Справа №591/6887/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/43/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
29 січня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2023 року, якою обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави,-
Слідчим відділом Управління СБ України в Сумській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022200000000088 від 07 липня 2022 року, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження начальник 2 відділення СВ Управління СБ України в Сумській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без права внесення застави.
Вказане клопотання начальником відділення СВ вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої підозри ОСОБА_6 та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останньої більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2023 року клопотання було задоволено.
Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Визначено строк дії ухвали до 08.10.2023 року включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2023 року та застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що процес доведення перед судом наявності ризиків та обґрунтованості підозри повинен складатися з надання відповідних, беззаперечних доказів, повідомлення слідчому судді реальних фактів, відповідної аргументації, що у своїй сукупності дозволило б слідчому судді зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри і ризиків.
Так, на підтвердження існування ризику втечі підозрюваної, стороною обвинувачення не було поданого жодного доказу наявність зв'язків у останньої на території РФ. Факт листування ОСОБА_6 з особою, номер телефону, якої вказує на її приналежність до осіб, які проживають в РФ, абсолютно ніяким чином не свідчить про готовність цієї особи сприяти переміщенню підозрюваної до сусідньої країни. Крім того, наявність на кордону посиленої присутності прикордонної служби, ЗСУ та інших силових структур, унеможливлює фізичний перехід особи на територію РФ.
Також під час обшуку органами слідства вилучено все, що на думку слідства має відношення до злочинів, які інкримінуються ОСОБА_6 . Тобто, всі ці речі перебувають у розпорядження / володінні сторони обвинувачення, а тому вони не можуть посилатися на можливість їх знищення підозрюваною.
Аргументація слідчого судді про те, що органом досудового слідства ще перевіряється інформація про наявність/відсутність спільників є такою, що не заслуговує на увагу, оскільки кримінальне провадження зареєстровано ще 07.07.2022 року, тобто у слідства було досить часу для встановлення такої інформації.
Крім того, органом досудового розслідування не зазначено, які саме дії слідчий чи прокурор оцінює, як перешкоджання кримінального провадження, а також в який саме спосіб, особа такими діями заважає здійснювати досудове розслідування.
Постановляючи судове рішення про обрання відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не було взято до ваги стан здоров'я останньої. Так, ОСОБА_6 має ряд хронічних хвороб, які потребують проведення постійної підтримуючої терапії, в тому числі і в умовах стаціонару.
Відповідно до інформації, що міститься в медичній карті амбулаторного хворого Сумської центральної районної лікарні, ОСОБА_6 хворіє на поширений полісегментарний остеохондроз шийного відділу, деформуючий спондилоартроз та спондильоз, хронічний холецистит та хронічний панкреатит. Також, підозрювана хворіє на дисциркуляторну енцефалопатію другого ступеня змішаного ґенеза (судинна, вертебрологічна, гіпертонічна). Вказана хвороба вимагає тривалого лікування і спостереження лікаря.
Крім того, результати томографії від 15.11.2022 року підтверджують наявність ознак церебральної мікроангіопатії, тобто патологічного стану, що характеризується ураженням дрібних кровоносних судин, які постачають мозок.
Враховуючи зазначене, перебування ОСОБА_6 під вартою однозначно призведе до погіршення її стану, а філія ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Сумській області, не в змозі забезпечити надання затриманій належної медичної допомоги.
У судове засідання апеляційної інстанції учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, не з'явились, від захисника, узгодженої з підозрюваною та прокурора надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності вказаних осіб, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого - судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого начальником 2 відділення СВ Управління СБ України клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 22022200000000088 від 07 липня 2022 року, 11 серпня 2023 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436 КК України.
Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, протоколів огляду від 14.07.2022 р., 11.08.2023 р., висновком експерта № 62/609-611 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР № 22022200000000088 від 07.07.2022 р. від 06.04.2023 р., протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 264 КПК (зняття інформації з електронних інформаційних систем) за кримінальними провадженнями № 22023200000000043 від 22.02.2023 р. від 19.04.2023 р., № 22022200000000088 від 07.07.2022 р. від 10.07.2023 р., протоколом обшуку від 11.08.2023 р., протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.08.2023 р., повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень від 11.08.2023 р., та є достатніми на даній стадії провадження, доказами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що, підозрювана, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, може переховуватись на цих територіях, також враховуючи, що на сьогодні не встановлено осіб, які підтримували з нею зв'язок, для збору інформації про місця розташування ЗС України, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, підтримує ведення воєнних дій Збройними силами РФ на території України, також неодноразово розміщувала повідомлення, зміст яких зводиться до дискредитації дій ЗСУ, органів державної влади та правоохоронних органів, а також до підтримання збройної агресії РФ на території України, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінально провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
Обґрунтованим є ризик підозрюваною знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотні значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування не закінчено, проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлені всі речі та документи, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні. Крім того встановлено, що під час проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваної, остання видаляла в месенджері «Telegram» листування з певними користувачами, які зареєстровані за російськими номерами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.
Зважаючи, що не встановлені всі особи, які причетні до вчинених кримінальних правопорушень, підозрювана може повідомити останніх про факт виявлення її злочинної діяльності та обставини, які стали відомі органами досудового розслідування, що у подальшому унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Тому існує ризик, що підозрювана може перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом.
Також органом досудового розслідування доведено існування ризику вчинення підозрюваної іншого кримінального правопорушення чи продовження останньою вчинення кримінальних правопорушень, у яких вона підозрюється, оскільки ОСОБА_6 має проросійську позицію, зневажає та особисто негативно ставиться до військових ЗС України та інших військових формувань, які здійснюють відсіч збройної агресії РФ проти України, у тому числі на прикордонній території, в Сумській області.
Наявність вище перелічених ризиків стверджується тим, що встановлені на даний час обставини провадження, відсутність відомостей щодо наявності у неї міцних соціальних зв'язків, у тому числі утриманців, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих злочинів, свідчить на користь існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, зважаючи на те, що інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, були вчинені із застосуванням засобів комунікації, комп'ютерної техніки та мережі Інтернет, тому, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, підозрювана матиме реальну змогу продовжити злочинну діяльність з поширення в умовах воєнного стану інформації, яка не розміщувалась у відкритому доступі, та поширення якої може спричинити шкоду державній безпеці України.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про незадовільний стан здоров'я підозрюваної, то апеляційний суд зазначає про таке.
Так, згідно з пунктом 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування підозрюваної у разі наявності у неї медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого слідчим суддею рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2023 року, якою відносно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4