29 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/9206/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить: 1) Визнати протиправною відмову Відповідача (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не звільнення з військової служби Позивача ( ОСОБА_1 ), за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця чотирьох дітей віком до 18 років; 2) Зобов'язати Відповідача (в/ч НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби Позивача ( ОСОБА_1 ), за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця чотирьох дітей віком до 18 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. До рапорту позивач додав всі належні документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення. Однак, відповідач відмовив у звільненні з військової служби.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Тячівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 серпня 2023 року зареєстрували шлюб.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 05 жовтня 2009 року ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 23 січня 2013 року ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_4 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого 01 липня 2014 року, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 14 серпня 2017 року, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_7 .
30 серпня 2023 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебування на його утриманні 4-х дітей.
До вказаного акту позивач надав: паспорт (ID картка) та РНОКПП ОСОБА_1 ; військовий квиток ОСОБА_1 , свідоцтво про одруження серія НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_7 ; акт обстеження матеріально-побутових умов; довідка на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов; довідка Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області; довідка Тячівської філії Закарпатського центру зайнятості; довідка виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області; підтвердження від сусідів щодо проживання за адресою та разом із дружиною та дітьми.
Відповідач листом від 07 вересня 2023 року № 14/7909-23 повідомив, що відповідно до ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Враховуючи надані позивачем документи, відсутні підстави для звільнення з військової служби.
Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах встановлені у частині 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п. 1) та під час дії воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Сторонами не заперечується, що позивач проходить військову службу.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв'язку із чим направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до рапорту позивач зокрема долучив паспорт (ID картка) та РНОКПП ОСОБА_1 ; військовий квиток ОСОБА_1 , свідоцтво про одруження серія НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_7 ; акт обстеження матеріально-побутових умов; довідка на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов; довідка Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області; довідка Тячівської філії Закарпатського центру зайнятості; довідка виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області; підтвердження від сусідів щодо проживання за адресою та разом із дружиною та дітьми.
Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-ІІІ) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини
За змістом частин першої та другої статті 15 Закону №2402-ІІІ дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За приписами частин першої - третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини
В силу вимог частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина 1 статті 268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №160/11228/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд встановив, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав доказів на підтвердження того, що діти ОСОБА_2 не мають батька, діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або доказів, що ці особи з поважних причини не можуть надавати їм належного утримання.
При цьому позивач, який не є батьком цих дітей, не несе обов'язку щодо їх утримання, позаяк такий обов'язок за ним законодавчо відсутній і утримання вказаних дітей він може здійснювати лише з власної волі.
В той же час, суд зазначає, що надана позивачем довідка Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області від 17 серпня 2023 року про те, що в згідно бази даних АСВП ОСОБА_2 виконавчі документи про стягнення аліментів з громадянина ОСОБА_4 в період з 01 лютого 2023 року по 31 липня 2023 року на виконання відділу не пред'являла та на виконанні відділу такі не перебувають, на переконання суду, не встановлює юридичного факту невиконання ним батьківських обов'язків з утримання дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 .
Надані позивачем акт депутата Углянської сільської ради обстеження матеріально-побутових умов позивача та довідка виконавчого комітету Углянської сільської ради від 11 серпня 2023 року № 1109 про те, що позивач проживає разом з ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (пасинок), ОСОБА_5 (пасинок), ОСОБА_5 (пасинок), ОСОБА_7 (падчерка), також не свідчать про перебування на утриманні позивача дітей ОСОБА_2 , оскільки сам факт проживання за однією адресою про такі обставини не свідчить.
Тобто, надані документи жодним чином не підтверджували факт перебування у позивача на утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, щоб могло бути підставою для звільнення позивача з військової служби на підставі положень пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме, у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей до 18 років.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст. 139 КА України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька