21 грудня 2023 рокуСправа № 921/646/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
Розглянув заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №9463 від 22.11.2023)
у справі №921/646/23
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , має статус ФОП , запис № 2 646 017 0000 011508
про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
за участю учасників судового процесу:
від боржника: Півторак В.М. - адвокат,
керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я.
Учасникам судового процесу оголошено склад суду.
Відповідно до ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмного забезпечення "EasyCon".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
У судовому засіданні 21.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Встановив:
26.09.2023 фізична особа ОСОБА_1 , має статус ФОП звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 23.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2023 відкрито провадження у справі №921/646/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ; - арбітражного керуючого Шимечка А.Я. та призначено попереднє судове засідання на 21.12.2023.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 24.10.2023 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , має статус ФОП , запис № 2 646 017 0000 011508.
22.11.2023 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 263 178,76 грн податкового боргу та 5368,00 грн судового збору (вх. №9463).
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.11.2023, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 24.11.2023 прийнято заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 у справі №921/646/23, до розгляду. Розгляд заяви призначено на 21.12.2023.
Представник заявника в судове засідання - 21.12.2023 не з"явився.
Представник боржника в судове засідання - 21.12.2023 з"явився, не заперечив щодо включення грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області до Реєстру вимог кредиторів .
Керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. в судове засідання - 21.12.2023 з"явився. Кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області розглянуто та визнано вимоги у заявленій сумі, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог ( вх. № 9574 від 27.11.2023).
Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .
Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 24.10.2023 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , має статус ФОП , запис № 2 646 017 0000 011508.
Так, 22.11.2023 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 263 178,76 грн та 5368,00 грн судового збору (вх. №9463).
Отже, заява Головного управління ДПС у Тернопільській області подана в строк, встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Положеннями пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , знаходиться на обліку в Головного управління ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області за боржником рахується податковий борг в сумі 263 178,76 грн, з яких: 210 194, 30 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості; 49 573,76 грн податок по орендній платі з фізичних осіб та 3 410,70 грн єдиний податок з фізичних осіб, що підтверджується розрахунками суми вимог з податкового боргу.
Узгоджені суми грошових зобов'язань боржником не сплачено та набули статусу податкового боргу.
Статтею 67 Конституцією України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положенням статті 14.1.39. Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості, суд зазначає таке.
Пунктом 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.5 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.266.6 ст. 266 Податкового кодексу України .
Як встановлено пунктом 266.7 статтею 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Щодо податку по орендній платі з фізичних осіб, суд встановив таке:
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким згідно із законом надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди ( пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є: платники земельного податку, а саме: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування платою за землю є: об'єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (стаття 270 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).
Щодо єдиного податку з фізичних осіб, суд зазначає таке:
Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючого органу, зокрема контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу : здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
У відповідності до п.41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Щодо єдиного податку, то правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовані Главою 1 Розділу ХIV ПК України.
Статтею 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені п.37.3. статтею 37 Податкового кодексу України.
Податковий борг виник у зв'язку з несплатою платником податків грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями (містяться в матеріалах справи) по платежах з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості на суму 210 194, 30 грн; по податку по орендній платі з фізичних осіб на суму 49 573,76 грн та єдиного податку з фізичних осіб на суму 3 410,70 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення не було оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, свідчить про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
З огляду на положення статей 45- 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Правова позиція наведене у постанові ВС від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.
Грошове зобов'язання у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.
Як визначено статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строку. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Так, заявником надсилалася боржнику для узгодження податкову вимогу.
Однак, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу, який виник саме внаслідок несплати боржником узгодженого податкового зобов'язання.
Отже, сума податкового боргу становить 263 178,76 грн, з них: 210 194, 30 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості; 49 573,76 грн податок по орендній платі з фізичних осіб та 3 410,70 грн єдиний податок з фізичних осіб .
Враховуючи викладене, суд вважає вірно обрахованою, обґрунтованою та підтвердженою належними доказами є заборгованість ОСОБА_1 перед Головним управлінням ДПС у Тернопільській області у розмірі 263 178,76 грн, з них: 210 194, 30 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості; 49 573,76 грн податок по орендній платі з фізичних осіб та 3 410,70 грн єдиний податок з фізичних осіб .
Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно боржника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 263 178,76 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.
Грошові вимоги, зазначені в заяві є повністю неоплаченими боржником, у зв'язку з фактичною неплатоспроможністю.
Боржник визнає наявну заборгованість.
Також, керуючим реструктуризацією розглянуто кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області, визнано вимоги, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.
Зазначені вимоги є конкурсними.
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання Головного управління ДПС у Тернопільській області конкурсним кредитором.
Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно боржника ОСОБА_1 є обґрунтованими, підлягають визнанню в сумі 263 178,76 грн та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 263 178,76 грн - друга.
Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 5 368,00 грн сплачені платіжною інструкцією №1428 від 17.11.2023 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,
1. Заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 у справі №921/646/23, задовольнити.
2. Визнати кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 263 178,76 грн, з них: 210 194, 30 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості; 49 573,76 грн податок по орендній платі з фізичних осіб та 3 410,70 грн єдиний податок з фізичних осіб та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 263 178,76 грн, з них: 210 194, 30 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості; 49 573,76 грн податок по орендній платі з фізичних осіб та 3 410,70 грн єдиний податок з фізичних осіб - друга.
3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 5 368,00 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
4. Копію ухвали надіслати кредитору, боржнику та керуючому реструктуризацією Шимечку А.Я. відповідно до вимог статті 6 ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвалу підписано "29" січня 2024 року.
Суддя Я.Я. Боровець