Справа №587/292/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.
Номер провадження 33/816/89/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
18 січня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/292/23 за апеляційною скаргою захисника МАХОВИКА Р. В. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 22.06.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Маховика Р. В.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник МАХОВИК Р. В. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки останній був безпідставно зупинений працівниками поліції, які незаконно вилучили в нього посвідчення водія, не відсторонили від керування т/з, тимчасове посвідчення не видали, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою у поліцію. Його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки т/з, пройти огляд в закладі охорони здоров'я йому не пропонували, протокол має недоліки, у ньому не зазначене, від проходження якого саме огляду відмовився його підзахисний, а сам протокол складався у його відсутність. В справі відсутні акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення на цей огляд, свідки відмови від проходження огляду, відеозапис не є безперервним, а постанова підписана суддею Степаненком О.А., тоді як у вступній її частині зазначено, що справа розглянута суддею Гончаренко Л. М., що на думку захисника, є підставою для її скасування.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 22.06.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн із позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно постанови, 02.02.2023 о 22 год. 47 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21213, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_2 категорично відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор № АА00508, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Маховика Р. В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 117215 від 02.02.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- показаннями працівника поліції ОСОБА_3 , згідно яких 02.02.2023 незадовго до початку комендантської години, він з ОСОБА_4 несли службу на території с. Кияниця Сумського району Сумської області. Перебуваючи біля будинку № 19 на вул. Мічуріна в с. Кияниця, спочатку зупинили т/з ВАЗ 21099, водій якого запропонував їм неправомірну вигоду і вони викликали оперативну групу для фіксування цього кримінального правопорушення. Під час роботи опергрупи він почув звук машини, що наближалася, але самого т/з не було видно, бо машина їхала без освітлювальних приладів, не дивлячись на суцільну темряву. Коли стало зрозуміло, що машина рухається в їх бік, він посвітив ліхтарем і виявив, що дійсно в їх бік їхала машина, як потім з'ясувалося під керуванням ОСОБА_2 , який керував т/з ВАЗ 21213, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Ці ознаки він зафіксував в протоколі і повідомив ОСОБА_2 про підозру в керуванні т/з у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_2 категорично відмовився;
- відеозаписами з технічних засобів працівників поліції, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням водія ОСОБА_2 , виявлення у останнього ознак алкогольного сп'яніння, відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснення наслідків такої відмови, а також відмови ОСОБА_2 ознайомлюватися з протоколом, надавати пояснення по суті правопорушення та ставити в ньому підпис, отримувати його копію (а. с. 3).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому поліцейським правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння, так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп'яніння.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі правильно присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (в ред. від 20.01.2023 № 57).
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення , у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 підлягав огляду на стан сп'яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.
Таким чином, ОСОБА_2 , як особа, яка керувала т/з і щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, оскільки незалежно від причин зупинки т/з, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. При цьому вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт керування ОСОБА_2 т/з та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння зафіксована у встановленому законом порядку із застосуванням технічних засобів відеозапису, що всупереч доводів захисника виключає обов'язкову присутність в даному випадку свідків відмови особи, від проходження встановленого законом огляду на стан сп'яніння.
Не можуть бути прийнятими до уваги і твердження апеляційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу відеозапису з технічних засобів працівників поліції, оскільки доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
ОСОБА_2 не заперечив того факту, що зафіксовані на відеозаписі події мали місце саме з ним і за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, а його не безперервність не спростовує вказаних вище висновків та не впливає на наявність в діях останнього складу правопорушення. При цьому відеозапис сумнівів у його достовірності та допустимості не викликає, не містить ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_2 .
Вказаний відеозапис та перегляд його змісту вказує на те, що процедура огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння дотримана належним чином, зокрема поліцейський, який здійснював оформлення адміністративних правопорушень, на запитання поліцейського: «Чи будете проходити огляд на стан сп'яніння?», ОСОБА_2 відповів в категоричній формі, що «Не буду». При цьому під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 пропонував «вирішити питання».
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про безпідставну зупинку працівниками поліції його підзахисного, то такі не заслуговують на увагу, так як не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами в суді у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема відеозаписами з технічних засобів працівників поліції, на яких зафіксований рух т/з без освітлювальних приладів, що не заперечував і сам ОСОБА_2 , пояснюючи це несправністю освітлення, що цілком узгоджується з п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», якими визначений підстави для зупинення т/з.
Не заслуговують на увагу і твердження захисника про відсутність в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння та відповідного направлення на огляд, оскільки це пояснюється тим, що огляд ОСОБА_2 не проводився, у зв'язку із чим відносно нього було складно протокол за порушення вимог п. 2.5 ПДР. При цьому ОСОБА_2 було повідомлено, що його відсторонено від керування т/з, що підтверджується даними відеозапису, а тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.
Порушень порядку складання протоколу чи порядку огляду на стан сп'яніння, незаконності дій працівників патрульної поліції тощо, на які вказує захисник в поданій апеляційній скарзі, і які б виключали подію чи впливали на кваліфікацію дій водія ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено.
Сама по собі відмова водія, який керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є правопорушенням, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги та вважає слушними посилання в апеляційній скарзі адвоката на те, що оскаржена постанова підписана суддею Степаненком О.А., тоді як у вступній її частині зазначено, що справа розглянута суддею Гончаренко Л. М.
Разом з тим, як убачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сумського районного суду Сумської області матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були розподілені до розгляду судді Степаненку О. А., який фактично і здійснив її розгляд, а зазначення ж у вступній частині оскарженої постанови прізвища іншого судді цього суду логічно пояснюється відповідною технічною опискою (помилкою) і ніяким чином не є підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
До того ж ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що розгляд складених відносно нього матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП в суді першої інстанції здійснювався саме суддею Степаненком О. А.
Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, тому задоволенню не підлягають.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, дотримавшись положень ст. 268, 279, 280 КУпАП, а тому винесена постанова є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 22.06.2023 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника МАХОВИКА Р. В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов