Справа № 604/647/23Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 22-ц/817/81/24 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
04 січня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Сович Н.А.,
та сторін:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №604/647/23 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року, постановлене суддею Сидорак Г.Б., повний текст якого складено 28 вересня 2023 року, та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року, постановлене суддею Сидорак Г.Б., в справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агро Остап'є» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди,
Фермерське господарство «Золотий жайвір» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Агро Остап'є» про визнання укладеним договору оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнання відсутнім права оренди в Фермерського господарства «Агро Остап'є» щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0278 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачем ОСОБА_4 15 березня 2016 року був укладений договір оренди землі №2/186 строком на 7 років. За місяць до закінчення строку дії договору позивач, дотримуючись вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі», повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди щодо зазначеної вище земельної ділянки, а також надав відповідачу проєкт договору оренди землі. Відповіді від орендодавця орендар не отримав та продовжив користуватися земельною ділянкою. Проте, в травні 2023 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні дії договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якого вона перебуває, уклала договір оренди з іншим орендарем - ФГ «Агро Остап'є». На підставі цього договору в травні 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право - право оренди ФГ «Агро Остап'є» щодо земельної ділянки. Вважає, що ФГ «Золотий жайвір», як первинний орендар, має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому відповідачами було порушено права позивача.
Враховуючи викладене вище, позивач просив визнати відсутніми та припинити право оренди ФГ «Агро Остап'є» щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 15 березня 2016 року, а також визнати укладеними на новий строк договір оренди землі між ОСОБА_4 та ФГ «Золотий жайвір».
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року понесені Фермерським господарством «Золотий жайвір» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень покладено на позивача.
В апеляційній скарзі ФГ «Золотий жайвір», вважаючи рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове, яким визнати відсутнім право оренди ФГ «Агро Остап'є» щодо земельної ділянки площею 1.5511 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0278 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області та визнати укладеним на новий строк договір оренди землі в редакції, яка викладена в позовній заяві ФГ «Золотий Жайвір».
Зокрема зазначає, що орендар ФГ «Золотий жайвір» підписав договір оренди земельної ділянки 15 березня 2016 року. При цьому сторони узгодили у пункті 7 договору строк його дії - 7 років, у пункті 31 передбачили обов'язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.
Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації договору, тобто 04 травня 2016 року і закінчився через 7 років від цього дня - 04 травня 2023 року. При цьому судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцю 27 березня 2023 року.
Тобто, як зазначає апелянт, вказаний лист орендар направив орендодавцю без порушення місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі, який встановлено ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Також зазначає, що позивач повідомляв орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, процедура реалізації якого передбачена статтею 33 ЗУ «Про оренду землі».
Однак, як вказує апелянт, орендодавець ОСОБА_4 , будучи власником земельної ділянки, вільно реалізувала свої права, передбачені ч.1 ст.319 ЦК України у спосіб передачі цієї земельної ділянки в оренду на строк 10 років новому орендареві - ФГ «Агро Остап'є», тобто у спосіб, який був запропонований позивачем шляхом направлення орендодавцеві листів з пропозицією укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк.
На думку скаржника, наведене свідчить про те, що воля орендодавця ОСОБА_4 щодо належної їй земельної ділянки була спрямована саме на передачу цього майна в оренду, а тому висновки суду про відсутність вільного волевиявлення власника земельної ділянки на передачу цього майна в оренду суперечить обставинам справи, які були встановлені самим судом.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» посилається на те, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, в зв'язку із чим просить його скасувати та постановити нове, яким здійснити новий перерозподіл судових витрат.
Зокрема зазначає, що покладаючи на позивача понесені ним судові витрати суд виходив з того, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено, а тому суд не вбачав підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивача. Вказує, що оскільки на вказане судове рішення ним подано апеляційну скаргу, тому за наслідком її розгляду в суді апеляційної інстанції буде вирішуватись, у тому числі, питання щодо нового розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Зокрема зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини та докази по справі, дав їм належну оцінку та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачка повідомляла позивача про небажання укладати новий договір оренди, що свідчить про відсутність волевиявлення у останньої на вчинення таких дій.
У відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року представник відповідачів просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Зокрема зазначає, що оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні його позовних вимог, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви представника позивача.
В судовому засіданні представник ФГ «Золотий жайвір» просив задовольнити апеляційні скарги з підстав, наведених у них.
Представник відповідачів просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а оскаржувані рішення суду залишити без змін, оскільки вважає їх законними та обґрунтованими.
Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року до задоволення не підлягає.
За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків укладення договору на новий строк, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову, однак рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року підлягає зміні.
В судовому засіданні встановлено наступні обставини.
15 березня 2016 року між ОСОБА_4 та ФГ «Золотий жайвір» було укладено Договір оренди землі №2/186, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1.5511 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0278. Договір оренди зареєстрований 04 травня 2016 року (Інформаційна довідка з ДРРП №58742018 від 10 травня 2016 року).
Згідно п.7 зазначеного вище Договору оренди землі він укладений на 7 років, а по закінченню цього строку орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
06 січня 2023 року відповідачка ОСОБА_4 направила до ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення від 04 січня 2023 року, яким повідомила, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб.
Вказаний лист позивачу вручено, що підтверджується роздруківкою відстеження вручення рекомендованого листа.
Натомість позивач на адресу орендодавця ОСОБА_4 направив лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №23/03/27-1 від 27 березня 2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проєкт договору оренди землі. Лист-повідомлення направлено орендодавцю 28 березня 2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком.
Відповідач ОСОБА_4 відмовилася від отримання зазначеного листа-повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі.
Окрім того, позивач 27 березня 2023 року також направляв ОСОБА_4 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0278, в якому зазначив, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв'язку з чим, керуючись Договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.
04 травня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі листа-повідомлення від 04 січня 2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на зазначену вище земельну ділянку, що підтверджується витягом №332098493 від 12 травня 2023 року
09 травня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 05 травня 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Агро Остап'є», що підтверджується витягом з ДРРП №332099358 від 12 травня 2023 року.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Як вбачається з матеріалів справи та належним чином встановлено судом, орендодавець ОСОБА_4 06 січня 2023 року направляла до ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення, якими повідомляла, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Лист позивачу вручено, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення листа.
У своїй постанові від 28 вересня 2020 року (справа № 272/440/18 ) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє, у зв'язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».
Разом з тим, суд першої інстанції, крім наведених вище обставин, також мотивував своє рішення тим, що позивач надіслав лист-повідомлення про укладення договору оренди землі 28 березня 2023 року, тобто з пропуском встановленого ст.33 ЗУ «Про оренду землі» місячного строку до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, з чим колегія суддів погодитись не може.
Так, згідно з укладеним між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачем ОСОБА_4 15 березня 2016 року договору, останній укладений на 7 років. Відповідно до п.43 прикінцевих положень вказаного договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з наявного в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав (ДРРП), зазначений вище договір зареєстрований 04 травня 2016 року. Таким чином, саме 04 травня 2023 року строк дії даного договору слід вважати закінченим. Оскільки лист-повідомлення про укладення договору оренди землі позивачем був надісланий ОСОБА_4 27 березня 2023 року, тому в даному випадку місячний строк позивачем пропущений не був.
Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини, встановлені судом першої інстанції, та беручи до уваги те, що місцевий суд, хоча і припустився помилки щодо вирішення питання дотримання позивачем строків надсилання листа-повідомлення відповідачці ОСОБА_4 про укладення договору оренди землі, однак у даному випадку це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого у справі рішення суду, однак воно підлягає зміні його мотивувальної частини із її викладенням в редакції даної постанови.
Доводи апелянта про те, що укладення нового договору з іншим орендарем порушує його переважне право, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дія договору, укладеного 15 березня 2016 року з ФГ «Золотий Жайвір», закінчилась 04 травня 2023 року, а новий договір з ФГ «Агро Остап'є» було укладено 09 травня 2023 року, тобто уже після закінчення дії попереднього договору оренди із ФГ «Золотий Жайвір».
Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Щодо оскарження додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року, слід виходити з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_4 та Фермерського господарства «Агро Остап'є» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року щодо відмови в задоволенні позову ФГ «Золотий жайвір», тому відсутні також і підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, як про це просить апелянт.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Крім того, 02 січня 2024 року, до початку судового засідання, представником ФГ «Агро Остап'є» адвокатом Хацкевичем Р.М. через систему ЄСІТС до Тернопільського апеляційного суду подано клопотання про стягнення з позивача ФГ «Золотий жайвір» витрат на правничу допомогу в користь ФГ «Агро Остап'є» в сумі 8000 грн. у зв'язку з розглядом справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною:
- в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19;
- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20),
від 19 серпня2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19);
- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19,
від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Так, до вказаного клопотання адвокат Хацкевич Р.М. долучив ордер про надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап'є» від 21 листопада 2023 року, договір про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року №20/04/01, додаток №28/23 до договору про надання юридичних послуг 20/04/01 від 20 квітня 2023 року, квитанцію про оплату юридичних послуг ФГ «Агро Остап'є» в сумі 8000 грн. від 22 грудня 2023 року.
Згідно з додатком №28/23 до договору про надання юридичних послуг 20/04/01 від 20 квітня 2023 року виконавцем на суму 8000 грн. було надано послуги, а саме: консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства в суді апеляційної інстанції, складання процесуальних документів, написання відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на клопотання.
03 січня 2024 року через ЄСІТС представником позивача адвокатом Покотилом Ю.В. було подано заперечення проти клопотання про стягнення судових витрат.
У своєму запереченні представник позивача, зокрема, вказує, що подані стороною відповідача докази на підтвердження понесених судових витрат є неналежними, а тому такими, що не могли бути прийняті до уваги на підставі ч.4 ст.77 ЦПК України, оскільки відповідно до копії договору про надання юридичних послуг від №20/04/01 від 20 квітня 2023 року останній укладено між ФГ «Агро Остап'є» та ТОВ «Правник експерт». Акт приймання-передачі наданих послуг від 30 травня 2023 року складені між цими особами. Копія квитанції свідчить про сплату коштів на рахунок вказаного Товариства. Однак, представником відповідачів у даній справі був адвокат Хацкевич Руслан Михайлович, який згідно ордерів на право представництва відповідачів здійснював свою адвокатську діяльність індивідуально.
При цьому зазначає, що доказів на підтвердження сплати вказаному адвокату гонорару до матеріалів справи не долучено, як і доказів здійснення представництва інтересів відповідачів працівниками ТОВ «Правник експерт».
Також вказує, що заявлений адвокатом Хацкевичем Р.М. розмір понесених відповідачем судових витрат в сумі 8000 грн. є неспівмірним із обсягом наданих послуг.
Дослідивши вказану заяву адвоката та додані до нього докази, з огляду на висловлене представником позивача заперечення, врахувавши виконану роботу адвокатом Хацкевичем Р.М., а також те, що апеляційна скарга ФГ «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року частково задоволена, колегія суддів вважає, що з позивача слід стягнути 4000 грн. витрат на правничу допомогу, надану за розгляд даної справи в Тернопільському апеляційному суді, оскільки, на думку колегії суддів, саме така сума відповідає критерію справедливості та пропорційності виконаній адвокатом роботі.
Доводи представника позивача - адвоката Покотила Ю.В. про неналежність поданих адвокатом доказів витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 21 листопада 2023 року адвокат Хацкевич Р.М. приймав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції та надавав правничу допомогу ФГ «Агро Остап'є», представляючи його інтереси.
Щодо сплати коштів за надання професійної правничої допомоги ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р.М., колегія суддів зазначає наступне.
20 квітня 2023 року між ФГ «Агро Остап'є» та ТОВ «Правник Експерт» був укладений договір №20/04/01 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого товариство надає ФГ «Агро Остап'є» юридичні послуги, в тому числі щодо представництва його інтересів у судах усіх рівнів, а ФГ «Агро Остап'є», в свою чергу, зобов'язується оплатити такі послуги. Виконавець (ТОВ «Правник Експерт») має право залучати до виконання послуг третіх осіб. Адвокат Хацкевич Р.М. згідно наказу (розпорядження) №4-К від 03 березня 2020 року працює на посаді юриста в ТОВ «Правник Експерт», а тому сплата ФГ «Агро Остап'є» коштів за правничу допомогу на рахунок ТОВ «Правник експерт» є належним доказом понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.137, 141, 374, 375, 367, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року - задовольнити частково.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року залишити без задоволення.
Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь Фермерського господарства «Агро Остап'є» судові витрати на надання професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 4000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 січня 2024 року.
Головуючий
Судді