довідок Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12.10.2023 року та від 20.11.2023 року, позивач у певний період часу брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
На думку суду, наданими документами підтверджено проходження позивачем служби та того, що характер її проходження підпадає під наведене у Постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» - «... беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів ...».
Враховуючи вище наведені висновки, суд вважає, що позивачу додаткова винагорода у спірні періоди, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, мала виплачуватись у розмірі 100000 грн.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів - суд дійшов висновку що викладені в позовній заяві доводи позивача відповідачем не спростовані, обставинам справи та положенням діючого законодавства, що регулюють спірні відносини, відтак, позов слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. дміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд 10 код ЄДРПОУ 24289666) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України в період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року.
3. Зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України в період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті