25 січня 2024 рокуСправа №160/29913/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
15.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №120115000070759 про скасування посвідки на тимчасове проживання № 800298664 прийняте 05.06.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.03.2023 р., позивачем було отримано повторно посвідку на тимчасове проживання за номером НОМЕР_1 , строком дії до 31.08.2025 р. - завершення навчання ПЗВО «Дніпровський інститут медицини та громадського здоров'я» м. Дніпро. Проте під час навчання - на одній із лекцій викладач інституту повідомив про скасування посвідки на тимчасове проживання. Згодом позивач отримав фотокопію оскаржуваного документа, оригінал якого начеб-то було відправлено позивачу поштою. Із змісту документу за підписом заступника начальника ГУ ДМС позивач дізнався, що Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області 05.06.2023 прийнято рішення №120115000070759 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Індії на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. Не погоджуючись із рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 05.06.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до адвоката, який направив запит до відповідача із проханням надати документі на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення, проте було отримано фактичну відмову (посилання на «отриману оперативну інформацію» та «державну таємницю»), що змушує мене звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 15.12.2023, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30.11.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що відповідно до інформації, наданої Відділом з питань тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, 02.06.2023 за вх.№1201.17.2/25703-23 від Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісію надійшов лист із інформацією, що на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 30.05.2023 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначений іноземець документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 виданою органом 1203 Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області терміном дії до 31.08.2025, відповідно до п. 63 Постанови КМУ від 25.04.2018 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом/підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну, у зв'язку із викладеним, до листа долучена копія рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_2 для прийняття рішення згідно чинного законодавства. З копії рішення про заборону в'їзду в Україну від 30.05.2023 винесеного ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається наступне, так до ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національно поліції України за № 2682/55/103/01-2023 від 19.05.2023 про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_4 . В зазначеному листі надано інформацію, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 становить загрозу охорони громадського порядку, охорони об'єктів військової, оборонної та критичної інфраструктури, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Ураховуючи, що перебування позивача на території України може суперечити інтересам громадського порядку, що це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, на підставі листа від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та керуючись частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ГУ ДМС у Дніпропетровській області 30.05.2023 прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну, яким вирішено заборонити громадянину Індія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 3 роки, до 30 травня 2026 року, про прийняте рішення повідомити ініціатора. Представник відповідача зазначає, що рішення про заборону в'їзду в Україну, яким вирішено заборонити громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 3 роки, до 30 травня 2026 року позивачем не оскаржувалось, та станом на розгляд цієї судової справи не оскаржене. Підпунктом 5 пункту 63 Порядку встановлено, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну. Враховуючи вищезазначені обставини, 05.06.2023 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 12011500070759 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 яка була видана громадянину Індії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рішенні зазначено що позивачу на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку скасовано посвідку на тимчасове проживання, відповідне рішення надіслано засобами поштового зв'язку 06.06.2023 на адресу позивача зазначену в заяві-анкеті № 100181307 від 23.02.2023 про оформлення посвідки на тимчасове проживання разом із супровідним листом за № 1201.3.1-11178/12.3-23 в якому роз'яснено підстави прийняття відповідного рішення, а саме, що рішення прийнято на підставі рішення про заборону в'їзду в Україну № 129 від 30.05.2023. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовим трекінгом 06 000 280 899 42, лист було направлено адресату ОСОБА_3 на поштову адресу вул. Богдана Хмельницького, 12. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49083, також в матеріалах справи за заявою-анкетою № 100181307 від 23.02.2023 міститься копія поштового трекінгу 06 000 280 899 42, з якого вбачається, що відправка та реєстрація супровідного листа з копією рішення про скасування посвідки відбулась 06.06.2023 о 13 годині 29 хвилин. Крім того представник заперечує проти витрат на правничу допомогу зазначивши про їх неспівмірність. Разом із відзивом відповідачем подано заяву про розгляд справи за обов'язкової участі представника.
05.12.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник заперечує проти позиції викладеної у відзиві, та зазначає, що доказів будь якої протиправної, незаконної чи забороненої законом діяльності із боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування в Україні позивачеві надано не було, він не перебуває у розшуку в органах Національної поліції чи СБУ, під час візиту до Головного управління Міграційної служби у м. Києві посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 у нього вилучено не було. Звертає увагу суду, що а ні рішення про заборону в'їзду в Україну, а ні рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивач так і не отримував, а інформацію, вказану у позові отримав у відповідь на адвокатські запити, або, як у випадку скарг - електронною поштою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи з обов'язковим викликом представника - відмовлено.
06.12.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №160/29913/23 - задоволено, та витребувано від Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області копію матеріалів справи за заявою анкетою № 100181307 від 23.02.2023, включаючи лист від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національно поліції України за № 2682/55/103/01-2023 від 19.05.2023 направлений від ГУ ДМС у Дніпропетровській області про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_4 .
20.12.2023 на виконання ухвали суду до суду від відповідача надійшли витребувані документи.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, Громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.10.2017 зарахований на навчання до Приватного закладу вищої освіти «Дніпровській інститут медицини та громадського здоров'я» на денну форму навчання спеціальності 222 "Медицина" за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, що підтверджується наказом від 20.01.2023 за №184-ст про зарахування та навчання.
У зв'язку з тим, що позивач є громадянином Республіки Індія та прибув в Україну з метою навчання, останньому видано посвідку на тимчасове проживання в Україні. Станом на дату звернення до суду, позивач перебуває на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання від 03.03.2023 за №800298654 терміном дії до 31.08.2025.
Під час навчання, позивачу було повідомлено про скасування посвідки на тимчасове проживання від 03.03.2023 за №800298654, через що був змушений звернутись через свого представника до Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з адвокатським запитом.
Листом від 31.07.2023 за №Л-154/55/103/02-2023/А3 за результатами опрацювання адвокатського запиту представнику було повідомлено, що подання УСР в Дніпропетровській області ДСР НП України складено на підставі отриманої оперативної інформації (обліковий номер УСП в Дніпропетровській області ДСР НП України №148т/55/103-2023 від 18.01.2023 містить гриф «Таємно»), що стало підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні та заборони в'їзду на територію України громадянину республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, з матеріалів справи вбачається, що керуючись вимогами Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 за №1235 та пунктів 1, 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України звернулося до відповідача із зверненням від 23.05.2023 за №10888/1/1201-23 про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_3 строком на 3 роки.
Зі змісту листа від 23.05.2023 за №10888/1/1201-23 вбачається наступне:
«…громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 становить загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Водночас обґрунтовано, що у відповідності до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України та відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 за №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на територію України, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом отримання та передачі інформації стосовно місць дислокації об'єктів критичної інфраструктури, військових та оборонних об'єктів, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , має намір прибути до західних та центральних регіонів України для отримання інформації, з метою подальшого її передання особам, що мають зв'язок з представниками розвідувальних підрозділів РФ, відносно місць дислокації об'єктів критичної інфраструктури, військових та оборонних об'єктів. Таким чином вказані дії можуть призвести до поліпшення координації ракетних обстрілів супротивником, що в свою чергу може призвести до пошкодження чи знищення об'єктів військової оборонної чи критичної інфраструктури на території України.
Разом з тим слід зазначити, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 травня 2023 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у зчинені кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить загрозу охорони громадського порядку, охорони об'єктів військової, оборонної та критичної інфраструктури, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись Інструкцією «Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особами без громадянства», затвердженої Наказом МВС від 11.12.2013 № 1235 та відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також згідно вимог пункту 63 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання», просимо прийняти рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні та заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індії Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 (три) роки.
Також, враховуючи зазначене, у разі виявлення громадянина Республіки Індія Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважав би за доцільне ініціювати, перед Державною міграційною службою України, прийняття рішень про примусове повернення/видворення з України з подальшою забороною в'їзду на територію України, відповідно до вимог ст. ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»».
Управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 30.05.2023 прийнято рішення про заборону ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзду в Україну строком на три роки, до 30.05.2026.
Зміст рішення Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 30.05.2023 вказує на наступне: "До ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №2682/55/103/01-2023 від 19.05.2023 про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_7 . Надано інформацію, що громадянин Республіки Індії ОСОБА_8 становить загрозу охорони громадського порядку, охорони об'єктів військової, оборонної та критичної інфраструктури, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Ураховуючи, що перебування ГАУТАМ ШУБХАМ на території України може суперечити інтересам охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, (інтересам охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції ДМС) керуючись частиною першою статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", вирішив заборонити громадянинові ІНДІЯ, ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на 3 роки, до 30 травня 2026 р.".
05.06.2023 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12011500070759 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 громадянину ОСОБА_3 на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовим трекінгом 06 000 280 899 42, лист було направлено адресату ОСОБА_3 на поштову адресу АДРЕСА_1 , однак, 08.07.2023 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області з поштового відділення повернули лист через закінчення терміну зберігання.
Вважаючи рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з наступного.
За нормами ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За частиною 1 статті 13 Закону України № 3773-VІ, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
Відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України № 3773-VІ, рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Згідно пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Пунктом 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (надалі Інструкція № 1235), передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзаці 2, 3 та 7 частини 1 статті 13 Закону України №3773-VІ.
Згідно пункту 4 Інструкції № 1235, рішення про заборону в'їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 1235, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у п.4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абз.абз.2, 3 та 7 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Також, відповідно до пункту 6 Інструкції № 1235, рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Судом досліджено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.10.2017 зарахований на навчання до Приватного закладу вищої освіти «Дніпровській інститут медицини та громадського здоров'я» на денну форму навчання спеціальності 222 "Медицина" за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, що підтверджується наказом від 20.01.2023 за №184-ст про зарахування та навчання, де і продовжує навчання.
Рішенням від 30.05.2023 за №129, заборонено в'їзд в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки.
