65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2327/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/2327/23:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сойтекс" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 4, оф. 33; код - 42802790)
до відповідача: GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI (район Ахметпаша, вул. Февзі Чакмак, 69, офісна будівля Бейхан, поверх 3, офіс 310, Османгазі, Бурса, Туреччина, РН: 4380687078)
про стягнення 67806,93 доларів США
з підстав заборгованості за контрактом № 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р.
Представники сторін не з'явились
01 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сойтекс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI суми заборгованості за контрактом 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р. у розмірі 67806,93 доларів США. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного контракту 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р. щодо несплати поставленого за ним товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 р. позовну заяву ТОВ "Сойтекс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2327/23 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 22.06.2023 р. Також вказаною ухвалою зобов'язано позивача у строк до 09.06.2023 р. надати суду нотаріально засвідчений, апостильований переклад на турецьку мову даної ухвали суду у 4 примірниках.
12.06.2023 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме нотаріально засвідченого перекладу на турецьку мову ухвали суду від 02.06.2023 р. у 4-х примірниках.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. постановлено звернутися до Компетентного органу Турецької Республіки із судовим дорученням про вручення відповідачу - Компанії GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI (район Ахметпаша, вул. Февзі Чакмак, 69, офісна будівля Бейхан, поверх 3, офіс 310, Османгазі, Бурса, Туреччина, реєстраційний номер 4380687078) копії позовної заяви з додатками та ухвал суду від 02.06.2023 р. та від 22.06.2023 р. через Міністерство юстиції України; зобов'язано ТОВ "Сойтекс" в строк до 06 липня 2023 р. подати до Господарського суду Одеської області нотаріально засвідчені переклади на турецьку мову позовної заяви з додатками (у трьох примірниках), даної ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. (у трьох примірниках), доручення про вручення документів (у трьох примірниках), виклику (повідомлення) про день судового розгляду (у трьох примірниках), підтвердження про вручення документа (у трьох примірниках); підготовче засідання призначено на 25.01.2024 року о 10:00 год.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; зупинено провадження у справі № 916/2327/23.
13.07.2023 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. у справі № 916/2327/23 листом від 03.08.2023 р. господарським судом направлено Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) судове доручення щодо здійснення належного повідомлення Компанії GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI про розгляд даної справи через Міністерство юстиції України у порядку, визначеному Угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, та Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень.
18.08.2023 р. до господарського суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло повідомлення про направлення до Міністерства юстиції України доручення Господарського суду Одеської області про вручення документів представнику Компанії GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI на підставі Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2020 року.
24.01.2024 р. від відповідача надійшла до господарського суду заява про визнання позову, в якій відповідач визнає позов ТОВ "Сойтекс" про стягнення 67806,93 доларів США та просить задовольнити його.
Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
17 жовтня 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сойтекс" (Продавець) та Компанією GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI (Покупець) укладено контракт на закупівлю № 171022.SFS.002, відповідно до умов якого позивач зобов'язується продати та поставити відповідачу насіння соняшника чорного українського походження (далі - товар) урожаю 2021/2022 року на умовах РСА Рокитне, Київська область, Україна (згідно Інкотермс 2010); кількість товару становить 180,000 метричних тон +\-1 вантажівка; ціна: 14200,00 гривень, у т.ч. ПДВ-0%, за 1 метричну тону у біг-бегах; термін поставки з 20.10.2022 по 30.11.2022 (обидві дати включені на вимогу покупця).
Відповідно до положень контракту оплата здійснюється наступним чином: продавець сплачує 100% вартості товару протягом 30 днів з моменту вивантаження товару. Валютою платежів за товар може бути українська гривня (UAN) або долар США (USD) за вибором покупця. Платежі у гривнях покупець здійснює з поточного рахунку, відкритого у українському банку згідно діючого законодавства України. Платежі у доларах США покупець здійснює на підставі інвойсів продавця у гривнях за курсом Національного банку України, встановленим на дату митної декларації на відповідну партію товару.
Також контрактом визначені транспортні документи: 1) комерційний рахунок, виданий продавцем, підписаний та з печаткою, для кожної транспортної одиниці - 3 оригінали чи електронний рахунок; 2) транспортна накладна ЦРМ, а кожну транспортну одиницю - комплект оригіналів; 3) експортна митна декларація - 1 копія; 4) сертифікат якості, виданий лабораторією на місці завантаження; 5) фітосанітраний сертифікат, виданий офіційним органом при завантаження за рахунок продавця, із зазначенням латинської назви товару, в 1 оригіналі + 2 копії.
Згідно положенням контракту передбачені інші умови: всі спори і розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладання, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Одеської області із застосуванням матеріального та процесуального права (законодавства) України. Мова судочинства - українська.
На виконання контракту № 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р. Продавець здійснив постачання передбаченого таким контрактом товару, а Покупець прийняв товар за таким контрактом на загальну суму 67806,93 доларів США, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії митних декларацій: № 22UA500130022953U0 від 16.11.2022 року, № 22UA500130022954U0 від 16.11.2022 року, № 22UA500130022956U8 від 16.11.2022 року, № 22UA500130022957U7 від 16.11.2022 року, № 22UA500130022959U5 від 16.11.2022 року, № 22UA500130022960U8 від 16.11.2022 року, № 22UA500130022961U7 від 16.11.2022 року, № 22UA500130023057U5 від 21.11.2022 року.
Крім того, про виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактом № 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р., а саме постачання відповідачу визначного ним товару, свідчить відповідний підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., за яким сторони встановили, що станом на 31.12.2022 р. заборгованість Компанії GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI на користь ТОВ "Сойтекс" складає суму 2479604,00 грн. або еквівалент 67806,93 доларів США.
Позов ґрунтується на тому, що Відповідач не виконує умови контракту щодо сплати за отриманий товар у повному обсязі, тому, посилаючись на умови контракту та керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 626, 655, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 181, 193, ГК України, ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 67806,93 доларів США заборгованості з підстав порушення умов контракту від 17.10.2022 року № 171022.SFS.002.
Згідно ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, які кореспондуються з вимогами ч. 1 ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України” та ч. 1 ст. 10 Цивільного Кодексу України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Вирішуючи питання щодо підсудності спору, суд зазначає, що дійсно, за приписами чинного законодавства сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
При цьому, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" закріплено, що підсудність судам справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Водночас, відповідно до ст. 76 вказаного Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (пункт 1).
Враховуючи положення вказаних законів, а також з урахуванням умов вищевказаного контракту щодо узгодження сторонами вирішення будь-яких суперечок при виконання даного контракту у Господарському суді Одеської області, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд Господарського суду Одеської області.
Щодо права, яке застосовується судом, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
Як вбачається з положень контракту, всі правовідносини, що виникають за цим договором, регулюються чинним законодавством України (матеріальним та процесуальним правом).
З огляду на викладене, саме законодавство України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі контракт є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до умов контракту позивач був зобов'язаний в обумовлений контрактом строк (з 20.10.2022 по 30.11.2022) поставити товар на умовах РСА Рокитне, Київська область, Україна (згідно Інкотермс 2010)
Як встановлено судом, на виконання умов вищевказаного контракту № 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р. позивач продав, а відповідач купив товар на загальну суму 67806,93 доларів США, про що свідчать відповідні митні декларації та акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р.
Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, здійснення позивачем на користь відповідача поставки відповідної продукції (насіння соняшнику, неподрібнене: у лушпинні чорного кольору, не є насіннєвим матеріалом) є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити таку продукцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до положень контракту оплата здійснюється наступним чином: продавець сплачує 100% вартості товару протягом 30 днів з моменту вивантаження товару. Валютою платежів за товар може бути українська гривня (UAN) або долар США (USD) за вибором покупця. Платежі у гривнях покупець здійснює з поточного рахунку, відкритого у українському банку згідно діючого законодавства України. Платежі у доларах США покупець здійснює на підставі інвойсів продавця у гривнях за курсом Національного банку України, встановленим на дату митної декларації на відповідну партію товару.
Проте, як з'ясовано судом, відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо оплати за поставлену йому продукцію згідно вказаного контракту в обумовлений строк. З огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем контрактом щодо оплати поставленого товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного контракту.
Відтак, у відповідача існує невиконане зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар в розмірі 67806,93 доларів США, адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив бо виконання зобов'язання або не виконав його у строк, вставлений договором або законом.
Таким чином, суд доходить до висновку про необґрунтоване невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в загальному розмірі 67 806,93 доларів США згідно наданого позивачем розрахунку.
Згідно ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оцінюючи наявні докази в сукупності та враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сойтекс" до Компанії GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI про стягнення заборгованості в загальній сумі 67806,93 доларів США підлягають задоволенню.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки Відповідачем визнано позов у сумі 67806,93 доларів США до початку розгляду справи по суті, Позивачу слід повернути з державного бюджету 18 597,04 грн., що складає 50 % судового збору, сплаченого за подачу визнаних позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 185, ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Компанії GUNTEX YEM VE TARIM SAN.TIC.LTD.STI (район Ахметпаша, вул. Февзі Чакмак, 69, офісна будівля Бейхан, поверх 3, офіс 310, Османгазі, Бурса, Туреччина, РН: 4380687078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сойтекс" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 4, оф. 33; код ЄДРПОУ - 42802790): 67 806 доларів 93 центи заборгованості за контрактом 171022.SFS.002 від 17.10.2022 р. та 18 597 гривень 03 коп. судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сойтекс" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 4, оф. 33; код ЄДРПОУ - 42802790) з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Садова, 1-А, м. Одеса; поштова адреса: Головпоштамт, а/с 92, м Одеса; код ЄДРПОУ 37607526): 18 597 /вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім/ гривень 04 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 77 від 30.05.2023 року на суму 37194 гривень 07 коп., на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29 січня 2024 р.
Суддя О.А. Демешин