65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"23" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3239/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н. В., секретар судового засідання Білинська І.І., розглянув клопотання (вх.№43811/23 від 29.11.2023 р.) ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №916/3239/23
За позовом: Житлово-будівельного кооперативу "Приморський -27" (65122, м. Одеса, вул. Архітекторська, 22, код ЄДРПОУ 20995031)
До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення збитків
Представники сторін:
Від позивача: Павлишин Ю.М. - на підставі ордера серії ВН №1262269 віл 30.06.2023р.;
Від відповідача: Гончаренко Ю.М. - на підставі ордера серії ВЕ №1095330 від 03.10.2023р., Іванів С.П. - на підставі ордера серії ВН №1251434 від 31.08.2023р.
Позивач - Житлово-будівельний кооператив (далі - ЖБК) "Приморський - 27" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 366 257 грн 76 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.09.2023р. Протокольною ухвалою від 07.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 03.10.2023р. Крім того, протокольною ухвалою суду від 03.10.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №916/3239/23 у зв'язку із непідсудністю справи господарським судам України ( вх.№30786/23 від 07.09.2023р.)
Протокольною ухвалою від 03.10.2023р. відкладено підготовче засідання на 17.10.2023р. Ухвалою суду від 17.10.2023р. відкладено підготовче засідання на 30.11.2023р. Ухвалою суду від 11.12.2023р. призначено підготовче засідання на 04.01.2024р. Протокольною ухвалою суду від 04.01.2024р. відкладено підготовче засідання на 23.01.2024р.
29 листопада 2023р. відповідач у справі - ОСОБА_1 знов подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із непідсудністю справи господарським судам України ( вх№43811/23 від 29.11.2023р.), обгрунтування якого зазначив, що суд помилково відкрив провадження у справі №916/3239/23 оскільки позов ЖБК "Приморський-27" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди є цивільно-правовим і не відноситься за предметною підсудністю до юрисдикції господарських судів.
Відповідач зауважив, що відповідно до п.12 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Відповідач зазначив, що згідно ч.ч.1,2 ст.54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, лише власнику (власникам), учаснику (учасникам), акціонеру (акціонерам) такої юридичної особи, поданому в її інтересах, і загальний інститут представництва у справах даної категорії не застосовується.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем у справі №916/3239/23 є юридична особа - ЖБК «Приморський-27», а не будь-хто з переліку осіб, визначених у п.12 ч.1 ст.20 та ст.54 ГПК України, відповідач вважає, що дана справа не відноситься до підсудності господарського суду, є цивільно-правовим спором і не може розглядатися в порядку ГПК України.
Представник позивача у справі у судовому засіданні проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України заперечує, посилаючись на те, що відповідно до змісту п.12 ч.1 ст.20 ГПК України право звернення до суду з відповідним позовом має як юридична особа, так і власник (акціонер, учасник) юридичної особи. При цьому, така категорія спорів не є трудовими спорами і в окремих випадках такі позовні заяви можуть бути подані до посадової особи, яка вже звільнена чи повноваження якої припинено (тимчасове відсторонення). Вказана категорія спорів є компетенцією господарських судів і має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Розглянув клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку:
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною, зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
При цьому, судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб'єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів.
У даній справі суд вважає помилковою позицію відповідача, яка полягає в тому, що ст. 20 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які підлягають розгляду господарським судом, а також у тому, що законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, лише власнику (власникам), учаснику (учасникам), акціонеру (акціонерам) такої юридичної особи, поданому в її інтересах, і загальний інститут представництва у справах даної категорії не застосовується.
Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Далі вказана норма містить прислівник "зокрема" та перелік спорів, які підлягають розгляду господарськими судами. Конструкція вказаної норми, а саме вказання "зокрема", означає лише певні уточнення та виділення чого-небудь з-поміж однотипного. Ані вказана норма, ані будь-яка інша норма ГПК України не містить вказівок на те, що перелік спорів, які розглядаються господарськими судами, наведений у ст. 20 ГПК України, є вичерпним.
За приписами п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Суд зауважує, що визначальним для визначення чи підлягає спір розгляду в господарському суді є сутність конфлікту та характер дійсних правовідносин, що склалися між учасниками такого конфлікту, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
Позовні вимоги в даній справі обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді голови ЖБК «Приморський-27» у період з 05.10.2013р. по 17.07.2021р., тобто будучи уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій особою та маючи право першого підпису банківських та інших фінансових документів, умисно, всупереч інтересам кооперативу, зловживаючи своїм службовим становищем, зняв з рахунку кооперативу та витратив не на потреби кооперативу грошову суму у розмірі 366 257 грн 76 коп., чим завдав збитки кооперативу на вказану суму.
Позивач в обгрунтування позову посилається на статтю 89 Господарського кодексу України та ст. 1166 ЦК України. як на правову підставу заявлених вимог.
У ч.2 ст. 89 Господарського кодексу України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 11.12.2019р. у справі № 638/15118/16-ц за позовом ТОВ "Славія" до колишнього директора товариства про стягнення збитків, які були завдані внаслідок неповернення належного товариству на праві власності автомобіля, яким користувався відповідач під час перебування на посаді генерального директора товариства ( справа розглядалася за правилами цивільного судочинства) дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між ТОВ "Славія" та колишнім директором товариства щодо відшкодування збитків, завданих неповерненням автомобіля, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення відповідача з посади генерального директора цього товариства.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що при розгляді справи порушено суб'єктну юрисдикцію спору, помилково розглянуто справу в порядку цивільного судочинства, а також зроблений висновок, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в постанові від 11.12.2019р. у справі № 638/15118/16-ц, суд вважає, що спірні правовідносини в справі № 916/3239/23 є господарськими, оскільки стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи кооперативу, а отже спір підлягає розгляду в господарському суді.
За таких обставин суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України та відмовляє в клопотанні відповідача про закриття провадження у справі № 916/3239/23.
Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. п.12 ч.1 ст.20, 234 ГПК України, суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх.№43811/23 від 29.11.2023 р.) про закриття провадження у справі №916/3239/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 29.01.2024р.
Суддя Н.В. Рога