Так, зі змісту рішення про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Індії Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2023 судом встановлено, що "… до ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №2682/55/103/01-2023 від 19.05.2023 про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_7 . Надано інформацію, що громадянин Республіки Індії ОСОБА_8 становить загрозу охорони громадського порядку, охорони об'єктів військової, оборонної та критичної інфраструктури, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Ураховуючи, що перебування ГАУТАМ ШУБХАМ (на території України може суперечити інтересам охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, (інтересам охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції ДМС) керуючись частиною першою статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", вирішив заборонити громадянинові ІНДІЯ, ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на 3 роки, до 30 травня 2026 р.
05.06.2023 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12011500070759 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 громадянину ОСОБА_3 на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення Головного управління ДМС в Дніпропетровській області стало рішення від 30.05.2023 за №129 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про заборону ОСОБА_3 , ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на 3 роки, до 30 травня 2026 р, яке прийнято на підставі листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
У контексті наведеного, суд зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем у зв'язку із отримання від органів Національної поліції подання про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки, що, стосувалось зокрема і позивача, у зв'язку з тим, що його дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.
Суд вважає, що, дійсно, інформація від органів Національної поліції може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи, проте, така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, має бути проведена та є обов'язком ДМС.
Проте, матеріали даної справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на встановлення наявності підстав для застосування положень підпункту 4 ст. 63 Порядку № 322, а на час прийняття рішення Головне управління ДМС в Дніпропетровській області, не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені злочинів, зазначених у поданні.
У ході розгляду даної справи, відповідачем не було надано доказів винесення вироку суду, який набрав законної сили щодо позивача, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Посилання лише на наявність оперативної інформації, без розкриття жодної інформації про зібрані дані (мова йде не про розкриття самої оперативної інформації, джерел тощо, а лише про фабулу та обставни, які вказують на наявність підстав для направлення подання), не є підставою для висновку про наявність загроз національній безпеці України.
Суд також звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачено адміністративної процедури оскарження такого подання. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим, не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС.
Тож, обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, у свою чергу, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов'язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На час прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 30.05.2023 рішення про заборону ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзду в Україну строком на три роки, до 30.05.2026, відповідач не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені злочину, чи інформації про дії позивача, направлені проти інтересів України, зазначених у поданні. В ході розгляду справи, відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні, встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
Для доведення правомірності дій щодо прийняття оскаржуваного рішення, відповідачами мало бути надано докази встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну позивачу під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Також, суд не заперечуючи встановлені спеціальним законодавством заборони на розкриття оперативної інформації, наголошує на тому, що це не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку доказування правомірності прийнято рішення, яке є предметом оскарження, крім того, останній не позбавлений можливості при обґрунтуванні подання, використовувати інформацію з відкритих джерел/загальнодоступну інформацію, не вдаючись до розкриття результатів здійснення оперативних заходів/НСРД.
У цьому випадку, склалась ситуація, за якої міграціний орган та Управління стратегічних розслідувань НП України вказують про наявність обставин для заборони позивачу на в'їзд в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, проте без надання доказової бази, лише із посиланням наявності відповідної компетенції на здійснення таких заходів на прийняття рішень, наявність якої і не заперечується, проте позивач вказані обставини повністю заперечує, із посиланням на обставини навчання в Україні. Крім того, під час вирішення питання про прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було запрошено останнього дня надання пояснень чи спростування викладених у поданні обставин.
На противагу чому, у листі Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України звернулося до відповідача із зверненням від 23.05.2023 за №10888/1/1201-23 було зазначено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 травня 2023 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у зчинені кримінального правопорушення.
З наведеного слідує, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, підозра не повідомлена, не знятої чи не погашеної судимості немає та у розшуку він не перебуває, що не спростовано жодними доказами, наданими відповідачем.
Тож, оскаржувані рішення прийнято за відсутності фактичних та правових підстав, без переслідування легітимної мети, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між жорсткими і несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване дане рішення, а тому, наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За наслідком розгляду даного спору, суд доходить висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, задля належного способу захисту порушеного права, а саме визнання протиправним та скасування рішення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 30.05.2023 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке є наслідком прийняття оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі - Порядок №322).
Посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (п.1 Порядку №322).
Відповідно до п.63 Порядку №322, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;
6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Оскільки скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні є наслідком прийняття рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №120115000070759 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 прийняте 05.06.2023 р., оскільки підставою для його прийняття стали норми п. п. 5 п. 63 Порядку № 322 (посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що міграційним органом, при прийняті рішень, не було дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його доведеної вини, адже наявність лише посилання на наявність оперативно-розшукової діяльності без розкриття жодної інформації, що покладена в основу подання, не може слугувати підставою вважати дії останнього такими, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, зокрема, в силу статті 62 Конституції України.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішень Державної міграційної служби України, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №53 від 07.11.2023 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 30.03.2023 за №129 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 (три) роки.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 05.06.2023 № 12011500070759 про скасування громадянину Республіки Індія ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 прийняте 05.06.2023 р.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В.Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, 12) сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча гривень сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець